Біла вишивка, як ще її називають вишивкою гладдю, рішельє, виконана на білому сітчастому полотні з’являється в 18 столітті. Король Станіслав Ле сприяє розвитку вишивки у французькому місті Люневиль.
Треба сказати, в 17 столітті Люневиль був центром культурного життя Лотарингії. Примітний цей провінційний місто своїм чудовим палацом в стилі рококо. Він був побудований в 1703-1720 рр. за наказом герцога Леопольда. Містечко славилося місцевим промислом — виготовленням фаянсу. Вироби люневильской фаянсової фабрики досі вважаються еталоном міцності і витонченості. Палацовий комплекс де Люневиль є музеєм і містить унікальну колекцію фаянсу та кераміки.
Після французької революції, яка спричинила за собою серйозний культурний криза, відродити та популяризувати вишивку в світі моди вдалося імператриці Жозефіні. У 1805 році в Нансі налічувалося від 4000 до 5000 рукодільниць. У 1807 році відкрили свої двері кілька студій з навчання вишивці. Деяким учням хлопчикам і дівчаткам ледь виповнилося 7 років.
У люневильской техніці використовується спеціальний гачок, завдяки якому роботи виконується значно швидше, точніше і якісніше. Мотиви можуть бути більш тонкими та витонченими. Робота з гачком допомагає уникнути деформації навколо вишитого орнаменту. 
Люневильская вишивка використовується у відомих будинках моди Франції, Англії та Америки. Важливим моментом стало те, що у 1865 році містер Louis Ferry-Bonnechaux винайшов техніку використання бісеру та перлин у вишивці. Ця техніка стала дуже популярна і використовується у виробах від hot couture. Кожен рік майстрині по вишивці використовують нові кольори й вигадують нові мотиви у своїй роботі.
