Дитяча бібліотека: Kumon «Давай малювати»
Рецензією на зошит Kumon «Давай малювати. Перші кроки» від видавництва «Манн, Іванов і Фербер» ділиться Дар’я Василевська.
Зошити Kumon – це японський метод навчання , що використовуються в міжнародних центрах додаткової освіти для дошкільнят і маленьких діточок. Японці – народ дуже допитливий, любить приділяти увагу деталям. Їх метод заснований на багаторазовому виконанні однотипних завдань, які поступово ускладнюються, щоб дитина змогла закріпити свої навички малювання, поліпшити дрібну моторику і підготувати руки до письма.
Для рецензії нам дісталася зошит «Давай малювати. Перші кроки» для дітей від двох років. Видання саме по собі маленьке – формату А5, щоб можна було брати з собою в поїздку (поліклініку, автобус).
До речі, про рекомендацію віку. Як кажуть, у деяких діти в два роки печуть оладки, а в інших олівцями шпалери зі швидкістю звуку замальовують. 
Ми потрапили в останню категорію, тому стали пробувати малювати в цьому зошиті після трьох років.
Схема зошити проста: на кожній сторінці дано по одному малюнку показаний приклад, як потрібно намалювати, які кольори використовувати і навіть рада про те, що потрібно сказати дитині для виконання завдання. Ми пробували прості і воскові олівці, але краще вийшло з фломастерами, так як картинка сама по собі яскрава і хотілося акцентувати зміни на папері.
Пропонуються завдання: домалювати макарони на тарілці, волосся на голові, точки на полуничку, зафарбувати круги, квадрати, трикутники – як частини різних овочів, тварин і речей. Мені здалося, що завдання були трохи однотипні з середини допомоги, але, схоже, в цьому суть методики – поступово напрацьовувати навички малювання.
З дитиною виходили такі діалоги:
– Ой, пташці треба зафарбувати бочок. Яким кольором?
– Жовтим! Птаська, я тебе зараз закашу і ти будеш ще краще співати!
В кінці книги завдання вже ускладнюються: з’являються різноманітні фігури та поради попросити дитину самому вибрати колір або, наприклад, зафарбувати костюм клоуна і гриву для лева. Включається момент творчості і гри, а також навчання кольорів, форм і чисел. Так, ми не тільки зафарбовували яєчню, але ще і домальовували поза завдання сосиски, масло і хліб на тарілці.
З плюсів:
— відмінні поради, наприклад, щоб краще виходило зафарбовувати форми, треба дати малюкові підказку: починати розфарбовувати картинку від країв і рухатися в центр.
— можна було вирізати кожну сторінку, щоб зручніше використовувати зошит.
З мінусів:
— розмір. Особисто для мене формат був замалий.
— одноманітність. Хотілося побільше оригінальних малюнків, щоб малювати лінії і закарлюки, а не тільки розфарбовувати фігури. На початку малюнків «зроби дощик, макарони, карамельну крихту» всього 8 штук, а фігур і областей для зафарбовування більше 30.
Синові дуже сподобалося, він любить малювати і прикрашати. А ще більше – тата, так як малюнки настільки прикольні, що неважко придумати історію з продовженням. Тепер думаємо ще про одну зошиті «Давай вирізати». У дитини вже двоє ножиць і нестримне бажання вирізати з паперу. А поки чекаємо рецензію на цю зошит від другої мами-рецензента Анастасії Дороніної.
Як у нас вийшло малювати – дивіться на фотографіях:
*для збільшення – кликніть по картинці
Читайте також:
Дитяча бібліотека: Олег Рой «Азбука»
Дитяча бібліотека: Антон Соя «Зірочка, заспівай!»
Мамина бібліотека: Пенні Уорнер «160 розвиваючих ігор»
Мамина бібліотека: Брюс Фейлер «Секрети щасливих сімей: Чоловічий погляд»
Мамина бібліотека: «Велика книга. Абетки, ігри з буквами та словами»
Мамина бібліотека: Бен Фурман «Навички дитини в дії»