Несподівані еротичні книги
Редакція Woman.ua відібрала три еротичних книги, які підкорили нас своєю відвертістю і липкою правдою про заборонене.
Федеріко Андахазі “Анатом”
Видана в 1996 році ця книжка наробила багато шуму. З одного боку аргентинський письменник не викликає сумнівів в своєму таланті, але з іншого – його літературне творіння абсолютно не сприяє зміцненню моральних цінностей. Суть сюжету: досвідчений анатом, послугами якого користується сам Папа Римський, закохується в юну повію. Вона відповідає йому відмовою, і головний герой ставить собі за мету знайти спосіб підкорити її. І знаходить: зовсім випадково він робить відкриття про те, що настроєм і бажанням жінки керує якийсь орган Amore Veneris або клітор по-нашому.
Як такого опису сексу в книзі мало. Більше присутні почуття, дії, наслідки. Але цього цілком достатньо, щоб з головою пірнути в світ, про який багато хто з нас до цього не мали ні найменшого поняття. А заодно – по-новому поглянути на можливості власного тіла.
Майже всі запрошені, якщо не вважати найбільш престарілих, були вбрані в панталони світлих тонів, підкреслюють їхні чоловічі достоїнства за допомогою стрічок, крепившихся на поясі і в паху. Ті, у кого були вагомі причини дякувати Творця, зрозуміло, слідували цій моді. Ті ж, у кого таких причин не було, вдавалися до різних хитрощів, щоб йти в ногу з часом і не виглядати обділеними природою. У “Підвалі Мавра” продавалися бутафорські накладки, які можна було прилаштувати під панталони, щоб додати блиск чоловікам не настільки блискучим. Серед безлічі прикрас — від орнаментів з бусинок, обрамлявших «правителя», до ефектною обробки перлами, — були стрічки з прив’язаними до них чотирма-п’ятьма дзвіночками, які видавали бажання “його милості”. Таким чином, жінки дізнавалися, наскільки вони бажані кавалерам за передзвону бубенцов (с) Анатом
Габріель Виттком “Некрофіл”
Цю французьку письменницю цілком можна вважати легендою еротичної літератури. Її життя було частково схожа на її книжки: в 25 років Габріель вийшла заміж за гомосексуаліста, дезертировавшего з армії. Крім того, він був старший за неї на 20 років і страждав від різких перепадів настрою. Через сорок років шлюбу він покінчив життя самогубством, а ще через двадцять його приклад наслідувала і сама Габріель.
Її книга “Некрофіл” стала культовою в своєму жанрі. Видана у 1966 році, вона відразу знайшла свого читача. Жахливо особиста історія, написана від імені чоловіка, відчуває пристрасть до трупів. І незважаючи на безліч інтимних подробиць цієї сексуальної девіації, книга не викликає відрази. Вся справа в складі письменниці: її геній однозначно лежить в площині вміння писати естетично навіть про таких страшних речах. Книга захоплює з першої сторінки, а після її прочитання залишається довгий післясмак. Той самий випадок, коли перебуваєш під враженням від прочитаного ще кілька тижнів, а то і місяців.
В останній вечір я вимив Сюзанну, надів на неї тонке нижню білизну і костюмчик, ті самі, які я в нападі ейфорії зривав з неї два тижні тому. Загорнув її в плед, поніс до машини. Сюзанна кольору лугової трави, Сюзанна кольору морської хвилі, Сюзанна, вже хто-то в тобі живе. В той момент, коли я опускав її тіло в Сену, я видав крик, який відгукнувся в моїх вухах якимось інопланетним звуком. Мені здалося, що у мене виривають серце, що в мене виривають статевий член. (с)
Некрофіл
Ів Энцлер “Монологи вагіни”
Багатьом напевно знайоме назва “Монологи вагіни” – однойменні вистави з успіхом йдуть у різних країнах світу. Так ось, ця постановка заснована саме на цій книзі. Все своє свідоме життя Ів присвятила боротьбі за права жінок, точніше, за те, щоб жінки мали право любити себе. Любити такими, які вони є, без умов. Протягом багатьох років Ів подорожувала по світу і спілкувалася з різними жінками, які у відвертій бесіді ділилися з нею історіями зі свого інтимного життя. Результатом таких бесід і стали “Монологи”, на сторінках яких розкривається справжня жіноча правда. Іноді не дуже приємна, іноді – не дуже приємна. Іноді – занадто відверта, але Верб свідомо вирішила не йти від відповідальності і називати всі речі своїми іменами – навіть якщо для цього доведеться використовувати слова, які люди так соромляться вимовляти вголос. Це коштувало того: дуже особисті монологи дуже допомагають по-новому подивитися на свою власну жіночу історію.
“Минули роки, перш ніж я дізналася, що жінки володіють єдиним в людському тілі органом, який призначений виключно для задоволення. А якщо б такий унікальний орган був у чоловічому тілі? Тільки уявіть, як часто ми б про нього чули, і для яких вчинків він служив виправданням!
(с) Монологи вагіни