Наша читачка Ніна вважала рідну матір своєю конкуренткою в боротьбі за увагу сина. Ще б пак, адже хлопчик взяв і відкрито заявив їй, що любить бабусю більше. Ніна вирішила розповісти, як тій вдалося завоювати прихильність онука.
Днями син приголомшив мене визнанням. Діма заявив, що бабуся йому куди ближче мене. Природно, це викликало ревнощі і навіть образу. Я вирішила з’ясувати, в чому ж мама так перевершує мене і як їй вдалося завоювати любов мого єдиного сина. Виявилося, що у дитини велика частина щасливих спогадів пов’язана саме з бабусею. І мені хотілося б розповісти про них.
Кожна зустріч з бабусею — “казкова” подія
Оскільки мама живе в сусідньому місті, в гості до неї ми вибираємося лише кілька разів на рік — у свята і під час шкільних канікул. Дімі і так подобаються ці періоди, а тут ще й улюблена бабуся, яка до приїзду накриває багатий стіл і задаровує всіх подарунками.
Син зізнався, що з самого дитинства він сприймає її як добру чарівницю, у «палаці» який одні сюрпризи і розваги. Так, в рідній квартирі не завжди все так казково. Що вже тут говорити? Навіть ми з чоловіком завжди раді відпочити в будинку моєї мами. Там немає рутини і завжди тепло, радісно.
Бабуся любить балувати домашньою їжею
Навіть коли сестра приїжджає з сусіднього міста, вона завжди передає гостинці від мами. Чи варто говорити про те, що під час кожного нашого візиту мама балувала нас смачними булочками і пиріжками? Діма щоразу радів улюбленим курникам, рогаликам, ватрушкам… як не приїде до бабусі, та завжди дивує його чимось новим і смачним.
Зізнаюся, у мене ніколи немає вільного часу на випічку. Я працюю п’ять днів на тиждень і підробляю на півставки. До того ж, готувати не дуже люблю.
Син, згадуючи бабусю, кожен раз говорить про домашній випічці. Може, коли моя дитина виросте і у мене з’являться онуки, я теж зможу приділяти стільки часу кулінарії. А поки наполягаю на тому, щоб син вчився готувати сам хоча б прості страви.
Дімі здається, що бабуся не вміє карати
Моя мати ніколи не лаяла улюбленого онука за пролите молоко або розбиту чашку. Я ж під кінець важкого дня можу і голос на нього підвищити, і в кут поставити.
Зараз син розуміє, що у батьків більш важкий тягар відповідальності, тому іноді ми проявляємо таку строгість. Але все-таки він вважає бабусю більш доброю і терплячою. Думаю, з віком він зрозуміє, що поблажливість легко проявляти, коли воно потрібно кілька разів на рік, а не кожен день.
Бабуся завжди слухає і рідко критикує
Одного разу перед самими канікулами Діма побився з однокласником. Природно, батьків викликали до директора «на килим». Відбулася непроста розмова із завучем і шкільним психологом. Зрозуміло, ми з чоловіком зробили синові сувору догану на цей рахунок.
Через пару днів Діма поїхав до улюбленої бабусі, щоб допомогти з ремонтом в будинку. Поки він розповідав їй цю історію, вона лише слухала і кивала. А потім почала втішати онука. Ми з чоловіком сподівалися, що і вона проведе виховну бесіду, але цього не сталося.
Тепер син часто пригадує мені той випадок. Думаю, є над чим замислитися. Якщо у дитини трапляються проблеми, краще проявити підтримку, а не соромити його ще більше і не лаяти.
Бабуся дозволяє онукові бути дитиною
На цей рахунок ми з матір’ю часто сперечалися. Навіть коли Діма підріс, вона продовжувала і посуд за ним мити, і гудзики пришивати, і взуття протирати. Йому це було в радість. Ще б пак! Вдома батьки з малих наполягають на самостійності, а з бабусею можна побути маленьким.
Напевно, в цьому дійсно немає нічого поганого, якщо бабуся доглядає за онуком. Я в його віці теж була б рада такій увазі. І все ж нагадую часом синові, що у бабусі вже не ті сили, і треба самому про неї піклуватися.
У бабусі багатий досвід і багато цікавих історій
Маленькому Дімі я часто читала казки вечорами. Бабуся ж розповідала йому реальні історії зі свого життя. Все це супроводжувалося перегортанням старих фотоальбомів з чорно-білими знімками. Для бабусі це була свого роду ностальгія, а синові, як виявилося, цікаво було слухати.
Дещо він переказував і мені – я вже й забула про ті історії. У якийсь час я навіть стала переймати прийом мами, і теж розповідала синові реальні історії з мого життя. Тільки пам’ятає він бабусині байки-мабуть, мої виявилися не такими цікавими.
Бабусі відіграє особливу роль в житті дитини. Дуже добре, коли вона щиро піклується про онука. Саме вона може дати те, що часом не дістається від батьків. Поки я писала цей лист, зрозуміла, що краще не ревнувати Діму до бабусі — потрібно радіти тому, що у сина склалися теплі стосунки з нею. Зрештою, вона може багато чому навчити його.