Як нарешті змусити себе займатися спортом
Все складається, як не можна добре: ось вони – нові кросівки, ось вони – кволі ноги, ось він –будильник, який завтра розбудить тебе на ранкову…
Все складається, як не можна добре: ось вони – нові кросівки, ось вони – кволі ноги, ось він –будильник, який завтра розбудить тебе на ранкове тренування… І тут трапляється непередбачене – завтра таки настає.
Постіль ураганної лійкою затягує твоє безвольне тіло у світ сну. Свідомість немислимим чином спритно випитує з недавно прочитаних статей цитату про те, що починати займатися краще в середу (ось удача, сьогодні як раз вівторок!). А за вікном голосистий дощ вже щосили виспівує на перших акордах свого головного хіта «Ну куди ж ти підеш в таку погоду, дурненька?».
І ти залишаєшся вдома. Через півтори години ти прокинешся – млява і пом’ята, як сорочка холостяка-програміста. До сліз засмучена тим, що знову провалила чертовски хороший план.
Ця тяганина може тягнутися дуже довго. Поки ти не оволодієш простими і придатними особисто тобі способами самомотивації. Ось лише деякі варіанти.
Свідомість немислимим чином спритно випитує з недавно прочитаних статей цитату про те, що починати займатися краще в середу (ось удача, сьогодні як раз вівторок!). А за вікном голосистий дощ вже щосили виспівує на перших акордах свого головного хіта «Ну куди ж ти підеш в таку погоду, дурненька?»
Варіант перший, очевидний.
Все, що тобі треба – просто змінити своє ставлення до тренувань. Заняття спортом – це не те, що потрібно перетерпіти, пережити, вистраждати. Це не покарання за з’їдені шоколадки. Не тортури перед грізним обличчям ожиріння. Не ритуальне жертвоприношення всесильному богу квадрицепси і гомілок.
Спорт – це задоволення. Природна радість здобуття здоров’я та краси.
Варіант другий, закріплює.
Якщо головою ти повністю згодна з наведеними вище аргументами, але тіло поки відмовляється вважати спітнілі вправу-потягування неймовірним кайфом, дай собі час. Тут у всіх по-різному: комусь треба пару місяців, а комусь вистачає і тижні відпустки.
Але рано чи пізно це станеться – ти підсядеш на активні фізичні навантаження. І почнеш відчувати характерне ловлення всякий раз, коли будеш змушена з якоїсь причини відкласти тренування.
А поки цього не сталося, сміливо користуйся третім радою.
Варіант третій, надійний.
Знаєш, іноді варто викинути з голови всі модні слова на кшталт «мотивації» і «афірмації», залишити в спокої своє підсвідоме та просто взяти себе за вуха так потягти у фітнес-клуб.
Так, не хочеться. Так, немає настрою. Так, погода відстій. Але є таке, фонетично знайоме з дитинства слово – «треба». І якими б вільними, самодостатніми, творчими особистостями ми не були, часом грізно сказане самій собі «вперед, ледащо» – це єдиний спосіб перестати балакати, а почати, нарешті, діяти.
Варіант четвертий, емоційний.
Злися на себе! Деяким дівчатам поради з категорії «полюби себе» категорично протипоказані. Тому що вони і без того занадто люблять – іноді зовсім вже безумовною, майже материнською любов’ю.
Вони поблажливо погладжують свої розповзлися в просторі боки, ніжно припудрюють друге підборіддя, втягують живіт, надягаючи ще нещодавно куплені джинси і добродушно нашіптують: «Нічого страшного, я все одно гарна».
Не все одно. Не красива. Не «нічого страшного». Подивися на себе тверезо. Окинь себе уважним поглядом свого хлопця, подруги, Евеліни Хромченко – кого, чиєї думки ти справді довіряєш. Оціни, що ти зробила зі своїм тілом, планомірно забиваючи на фітнес. А тепер доведи самій собі, що можеш бути сильною/красивою/стрункою/вольовий. Без цих самовиправдань на тему «я і так чудово виглядаю для своїх років».