Розповім як я перу ангору. Мова піде не про СОТ, а про періодичної прання виробів після їх шкарпетки. Отже, поїхали 🙂
По-перше, я перу руками. У різних джерелах читала про можливість прання в машині на режимі «шерсть», але я не на стільки впевнена в своїй машині, так і ручне полоскання машина навряд чи замінить, на мій погляд.
По-друге, пам’ятайте, що ангора любить холод, боїться гарячої води і не терпить грубості.
Ну а тепер сам процес:
• У миску наливаємо воду приблизно 30 градусів. Рука повинна відчувати помітну прохолоду води. У дуже холодній прати буде не комфортно, а так і нам добре, і нашої пухнастої красуні ангорі.
• Готуємо м’який миючий розчин, додавши у воду засіб для делікатного прання вовни/кашеміру. Якщо такого немає під рукою, то я використовую шампунь (увага!) для сухих/нормального волосся, який не сильно або помірно піниться. Використовувати шампунь для жирного волосся категорично не рекомендую, в ньому можуть бути активні присадки негативно діють на ніжну структуру пуху ангори. Кошти ллємо в воду не багато, краще додати 🙂 Якщо виріб втратило свою м’якість у результаті «жорсткої шкарпетки», то додайте в отриманий розчин 1 чайну ложку гліцерину на 10 літрів води.
• Знімаємо з виробу знімні елементи, якщо такі є (бирки, помпони і так далі) , опускаємо підготовлене виріб в розчин і починаємо «плюхалися і булькати». Саме так я можу назвати цей процес , так як сильно стискати, перекручувати і, боронь вас Боги, терти ангору не можна! Ніжний пух не терпить грубості! Зовсім!
• Далі необхідно ретельне полоскання. У волокнах пряжі не повинні залишитися частки миючого засобу і піни! Для цього набираємо в таз багато води (увага!) тієї ж температури, в якій прали, то є багато прохолодної води. Якщо виріб велике і/або таз маленький, то зручніше полоскати прямо у ванні. Ангора любить купатися! Тепер починаємо не тільки «плюхалися і булькати», але й обережно, щоб не деформувати виріб, купати його за – і проти ворсу. Рухи схожі на ті, як наші прабабусі білизну на річці полоскали 🙂 Міняємо воду (увагу на температурний режим) і повторюємо процедуру полоскання. Я іноді додаю краплю, розміром з велику горошину, кондиціонера для волосся, якщо виробу потрібна незначна реанімація… Під час полоскання ви помітите як ворс у воді розправляється і струмує за виробом від ваших рухів у воді
• Дістаємо нашу ангору з води, злегка (!), не викручуючи віджимаємо руками і розкладаємо на чисте махровий рушник. Потім рушник звертаємо в не щільний (!) рулон і даємо їй полежати, щоб рушник ввібрало воду. Можливо потрібно змінити рушник і повторити процедуру, в залежності від величини рушники і вироби. Але стежте за часом, не потрібно ангору в рушник залишати на довго, інакше вона почне втрачати міцність нитки.
• Тепер дістаємо вологе виріб і розкладаємо на горизонтальну поверхню, застелену сухим рушником. Для сушіння великої вироби у мене завжди в запасі є чистий старий підодіяльник. Періодично річ перевертаємо, струшуємо, вивертаємо на іншу сторону (особливо актуально останнім для шапок), це дозволить виробу висохнути швидше, а пуху розправитися.
• А тепер магія! Майже висохле виріб я досушиваю феном, на самій високій швидкості в режимі «холодний (!) повітря” направляючи струмінь повітря під 45″ спочатку в одну сторону, потім у зворотний. Потік повітря делікатно розчісує пух. Він прокидається і піднімається. До речі ця магічна маніпуляція з феном цілком доречна, якщо ви потрапили в шапочці з ангори під сніг: прийшли додому, струснули шапулю, приголубили холодним повітрям фена. І вуаля!
• Шапочки після «повітряного розчісування» і остаточної просушування я одягаю на 2-3 літрову банку. Так і верхівка залишається рівно-круглої, і пух не приминається.
Ну ось і все. Правда не складно? 🙂
p.s. ангору ми не гладимо і не летимо, пам’ятаємо, що вона боїться гарячої! І не забудьте про профілактику появи молі! Така нежнятина для неї вишуканий делікатес!
Разом з вовняними речами зазвичай я розкладаю суху лаванду, полин, герань або суху приправу гвоздики.