«Прекрасна епоха»:
казка про втрачений час
Уявіть, що вам запропонували відправитися в минуле — в будь-яку епоху, час і день — і пережити будь-яку подію. Що б ви вибрали? Вечеря з Хемінгуеєм? Так і не відбулася розмова по душах з давно померлим батьком? А може, день, коли ви зустріли любов всього свого життя? Не поспішайте з відповіддю, а коли визначитеся, подивіться чудовий фільм Ніколя Бедоса з Фанні Ардан, Даніелем Отеем і Гійомом Кане.
Юлія Тарасенко
Всі статті
«У розмові з жінкою є один болісний момент. Ти приводиш факти, доводи, аргументи. Ти взываешь до логіці і здоровому глузду. І несподівано виявляєш, що їй осоружний сам звук твого голосу», — так описував стан кризи в парі Сергій Довлатов.
Як завжди, дуже точно. Саме це і сталося з Віктором і Маріанною Дрюмон.
Віктор (Даніель Отей*) відчайдушно чинить опір змінам. Його можна зрозуміти: газету, в якій публікувалися його ілюстрації, повністю перевели в цифровий формат, а інтернету комікси Віктора не потрібні. Художник воює з новим світом — світом гаджетів і технологій — і раз за разом терпить поразку.
Його дружина Маринна (Фанні Ардан) теж воює, але з віком і з негативними емоціями — своїми та чоловіка. І, здається, перемагає: у неї є коханець, а на обличчі майже немає зморшок або, у всякому разі, значно менше, ніж у жінок її віку. Правда, як тільки коханець переходить у статус постійного партнера, з’ясовується, що ночами він хропе і в цілому куди менш цікавий, ніж без п’яти хвилин колишній чоловік.
А ось з технологіями Маріанна якраз дружить: їй вдалося перенести свою психотерапевтичну практику в онлайн-формат і завдяки спеціальним алгоритмом обслуговувати 3000 пацієнтів на день.
Як легко часом загратися в минуле, прокручуючи в голові самі приємні моменти
Тут би читачеві вирішити, що «Прекрасна епоха» — чергова драма про кризу сімейного життя або про зіткнення старого і нового, але немає. Щоб підбадьорити вкрай засмученого батька, син дарує йому незвичайний досвід — можливість перенестися в будь-яку епоху і стати в ній ким завгодно. Віктор вибирає 1974-й, точніше — 16 травня 1974 року в Ліоні. День, коли він зустрівся з дівчиною, яка змінила його життя.
І тут, здається, можна завершити текст, щоб не вбивати всю інтригу і не розповідати, як саме станеться це подорож у часі. Але «Прекрасна епоха» — той самий випадок, коли у фільмі чудово все: і сюжет, і діалоги, і музика, і актори, і сенс.
Він у тому, як легко часом загратися в минуле, прокручуючи в голові і не тільки найприємніші моменти. У тому, що ностальгія здатна зіграти з нами злий жарт і як небезпечно «ритися в уривках спогадів», «постійно переписувати людей по своїй волі». В тому, що куди важливіше подивитися на людину поруч з тобою — і «знайди в ньому красу, печаль, здивуйся йому. Сьогодні, тут і зараз».
В іншому випадку життя так і залишиться чернеткою, в ній «будуть лише прелюдії, етюди та цікаві начерки, але життя не буде».
Ще 3 фільму, якщо вам сподобається «Прекрасна епоха»:
· «Місце зустрічі» (The Place, 2017) — повнометражна адаптація серіалу «Столик у кутку», історії про загадкового незнайомця, готового виконати будь-які бажання співрозмовника. Правда, натомість зажадавши дивну і не завжди гуманну плату.
· «Ідеальна сім’я» (Una famiglia perfetta, 2012, не плутати з однойменною американською комедією 2011 року) — ще один фільм, розкривати інтригу якого не варто, а в ідеалі і читати опис теж. Сценарист і режисер фільму — Паоло Дженовезе, який зняв «Місце зустрічі».
· «Північ у Парижі» (Midnight in Paris, 2011) — в фільмі так само, як і в «Прекрасної епохи», обігрується тема подорожей у минуле, тільки герой Оуена Уїлсона, голлівудський сценарист, прилітає зі своєю нареченою в Париж і в силу містичних обставин (що-то, а таке Вуді Аллен придумувати вміє) переноситься 1920-ті роки і опиняється в компанії Хемінгуея, Пікассо, Далі, Фітцджеральда і інших своїх кумирів.
* Даніель Отей може бути відомий представникам старшого покоління за дилогії «Придурки», а також фільмів «Манон з джерела» і «Французька жінка».