Тато в Ізраїлі
Мама.ру продовжує цикл матеріалів про російськомовних батьків, які живуть за межами Росії з дітьми. На цей раз в свою історію нам розповів Іван, який разом з сім’єю живе в Ізраїлі.
Іван, живе в Ізраїлі разом з дружиною Ларисою та сином Олександром 2 років і 2 місяців
Ми поїхали в Ізраїль за два місяці до народження Саші. Основна ідея була в тому, що ізраїльська медицина вважається однією з кращих в світі і народжувати краще тут. Спочатку ми думали, що Ізраїль стане перевалочним пунктом і звідси ми поїдемо куди-небудь ще, але, проживши тут 2 роки, зрозуміли, що це гарне місце для того, щоб ростити дітей.
Тут дуже рідко можна зустріти світську сім’ю, в якій менше трьох дітей. Є ще сім’ї релігійні, там від п’яти нащадків і до безкінечності. Дітей всі обожнюють, іноді з надлишком. Двірник, листоноша, продавець на ринку – кожен зустрічний зробить комплімент твоїй дитині, скаже, наскільки він гарний, спробує чим-небудь почастувати, взяти за руку, погладити по щоці. В крайньому випадку просто посміхнеться.
Найбільше дивували молоді люди 18-25 років. Зрозуміло, коли на малюка звертають увагу дівчата. Але бачити молодих солдатів, сюсюкающих з малюками, було вкрай незвично. А коли звикли, стало зачіпати, що під час поїздок до Москви навколишні практично не звертають уваги на дитину.
Що стосується відпустки по догляду за дитиною, то тут все строго. Оплачують три місяці декрету, з двійнятами — чотири. Теоретично після цього терміну можна домовитися з роботодавцем і просидіти «за свій рахунок» приблизно місяців до десяти. Але домовитися виходить не у всіх, плюс багато хто просто не можуть собі дозволити сидіти без зарплати півроку. Саме тому в дитячий сад тут часто віддають дітей до трьох місяців. Для нас це одна з тих речей, яка здається дикістю. Але якщо абстрагуватися від російських реалій і поглянути з боку, то все виглядає досить логічно: тут немає необхідності стимулювати народжуваність якимись додатковими благами типу відпусток, допомоги і так далі. Все і так рясно родять за власним бажанням. А якщо трохи заглибитися в тему, то вийде, що таких райських умов, як у Росії, майже ніде в світі немає.
Є відчуття, що тут батьки більш розслаблені, а діти надані самі собі. Складно сказати, чи відрізняється ситуація від тієї, в якій росли ми ще в СРСР. Або тієї, яка складається в сучасній Росії. Першого не дуже пам’ятаю, другого — не знаю. Мабуть, як в Росії, так і в Ізраїлі (та й у всьому світі) скандали із-за іграшок на дитячих майданчиках — справа регулярне і неминуче.
Підхід до дитячих хвороб простий: тут в Ізраїлі все досить розслаблені на цей рахунок. Соплі за хвороба не вважаються, кашель часто теж: саме пройде. Найбільш поширене призначення лікаря — дитячий парацетамол при температурі від 38,5 або сильних болях.
Вдома ми розмовляємо з Сашею по-російськи. І взагалі це для нас хвора тема. Ми обидва журналісти, гуманітарії. І правильний російська мова для нас — це культурний маркер. І зрозуміло, що у тих, хто довго живе за кордоном, рідна мова поступово атрофується. А вже дитини, народженої в іншій країні, складно навчити грамотно говорити рідною мовою батьків. Єдиний шлях, який ми бачимо, — це читати книги російською мовою. Благо Саша дуже любить, коли йому читають, обожнює Чуковського, Маршака, Пушкіна. Ще тут досить багато «русских» дитячих садів, де з дітьми розмовляють по-російськи, таким чином можна продовжити час, протягом якого ваше чадо буде говорити з вами на одній мові. Але після місцевої школи і армії, яка, до речі, є обов’язковою і для юнаків, і для дівчат, ймовірність використання російської мови як першого прагне до нуля.
Ми з місцевими нянями не контактуємо і садами не користуємося. Я працюю вдома, Сашина мама поки не працює. І враховуючи те, що обоє батьків постійно знаходяться поруч, няня не потрібна. Точно так само ми обходимося без допомоги родичів. Мої батьки живуть у Литві, ми щоліта їдемо до них на два місяці, перечікувати найжорсткішу ізраїльську спеку. В інший же час ми справляємося самі.
Ну і наостанок про дитячих садках. Як вже було сказано, в сад тут віддають дітей зовсім маленькими. Це можуть бути як сімейні дитсадки на кілька осіб, так і великі дитсадки. Проблем з чергами особливих немає. З адаптацією ситуація відрізняється від саду до саду, так як дуже багато приватних, в кожному свої правила. Часто батькам дозволяється досить тривалий час ходити разом з дитиною на кілька годин. А буває, що вже на другий день батька намагаються випхати. Усі сади для дітей до трьох років приватні. Після трьох можна піти в державний, але він безкоштовний тільки до двох годин дня. Щоб залишитися до вечора (до повернення батьків з роботи), потрібно платити. А взагалі, дитячі садки в Ізраїлі за російськими мірками коштують досить дорого — в рублевому еквіваленті від 35 тисяч рублів в місяць і тисяч до 70. Приміром, у знайомої сім’ї з трьома дітьми щомісячні витрати на дитячі садки і школи складають приблизно 90 тисяч рублів. І це самі звичайні садки і школа.