«Ти її більше не побачиш»: Колишній вкрав мою дочку
Аліна Малюшкіна розповіла про свої стосунки з чоловіком, постійно над нею издевавшимся, і про ті страшні події, до яких це призвело.
У серіалі
«Велика маленька брехня»
червоною ниткою проходить тема домашнього насильства. Багато хто дивується: як могла героїня Ніколь Кідман жити з людиною, яка так жорстоко її бив і морально знущався? На жаль, таких історій повно і в реальному житті. Багато жінок пов’язують себе з неадекватними людьми і тримаються за них, вважаючи, що це нормально, що «сама заслужила», «не впораюся одна» або що «людину треба рятувати». Що змушує жінку терпіти насильство і до чого призводять такі відносини, показує історія нашої героїні.
«Відхилень я не помічала»
Ми познайомилися на його тренінг – туди мене затягла його давня подруга і соратник у всіх діяннях. Ми з нею в той час працювали в журналі, вона довго затягувала мене, в підсумку, через рік я погодилася.
Думок про стосунки у мене не було, так як був тренінг і все. Мені лестило його увагу до мене тоді, він сказав, що у мене величезний потенціал. Після ми бачилися на посттренинговой зустрічі, там він демонстрував до мене особливе ставлення, на дні народження цієї самої його подруги і я потім я якимось чином купила у нього тренінг особистісного зростання (звучало все так, що сама ти нічого не можеш досягти, а я допоможу тобі стати господинею життя).
Мені він видався добрим і тим, кому можна довіряти. Він всіляко мене окриляв своїми відгуками про мої успіхи і взагалі красі. Загалом, це ті кнопочки, на які я включаюся. Так поступово тренінг переріс у відносини.
Відхилень тоді я не помічала, так як прийшла до психолога, ніби апріорі було сприйняття його, як людину оригінального і навченого життям.
Після розмови зайшли про дитину – мені було 22 роки і я зрозуміла, що хочу дитину, ось прямо готова і давай. Він сприйняв це дуже позитивно і сказав, так, це буде наш проект (враховуючи специфіку його теорій і виразів, мені здалося, що мова про те, що ми будуємо партнерські відносини, в яких ростимо і вкладаємо любов, сили і час у дитини). Дитина був бажаний і довгоочікуваний.
«Ти повинна бути самодостатньою, а не клушей, яка чекає від чоловіка»
Коли я народила, виявилося, що грошей немає, і він їх заробляти не збирається (це може робити будь-який дурень, а йому нецікаво займатися такою тупою діяльністю, як заробляння грошей. «Це ти бери на себе», – сказав він мені. Мовляв, цим немає нічого складного і ти взагалі повинна бути самодостатньою жінкою, а не чекати від чоловіка грошей. «Уяви, що мене немає!, – говорив він. – Як ти будеш сама викручуватися?».
Так звалилося все моє розуміння сім’ї, партнерства і все разом взятого. На мої запитання «А як же я одна?» він відповідав, що не той, за кого я його брала. Що мені треба шукати когось простіше, примітиву, який буде мене забезпечувати, а він такий крутий, що зі мною поруч буде жінка, якій буде не важливий заробіток чоловіка. Їй буде потрібен саме він, супер гуру і, взагалі, без п’яти хвилин бог.
Звичайно, я впрягалась в роботу, щоб прогодувати дитину і сім’ю, паралельно бігла вперед до того недосяжного образу невідомої мені самодостатньої жінки, яка все може легко і самостійно. Вдома він мені розповідав що я займаюся не тим, що потрібно заробляти більше і я повинна йти далі.
Зі скандалами я відкрила перший експериментальний магазин на Пушкінській. Грошей не було раніше. Були часи, що навіть не вистачало на проїзд на роботу. Я не пам’ятаю вже, як викручувалася. Але ми вижили і я навіть відкрила новий магазин. Він скрізь вказував мені на мої помилки і ввечері втомлену мене морально добивав на кухні тим, що знецінював все, щоб я не говорила і думала.
Марго була бажаною. Але зусиль і допомоги в утриманні і проведення часу з дитиною допроситися було неможливо. Відповідь була одна: навчися сама розподіляти свої ресурси, ти повинна бути самодостатньою, а не клушей, яка чекає від чоловіка. Всі сучасні жінки самодостатні, а ти, темінь, ніяк не можеш цього зрозуміти.
Відносини особливо не розвивалися, після заяв про те, що він не буде ділити зі мною побутову та фінансову ношу, почалися скандали. Якийсь час мені наївно здавалося, що я зможу достукатися. Але за підсумком стало гірше тільки мені. Мене звинувачували у всіх бідах, у тому, що не вдохновляю великого гуру, тому що така темна і надоразвитая, розвиватися мені ще й розвиватися. Поки Марго була зовсім маленькою, було страшно кудись іти, друзів він відрізав від мене, батьків тримав на відстані.
«Мене хапали четверо чоловіків і тягнули кудись серед дня, потім кинули і сказали: ой, це не та»
Спроб піти було три. Перша, коли Марго влітку гостювала у батьків. Він коли відчув ,що Марго немає, я готова піти – приїхав з квітами і якось переконав, що все буде інакше. Я повернулася.
Через рік він сказав, раз ти йдеш – значить нас (його і дочка) ти більше не побачиш. Сил моїх вистачило поплакати, зателефонувати в поліцію (яка нічого не збиралася робити, тому що він – батько). Через страх втратити дитину я залишилася. Ще через рік вранці я прокинулася, і він мені заявив: «ти спиш не з таким виразом обличчя!». Я вже давно перестала сперечатися і промовчала. Але чітко відчула, що скоро помру. Ось прямо холодок за спиною відчула. Вибір був очевидний – або вмираю і дитина залишиться з цим монстром, або таки борюся за життя і за дитину. З того моменту пройшло три роки. Борюся досі.
Коли я остаточно пішла і забрала Марго, почалося страшне залякування. Під хатою сиділи качки, мене хапали четверо чоловіків і тягнули кудись серед дня, потім кинули і сказали: ой, це не та (підозрюю, це метод залякування і спроба зламати волю). Друзям дочки зі школи він почав розповідати, що я наркоманка, повія і взагалі аморальна особину. На комісію з прав дітей прийшли наші спільні (його) подруги і заявляли, що мені не можна залишати дитину, я неврівноважена і наркоманка, а тато хороший, страждає від такої істерички.
У питаннях виховання я зобов’язана була слухати його: плакати дитині не можна було, якщо вона плаче – підходити не можна, так як він глибоко переконаний, що дитина маніпулює і це небезпечно для майбутнього. Коли вона підросла і плакала, він вважав нормальним дати їй щигля, легкий, але все ж плакати не можна було. Він ніколи не знав про дитину нічого: ні як я одягаю її, ні що вона їсть, ні звідки беруться іграшки і т. д. Вона ходила рік в ортопедичних устілках і він, тільки коли показово виконував роль батька під час того, як викрав Марго, дізнався, що у неї плоскостопість і всюди про це кричить донині.
Мене він міг почати душити, заламувати руки або здавлювати мені зуби, якщо я була з ним не згодна в його ідеях та думках.
Він часто мене міг виставити з квартири вночі – це теж було покаранням за таку поведінку, думки і власну думку, відмінну від його. Хворіти і спати теж було не можна. Якщо ти хворієш, то потрібно йти бігати на стадіон. Спати достатньо п’ять-шість годин. Вісім – це дуже багато.
Він наполягав на секс зі своїми ученицями, а коли я відмовлялася і не поділяла таких методів, дуже лаявся. В результаті я сказала: іди і роби, що хочеш, тільки не чіпай мене. Він звинувачував мене в тому, що це погано позначається на його учнів і його іміджі. Звинувачував, що я сноб і не поважаю його подруг (а мені просто не хотілося з ними спілкуватися).
«Він викинув мене з квартири на очах дочки»
Одного разу він без вагань влаштував на очах у дитини фізичне знущання. Ми з дочкою вибігли з квартири і я просила перехожого чоловіка нас захистити. Агресор одразу ж зайшов у квартиру і закрився. Ми поїхали до мене на роботу.
Він викрав Марго обманом. Запропонував мені провести час утрьох в парку, щоб налагодити стосунки з дитиною. По дорозі запропонував заїхати до нього. Спеціально купив хом’ячка, знаючи, як Марго любить тварин і поки донька пішла в дальню кімнату дивитися хом’яка, попросив мене зробити для всіх чай. Як тільки я зайшла на кухню, він схопив мене за шию, відібрав телефон і сказав: а тепер пішла он – Марго ти не побачиш. Це було найжахливішим, тому що він викинув мене з квартири на очах Марго, я кричала, але навіть сусід, побачивши все, поспішив з дому, щоб не бути свідком. Це було як смерть, я два місяці домагалася проживання Марго зі мною. Два неймовірно довгих місяці. І жодна ювенальна служба або поліція не погодилася мені допомогти.
Після того, як пішла, регулярно, я п’ять разів на тиждень викликала поліцію. Звернення в поліцію не дають нічого – це ж сімейний конфлікт і все, поки не покалічить чи не вб’є – не дає приводу відкривати кримінальну справу. В іншому, проводиться профілактична бесіда. Ювенальні служби не можуть захистити дитину – там немає психологів і психіатрів, які б розібралися з батьками і захистили бажання дитини. У нас в країні мами і тата мають рівні права, і перемагає наглейший.
Одного разу, коли я прийшла в школу, його не виявилося. Він відійшов, і на якийсь час – невідомо. Марго запросили в кабінет директора, вона була дуже пригнічена і тихо говорила. Боялася йти зі мною, плакала і казала, що ми ображаємо тата таким чином (звичайно, ми пояснили, що тато дорослий і не може його образа змушувати інших людей робити речі проти їх почуттів і бажань, на те він і дорослий, щоб справлятися зі своїми образами). Коли я запитала: «Марго, ти хочеш піти зі мною і ми будемо жити разом?». Вона тряслася і повторювала, що ми ображаємо тата і що вона хоче, але боїться. Ніхто не хотів і не міг змусити її піти зі мною. У мене не було слів, це був шок. І Марго пішла в клас.
Я розуміла, що він зараз приїде і дізнається все, це буде кінець, більше Марго не побачу. І вирішую підійти ще раз до дочки. Коли спустилася в клас, Марго сиділа за партою і дивилася вниз. Підійшла до неї і навіть не встигла нічого сказати: «Мамо, я хочу до тебе! Давай спробуємо!». Далі пам’ятаю слабо, так як ми бігли, вчителі зібрали речі Марго і на ходу подали мені, коли ми пробігали повз кабінету. Так, ми попросили нас провести до машини, так як було страшно зіткнутися з тією людиною, я розуміла, що буде якийсь жах. Ми сіли в таксі, від’їхали від школи і не знали, куди нам їхати. Вирішили їхати додому. Так Марго повернулася до мене і дві ночі замість сну я дивилася на свого сплячого дитини і плакала. Мені було страшно прокинутися і не побачити її. Ми стали жити разом, але нас почали переслідувати і залякувати.
Ми переїхали в інше місто. Але, звичайно, знайти нас не становить ніякої складності. Кожен день Марго живе у напрузі і страху, що тато забере її. Це дуже обмежує. Вона не може розвиватися, як їй би хотілося. Піти самостійно в магазин для нас – недозволена розкіш, як і на додаткові гуртки, ми ходимо разом або ніяк.
14 березня він приїхав в школу (зазвичай приїжджав в четвер, а тут приїхав у середу, несподівано), чекав її близько години, був урок фізкультури. Марго відмовилася йти з ним на зустріч. Він зробив вигляд, що пропускає її до проходу з спорт залу і схопив, коли вона пробувала вийти. Побіг з нею, як з коробкою (за ним побігла наша учитель, Наталія Матвіївна, людина порядна і небайдужий).
Він впав на вулиці. Марго сильно вдарилася спиною. Вона сильно кричала і як могла била його ногами. Біля школи все це час стояло таксі з відкритими дверима. Вже за парканом його оточили люди та вимагали відпустити репетує, перелякану дитину. Так Марго вирвалася і побігла в клас дзвонити мені.
Поліцію викликали. Написані заяви за фактом насильства і нанесення тілесних ушкоджень. За це йому нічого не було. Сподіваюся, поки що.
Також ми звертаємося до суду про приписе про недопуск
(до моменту публікації статті суд відмовив Аліні в недопуск, – прим.ред.)
. Дівчинку врятувала вчителька, завуч і небайдужі люди.
«Вас будуть судити за що, що не водіть дитину в школу, а директору, за допомогу – догану»
Півроку Марго не могла спокійно ходити в школу (під будинком і під школою дядька, тато приїжджає в школу, привозить аскорбінку і каже, що забере її додому. На відповіді Марго, що її лом – з мамою, починає кричати «твій дім там, де ти жила і твоя мама не має права тебе відселяти». В такому жаху і напрузі дитина не може вчитися.
Коли я прийшла в районне управління освіти дніпровського району, мені сказали що домашня освіта в нашому випадку не передбачено законом. Вирішуйте, мовляв, на місці. Директор тієї школи бачила нашу ситуацію довго і дозволила нам займатися вдома, щоб не травмувати психіку дитини кожен день.
Батько в цей час ходив по всіх інстанціях і залякував всіх телебаченням (брав з собою свою подругу журналіста). Чиновники що роблять? Вони тиснуть на того, хто слабший, хто не загрожує. На мене. Сил у такій ситуації на агресію і бігання скрізь у мене немає, мені потрібно заробляти і займатися дитиною. Папа це добре розуміє і діє тиском.
В результаті ці радянські жінки з райвно викликають мене і директора, прополіскують мені мозок на тему «вас будуть судити, ви не водіть дитину в школу, а директору, за допомогу – догану». Тато їх мабуть зачарував своїм напором, не кожен батько буде так боротися за дитину, – говорили вони. Мене судили, а директора оштрафували. І це ті люди, які в принципі повинні захищати права і цікаві дитини, навіть у нестандартних ситуаціях. Але чиновники – вони дрібні і звикли слухатися силу.
Зараз нам потрібно убезпечити перебування дитини в школі, щоб вона могла вчитися і відчувати себе в безпеці. Це головне. Ну і ми мріємо позбавити цього чоловіка батьківських прав. Він зробив все, щоб його дитина, вже доросла дівчинка, його ненавиділа. І як би ми не працювали з психологом і нівелювали можливу шкоду, що вже завдано, Марго має чітку мрію – щоб він зник з її життя.
Як поступати жінці в ситуації домашнього насильства?
Марія Лискович
Адвокат, медіатор.
Описана ситуація в нашій країні, на жаль, не рідкісний випадок.
Часто домашнє насильство триває навіть після офіційного розірвання шлюбу. Для вирішення цієї проблеми в першу чергу потрібна кваліфікована допомога психолога.
Саме психолог допоможе заново вибудувати кордону травмованої особи жертви і встановити певний сценарій діалогу з колишнім партнером з тим, щоб останній поступово втратив інтерес до жертви.
Застосування юридичних механізмів захисту носить оборонний характер. Є кілька основних дій, які допоможуть захиститися від насильства.
По можливості – припинити спільне проживання з кривдником. Варіантів може бути багато – від власного житла до родичів і
притулків для жертв домашнього насильства
.
Всі важливі документи, які стосуються вашої особистості і особистості дитини, майна, повинні бути складені у безпечному та доступному для вас. Якщо немає оригіналів, – хоча б копії. Там же повинні бути відкладені гроші, речі, цінності. Не зайвим буде і список важливих номерів телефонів і адрес, куди ви зможете звернутися за допомогою в екстреній ситуації.
Номер Національної «гарячої лінії» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 116-123. Тут зможуть проконсультувати і підказати, куди по вашим місцем проживання можна звернутися за допомогою.
Наступним кроком буде подання позовної заяви про розлучення. У разі наявності спорів про аліменти та місце проживання дитини, дані позови краще подавати окремо від позову про розлучення, оскільки розведуть у будь-якому випадку, незалежно від незгоди однієї із сторін. А ось спір про аліменти та місце проживання дитини може затягнутися. Не у всіх є можливість звернутися до приватного адвоката. Для таких випадків існують
Центри безоплатної правової допомоги
.
У будь-яких випадках фізичного або сексуального насильства щодо жінки або дитини в обов’язковому порядку потрібно викликати поліцію. Навіть якщо сам по собі виклик поліції результату не принесе, поліція все одно зобов’язана зафіксувати виклик. З юридичної точки зору факт звернення в поліцію важливий для збору доказової бази прояви насильства, що надалі з допомогою адвоката може бути використане в цілях вашої захисту і захисту вашої дитини. Можна звернутися в поліцію із заявою. У такому випадку важливо скласти заяву в двох примірниках і на одному з них отримати відмітку поліції про прийняття заяви.
Якщо ситуація загрожує життю і здоров’ю жертви, поліція може винести термінове забороняє припис. Відповідно до даного документа порушник може бути зобов’язаний покинути місце проживання, йому може бути заборонений вхід та перебування у місці проживання жертви, а також може бути заборонено будь-яким чином контактувати з жертвою. На жаль, термін дії такої заборони всього лише до 10 діб.
Ще один спосіб захисту – обмежувальний припис, винесене судом в цілях безпеки жертви. В даному випадку кривдникові на термін від 1 до 6 місяців може бути заборонено перебувати в місці проживання постраждалої і обмежена можливість заборонено зовсім спілкування з постраждалою і дитиною, їх розшук, заборонено наближатися на певну відстань до будинку потерпілої.
Кривдник з моменту вчинення домашнього насильства може бути взято на профілактичний облік з метою подальшого контролю його поведінки і направлений судом для проходження програми для кривдників з метою коригування поведінки.
Як захистити дитину?
Ксенія Черник
Психотерапевт, психоаналітик. Фахівець в індивідуальної, групової та сімейної психотерапії.
Розлучення – це завжди складна історія. Це сильне емоційне потрясіння і для жінки, і для чоловіка, але особливо для їхніх дітей.
Та іноді не так страшний сам розлучення, як те, чи зможуть батьки правильно вийти з нього. Уберегти свою дитину від зайвих переживань і стресу. Продовжити залишатися для нього тими фігурами, які відповідають за його психологічну і фізичну безпеку. За спостереженнями, то як протікає розлучення, відображає те, якими були відносини в родині до нього.
Дитина від народження має великий кредит довіри по відношенню до своїх батьків. Він любить їх однаково такими, якими вони є. І дуже важливо не вбити цю довіру своїми діями.
Але практика часто показує зовсім інше. Діти стають об’єктами для маніпуляцій. З їх допомогою батько(-чи) намагаються зробити боляче один одному. Неможливість прийняти як даність те, що відносини між ними припинилися, призводить до втягування в конфлікт дітей. Бажання контролювати колишнього партнера штовхає на відчайдушні і незрозумілі дії.
Ставити дитину перед вибором «мама або тато» – це саме по собі психологічний злочин і насильство над дитячою психікою. Позбавляти можливості бачитись і спілкуватись, наговори і знецінення в очах дитини когось із батьків – все це призводить до психологічної травми, яка потім проявляється в недовірі до всього світу. «Якщо я не можу довіряти і відчувати безпеку у відносинах з самими важливими для мене людьми. Якщо я отримую біль, замість любові. То як я можу потім довіряти іншим?».
Наслідки такого поводження з дитиною можуть бути найрізноманітніші: тотальна відмова (від їжі, сну, гри, навчання, прогулянок); демонстративна поведінка; часті хвороби; підвищена тривожність і лякливість; підвищена агресивність або, навпаки, замкнутість; порушена самооцінка; втеча з дому; суїцид або його спроба, як прояв неможливості витримувати напругу.
Дуже важливо, щоб у такій ситуації поруч були ті люди, які можуть захистити і потримати дитину або, наприклад, батька, на якого чиниться тиск. У ситуації залякування не можна залишатися наодинці з проблемою. Важливо, щоб оточення максимально знало, що відбувається. Робота з психотерапевтом в такій ситуації допомагає подивитися на події з боку, побачити свої сильні сторони. Зрозуміти де починається маніпуляція і як на неї реагувати. Також це допомагає переробляти і відпускати руйнівні емоції і не втрачати зв’язок з собою і реальністю.