Ми з чоловіком, користуючись відповідною нежаркій погодою, не покладаючи рук трудилися на ділянці. Увечері я раптом згадала: «Ой, та сьогодні ж шосте липня – чарівна ніч на Івана Купала треба не спати, а йти в ліс шукати цвіте папороть».
Але насправді, нам було вже не до цього: ледве волочили ноги від утоми. Мій чоловік дуже швидко відключився, а я ще дивилася по телевізору концерт. Кімнату освітлювали лише телеекран і диск повного Місяця через вікно.
Я було вже зібралась вимкнути телевізор, як помітила на стіні якісь незрозумілі мигаючі відблиски, проникали з вулиці. Виглянула у вікно і обімліла: на сусідній ділянці горіло деревце. Незабаром ми з чоловіком вже гадали, як вирішити проблему. Будні дні, дачників мало… Проникнути до палаючого дерева було складно: наші ділянки розділяла сітка.
Повний місяць – час дивовижних пригод
Диво горіння
Чоловік побіг за драбиною, а я стояла поруч з огорожею і милувалася цим «горінням».
Це було дивовижне видовище: саме деревце не горіло, але стовбур і гілки іскрилися незрозумілим свіченням – синьо-зеленого кольору з летять, як у бенгальських вогнів, фіолетовими іскрами. Навколо дерева виднівся як би жовто-червоний німб. При цьому «вогонь» зовсім не торкався інших рослин!
Поки мій чоловік вызволял драбину з-під дощок і тягнув до місця пожежі», незвичайне явище миттєво зникло, немов хтось вимкнув світло. Ми постояли в подиві ще деякий час.
Сімейний психоз
Приводу для занепокоєння вже не було. Вранці ми були збентежені і безмежно здивовані. Деревце (а це була молоденька яблунька) стояло, як ні в чому не бувало! Ні на гілках, ні на стовбурі не залишилося й сліду нічного «пожежі», листочки були зовсім свіжими і зеленими. Ніяких слідів не з’явилося ні на другий, ні на третій день.
Ми вже почали сумніватися: а чи не привиділося чи все це? Але як це могло привидітися відразу двом?! Зробили для себе висновок: це був якийсь сімейний психоз. Нікому говорити не стали, нас би просто взяли за ненормальних. Намагалися про це не думати, викреслити з пам’яті як елемент, шкідливий для здоров’я.
Однак ця історія мала зовсім несподіване продовження…
Весною яблуня не прокинулася
Наступної весни, коли вся природа прокинулася, та сама яблунька залишилася байдужою до весняного пробудження: вона просто загинула. Незабаром з’явився сусід з лопатою і почав корчувати її, нарікаючи, що на цьому місці засихає вже третє дерево. Після посадки саджанець нормально росте три роки, а потім гине.
Але на цей раз сусід вирішив докопатися до причини. Выкорчевав яблуню, він став копати глибше, поки не лопата вперлася у… кам’яну плиту. Тепер стало ясно, чому в цьому місці гинуть саджанці: поки корінь маленький – все нормально, але плита не дозволяє йому розвиватися далі.
Знахідка під плитою
Самотужки витягти плиту сусід не зміг, довелося кликати на допомогу. Семеро чоловіків все-таки витягли її з землі, та ще виявили і висічений з каменю людську фігурку.
Незвичайну знахідку відтягли в кут ділянки і залишили там. То і справа приходили дачники подивитися на неї. Сусід не знав, що з усім цим робити, проте знайшлися люди, які «допомогли» вирішити проблему.
Воїни Алани – іраномовні нащадки сарматів, мешканці передгір’їв Північного Кавказу
Всі знали, що на території нашого дачного кооперативу в дуже давні часи знаходилися поховання стародавніх аланських воїнів. Після революції вони були розорені і варварськи знищені внаслідок пошуку коштовностей. Часто воїнам в гроби клали дорогоцінні предмети, і чим більше заслуг мав воїн, тим дорожче був предмет.
Скарб знайшли, та не ті
Незабаром на ділянці з’явились незнайомці в чорних окулярах і повели з сусідом серйозна розмова про те, як він міг не повідомити компетентні органи про предмети, які є надбанням держави. Довго допитувалися, а не знаходив він чогось ще, крім цих каменів. Сусід тільки плечима знизував і не розумів, у чому його вина.
Перекопати ділянку перед посадкою буває корисно!
Потім на сусідському ділянці з’явився міні-екскаватор і два чоловіки з лопатами. Після довгих ковыряний на світ божий був витягнутий кам’яний саркофаг. Коли його насилу розкрили, всі побачили всередині глечик з незрозумілого темного металу. Кришка була щільно закрита і залита якоюсь речовиною, схожою на парафін. Всі ахнули, коли виявили, що глечик повний золотих монет. А сам він, як показала експертиза, був відлитий із срібла високої проби.
Після всіх цих подій сусідську ділянку перековыряли самим варварським способом, але більше нічого не знайшли. Дуже шкода, що господарям землі нічого не виділили, навіть не відшкодували шкоду.
Зберігаємо таємниці
Але вони дякують долі за те, що їх залишили в спокої. До речі, на нашій ділянці теж є місце, де нічого, крім трави, не зростає. Але, навчені досвідом сусідів, ми його не чіпаємо. Вже краще нехай всі таємниці зберігає Матінка-земля.
От і не вір після цього в чудеса ночі на Івана Купала!