Молоді батьки часто задаються питанням: як карати дитину? Чи можна застосовувати фізичне насильство? Зовсім недавно на цю тему ще сперечалися, сьогодні психологи категорично кажуть: «Ні»!
Фахівці поділяють типи виховання.
Батьки, які дотримуються авторитарного стилю, вимагають від дитини повного підпорядкування, в іншому випадку покарання, в тому числі і фізичного, маляті не уникнути. Підопічний досить швидко звикає бути «нижче трави».
У сім’ї, де вітається демократичний стиль, дитина завжди висловлює свою позицію, зростає гармонійною і розвиненою особистістю. Як правило, у таких сім’ях батьки цікавляться новинками по вихованню, читають спеціалізовану літературу, порівнюють методики та вибирають більш просунуті.
При змішаному вигляді дорослі не дотримуються певного стилю і методи їх цілком залежать від настрою. Вчора дитина чинив, як йому заманеться, а сьогодні – тотальні заборони у всьому. У таких сім’ях позитивних результатів від виховного процесу чекати не доводиться.
Так чому тема про фізичні покарання досі присутня в суспільстві?
Мета фізичного покарання – заподіяти біль дитині. І тут ляпанцем по попі може бути безліч. У хід йде не тільки долоню, але і рушник, капці і навіть ремінь зі скакалкою. Клацання по лобі не далеко пішов від вищепереліченого – головне створити больовий ефект.
Батьки практикують такі методи виховання прагнуть продемонструвати перевагу над дитиною, довести правоту. До того ж багато хто не вважають фізичний вплив злочином: їх виховували також і інших підходів вони не знають.
Шлепок по попі – швидке вирішення проблеми: не треба довго розмовляти і пояснювати конфліктність ситуації. Витрачати час на вербальне спілкування. Таким чином батьки вихлюпують власні негативні емоції, що накопичилися невдачі на роботі, в особистому житті. Дитина бере на себе роль біти, цапа відбувайла.
Психологи хором говорять, що бити дітей не можна, хоча б тому, що дитина і батько виступають у нерівних умовах. В іншому випадку, коли малюк виросте, має повне право аналогічним чином поступати з батьками.
Практикуючи фізичні покарання дорослі можуть не розрахувати сили і травмувати малюка. При агресивних покарання поведінка дитини не змінюється, а батько набирає обертів, в якийсь момент «перегинає палицю» – в результаті травми можуть виявитися несумісними з життям. За фізичним насильством ланцюжком притягуються захворювання нервової системи, у вигляді різноманітних тиків. Дитина росте неспокійним, з хронічним почуття розгубленості і тривожності, повний впевненості, що правий той, у кого сила. Дітям, що піддаються фізичному насильству, складно сконцентруватися на реаліях поточного життя, вони весь час думають про помсту. Між дитиною і батьками постає прірва нерозуміння. Надалі людина в такому ж ключ будує стосунки з власними дітьми.
Як правило, непослухом, дитина хоче привернути до себе увагу. Вічно зайнятим батькам варто більше часу проводити з дітьми, розмовляти по душам. Мотивуйте дитини до гарної поведінки іграми та подарунками. Фізичні покарання замінюйте заборонами на мультики. Намагайтеся по-доброму і по-філософськи ставитися до проказам своїх чад. Ставте мету створити довірчі відносини і тоді виховний процес піде в рази простіше.