Завжди корисно вбирати досвід інших батьків, які займаються вихованням дітей. Не менш корисно, і навіть цікаво дізнатися — а як жителі інших країн виховують своїх чад?
Наприклад, у Франції дітей дуже рано привчають до самостійності, так що, поки батьки на роботі, дитина займає себе сам. Або ж його відправляють в садок, ледь він тільки навчиться ходити. Звичайна в Росії практика залишати дитину з бабусею і дідусем в цій країні не користується популярністю. Французькі «батьки батьків», як правило, живуть насиченим, повноцінним життям — подорожують, займаються спортом або рукоділлям в гуртках за інтересами. Тому вся турбота про онуків повністю лягає на батьків (може, це й правильно).
У США, як можна побачити з багатьох фільмів, діти — повноцінні громадяни держави, що володіють правами, порушення яких загрожує наслідками. Тут діти змалку користуються повагою з боку дорослих. Їм надається свобода слова, свобода дій. Батьки можуть лише насварити дитину за поганий вчинок, але руку на нього не піднімуть. Американські діти знають свої права, і при необхідності можуть ними скористатися. А ось з обов’язками деколи виникають проблеми, так як діти швидко звикають до того, що їх підносять до небес. До речі, саме з США до нас прийшла дитячий одяг Картерс, яку так полюбили українські матусі.
В Англії не прийнято заводити дітей рано, тому тут часто можна зустріти 30 — 35-річних жінок з маленькими дітьми. Вважається, що юна дівчина не зможе виховати дитину правильно, адже у неї ще немає життєвого досвіду. Батьки ставляться до дитини, як до ідола — пестять його і плекають. У цій країні прийнято балувати дітей. Тут не можна застосовувати дітям до тілесні покарання, так як це може травмувати дитину.
Багато хто думає, що японці дозволяють своїм дітям абсолютно все. Тому вираз «японське виховання» вже стало прозивним. Але насправді все не зовсім так. Японці дозволяють дитині багато тільки до п’яти років, потім його ставлять в жорсткі рамки. До того ж слід пам’ятати, що у японців зовсім інший менталітет — найчастіше маленькому японцеві просто не прийде в голову створити щось екстраординарне (адже перед ним хороший приклад — завжди стримані, акуратні батьки).
Про маленьких китайців цілком і повністю піклується держава, поки батьки пропадають на роботі. Вже в дитячому саду діти вчаться читати і писати. Роль батьків тут полягає в тому, щоб привчити дитину до послуху. Для китайців ідеальний дитина — слухняна дитина. Шкодливость тут не в честі, і якщо дитина переступить поставлені батьками рамки, то його чекає суворе покарання.