12 материнських помилок, які псують життя всієї сім’ї

Мама

Так називалася лекція мами чотирьох дітей, провідною тренінгів та майстер-класів для молодих батьків Наталії Потіхи на міжнародній онлайн конференції “Діти – наше все”. Кожна з нас робить щонайменше кілька помилок з цього списку. Є, над чим замислитися.

  • Намагаємося робити все самі. Тому що інші роблять щось гірше, ніж ми, тому що інші не зможуть і т. д. Нам “простіше” зробити самим, швидко, якісно і без нервів. Так ми заганяємо себе в кут. Насправді потрібно просити про допомогу і чоловіка, і дітей, але робити це треба правильно. Ми не доручаємо домашні справи дітям, тому що вони не вміють їх робити, у нас не вистачає терпіння чекати, поки дитина навчиться виконувати якісь справи по господарству акуратно, добре. Але ж і ходити діти навчаються поступово. Потім, коли вони підростають, вони вже не хочуть нам допомагати, навіть коли ми їх готові просити. Справа в тому, що ми просимо дітей про допомогу надто пізно – природний інтерес допомагати мамі пройшов, не будучи нічим подпитанным. А з чоловіка стратегія повинна бути така: за кожну справу, навіть якщо ми вважаємо, що чоловік зобов’язаний його робити (наприклад, винести сміття), потрібно завжди говорити спасибі. Тоді чоловікові буде не тільки приємно, але він буде допомагати Вам з більшою охотою.
  • Бачимо проблему, а не результат. Простіше кажучи, ми фокусуємо свою увагу на тому, що у нас погано, а не на те, як ми хочемо, щоб було. Подумайте, що Вас не влаштовує в житті. Запитайте себе: чого я хочу? Як я можу цього досягти? Як я дізнаюся, що досягла бажаного результату? Коли ми думаємо про проблему, ми ставимо собі стеля, коли ми думаємо про результаті, ми шукаємо рішення.
  • Не розставляємо пріоритети. Багато тримають список справ, які потрібно зробити, в голові. З-за цього ми часто робимо в першу чергу дрібні, неважливі справи, які нам добре знайомі, а на значущі питання не залишається часу. Треба не просто виписувати свої справи на папір, але і розставляти пріоритети. Навпаки важливих і термінових справ ставимо букву А, навпроти тих, які або важливі, які термінові – букву Б, навпаки тих, що неважливі і нетермінові – букву Ст. Або пишемо справи у дві колонки: один блок – справи, які треба зробити в першу чергу, інший – додаткові справи. Розставляти пріоритети – це навичка номер один для кожної мами.
  • Бездумно витрачаємо гроші. Ми не складаємо фінансовий план, робимо необдумані покупки, заохочуємо покупками дитини. Такою поведінкою ми показуємо дітям, що в покупках і є щастя, ми виховуємо споживачів. Також у нас з’являються претензії до чоловіка: краще працюй, заробляй більше. Багато сімей розпадаються, спотикаючись саме про цей камінь. Вміння складати фінансовий план – найважливіший жіночий навик.
  • Не виділяємо час на відпочинок. Для того, щоб на відпочинок з’явився час, потрібно розставити пріоритети, а для цього, в свою чергу – поставити цілі. Мама, яка не відпочиває, стомлюється, стає дратівливою, зривається на дітей і чоловіка. Складіть хронометраж — це техніка, що дозволяє визначити, куди і в якій кількості витрачається Ваш час. Один з найбільших поглиначів часу – безцільне блукання по квартирі «з носком в руках».
  • Вважаємо, що всі наші переконання – істина. Картина світу кардинально відрізняється у всіх людей. Ми не можемо нав’язувати свої способи прожити життя іншим людям. Не варто очікувати й того, що нашим радою відразу скористаються, навіть якщо його попросили.
  • Пробуємо переробити чоловіка, маму і інших людей. Що Ви відчуваєте, коли Ви не влаштовуєте людини такою, яка Ви є? Коли Вас хочуть переробити, Ви відчуваєте себе погано. Це ж відчувають і інші, коли хочуть переробити їх. Ми можемо змінити оточуючих тільки через себе, тільки своїм прикладом, тому що всі люди впливають один на одного. А нав’язувати людині цінності не можна – можна тільки розкрити свої цінності і показати їх красу.
  • Не маємо цілей в житті. Якщо людина живе без цілей, він пливе за течією. Сенс життя розкривається тільки через наші бажання. Нам потрібно зрозуміти, куди нам треба йти і перестати виконувати чужі цілі, нав’язані нам з дитинства.
  • Вважаємо сенсом життя дитини. Це знайоме багатьом мамам. Але дитина не може бути сенсом життя батька, він не може взяти на себе таку відповідальність. Тим більше, роблячи когось сенсом свого життя, ми позбавляємо людину власного життя. Чи хочете Ви таку долю для своїх дітей? Якщо ні, шукайте істинний сенс свого життя!
  • Захламляем свій будинок і своє життя. Як приємно живеться, коли знаєш, що в будинку немає зайвих речей, коли знаєш, що де лежить і всюди порядок.Найчастіше у нас мотлох не тільки в будинку, але і в голові, у відносинах з чоловіком, з колишніми, у відносинах з друзями, батьками. Ми тягнемо за життя не лише речі з 10 класу, але й образи того часу. Позбавтеся від цього як можна швидше!
  • Не маємо уявлення про свої цінності. Коли ми не знаємо своїх цінностей, ми не підозрюємо про природу своїх дій і рішень, а також про природу дій інших людей. Не знаючи своїх цінностей, ми не можемо зрозуміти і прийняти цінності іншої людини. Інші люди дратують нас. Співвіднесіть те, що ми робимо, з тим, що нам цінно!
  • Перекладаємо відповідальність на інших. Це найголовніша помилка! Нам треба перестати шукати винних (лікарів, шкільних вчителів) і взяти на себе відповідальність за прийняття важливих рішень у своєму житті (і в житті дитини). Не від мене пішов автобус, а я сама на нього запізнилася. За все, що відбувається зі мною, відповідальна я і тільки я, не мама і не чоловік. Життя в моїх руках!

    • Все начебто просто, але якоїсь глибинної та трудомісткої роботи над собою вимагають ці пункти. Бажаю Вам, щоб Ви знайшли в собі сили і стимул змінити життя на краще. Воістину, все в наших руках!