Нервові захворювання – одні з найбільш часто зустрічаються захворювань в сучасному світі серед дітей. За даними статистики, більше половини дітей шкільного віку схильні до психічних розладів. Як правило, причини цього явища криються в сім’ї, в якій виховується дитина. Адже саме батьки закладають у дитини фундамент його здоров’я – не тільки фізичного, а й психологічного здоров’я.

Батьки, намагаючись виховати дитину правильно, часто допускають такі помилки:

  • Цікавляться не стільки самою дитиною, скільки його досягненнями. Деколи для батьків такі досягнення дітей як хороші оцінки в школі або успіхи в спорті, виявляються важливішими, ніж сама дитина. І думка оточуючих для них відіграє більшу роль, ніж думка дитини. Часто такі батьки ведуть себе неприпустимо, принижуючи своєї дитини при сторонніх людях – його однолітків, вихователях, учителях.
  • З’ясовують стосунки у присутності дитини. В даному випадку мова йде про так званих «сімейних розборках», свідками яких найчастіше стають діти. Ще гірше, коли дитина мимоволі стає учасником такого скандалу, і батьки намагаються перекласти свою вину на нього, тим самим непоправно травмуючи тендітну дитячу психіку. При такому підході, швидше за все, у дорослому житті дитини чекає те ж саме – він просто не зможе належним чином вирішувати свої проблеми, а значить, труднощів, як на роботі, так і в особистому житті, завдяки такому вихованню батьків, йому забезпечені!
  • Дитину висміюють. Об’єктом для батьківських глузувань може стати що завгодно: зовнішність дитини, його манера розмови, поведінка. Як правило, з дітей, над якими часто глузували, виростають дуже невпевнені в собі люди, яким дуже важко завести друзів, налагодити особисте життя, побудувати кар’єру.
  • Нічого толком не пояснюють дитині. Спочатку батьки мотивують свою поведінку тим, що дитина ще дуже малий, і пояснювати йому що-то марно, адже він все одно ще нічого не розуміє. Пізніше ця ж позиція знаходить інше пояснення: дитина вже достатньо доросла і сам повинен розуміти. В результаті малюк, якому батьки нічого не пояснюють, не буде розбиратися навіть в самих елементарних речах. А адже, якщо прикласти деякі зусилля, то вже з 2-хлетнего віку дитина буде розуміти, чого від нього хочуть, як потрібно себе вести, і чого робити категорично не можна.
  • Лякають дитину. Різні фобії серед маленьких діток дуже поширені, адже деякі батьки самі сприяють появі цих страхів. Всякі фрази, типу: «Будеш вести себе погано – кину тебе одного», «Прийде злий дядько і забере тебе» ведуть до того, що у дитини з’являється багато страхів, в числі яких боязнь темряви і страх бути покинутим.
  • Запевняють дитини, що всі навколишні люди – злі та жадібні. Якщо з раннього дитинства будуть вселяти дитині, що в світі дуже мало добра, що ні на кого не можна покластися, то результат буде помітний досить швидко. Дитина і сам не буде нікому допомагати, друзів у нього не буде, так як він не зможе нікому довіряти, а в більш зрілому віці проблеми в особистому житті для нього неминучі.
  • Карають дитину за кожен, навіть найменший проступок. Вже давно доведено, що такі не можна вживати стосовно дітей такі «виховні» заходи: довго не розмовляти з-за образи, бити дітей, ставити їх в кут. Тим не менше, і сьогодні знаходяться батьки, які ці заходи з задоволенням практикують.
  • Влаштовують щоденні допити. У даному випадку мається на увазі те, що батьки надто лізуть в душу до своєї дитини, не залишаючи йому ні краплі свого особистого простору: читають його особисті повідомлення в електронній пошті і соціальних мережах, копаються в телефоні і т. д.
  • Завжди підозрюють дитя у брехні. Є і така категорія батьків: вони не можуть просто повірити своєму чаду, у всьому бачать обман, і часто говорять про це дитині. В результаті, дитина, статут доводити свою правдивість, і справді почне брехати: а який сенс говорити правду, якщо йому все одно не повірять?
  • Нав’язують дитині зручну для батьків модель поведінки. Так, ще не давши толком дитині розкритися, вони вирішують все за нього і стверджують оточуючим, що їх малюк дуже талановитий, що він ніколи не плаче, нічого не боїться і т. д. І дитина зі страху, що батьки її розлюблять, завжди, навіть не свідомо, буде намагатися догодити своїм батькам.
  • Насильно нав’язують дитині свою власну думку. Якою виросте дитина, яку професію він обере, які захоплення у нього – це все частіше виходить саме від батьків, а не від самої дитини.
  • Зганяють на дітях свої негативні емоції. Ця помилка – одна з найбільш грубих, і, на жаль, одна з найпоширеніших батьківських помилок. Коли у дорослих щось не ладиться, «винним» часто відчуває себе саме дитина.
  • Замість того щоб працювати над собою і своєю поведінкою, ведуть до психолога своїх дітей. Це наштовхує дитину на думку, що з ним щось не в порядку, в той час як лікувати потрібно його батьків.

Про всіх перерахованих вище помилки батьків у вихованні дітей написано чимало корисної літератури, але чомусь багато ігнорують поради психологів і продовжують вести себе неприпустимим по відношенню до дитини. А адже саме від батьків залежить, чи виросте їх чадо невротиком, невпевненим у собі, постійно схильним до депресій і страхам, або здоровим розсудливим людиною. Тому батьки повинні докласти всі необхідні зусилля, щоб захистити дитину від типових батьківських помилок у вихованні, і, звичайно ж, оточити свого малюка любов’ю і турботою.

Що таке невроз, які причини появи неврозів у дітей? (відео)

Виховання дітей Психологія Родина

Статті по темі

  • Топ 10 помилок батьків у вихованні дітей
  • Криза трирічного віку: ознаки кризи і як його подолати
  • Педагогічні міфи, які роблять життя нестерпним дитини