Коли життя пари одна нескінченна низка скандалів, взаємних звинувачень, або, навпаки, поневолена нудною рутиною, припинення відносин бачиться закономірним. Однак не всі поспішають зійти з терпить крах судна. Що говорить про те, що відносини зжили себе?
Деякими переживання, примушують страждати, сприймаються як те, що тримає на плаву відносини. Звинувативши близької людини, можна пропустити, що, бути може, спочатку треба розібратися в собі. Розрив відносин не повинен служити аргументом при конфлікті, а підсумком продуманого рішення.
Неявна вигода.
Будучи у відносинах, люди підтримують один одного, вчаться вирішувати конфліктні ситуації і йти на поступки, відбувається внутрішнє зростання та розвиток. За спілкуванням з коханим відкриває нові грані себе, позбавляємося від травм дитинства і відчуваємо безпека. Але що тримає людей, між якими більше немає розмов і щастя від перебування в стосунках?
Є ті, хто дорожить створеним образом сімейного вогнища. Переважної частини чоловіків і жінок сучасності розставання представляється як крах нав’язаного в життя ідеалу, кожному з нас хочеться, що вступає в шлюб раз і назавжди. Опитування, яке провела компанія Tiburon Research, за єдиний і довгий союз виступає сімдесят дев’ять відсотків, які перебувають у шлюбі, серед розлучених цей відсоток сягає п’ятдесят сім.
Чим довше партнери залишаються одним цілим, тим складніше обірвати цей зв’язок. Розлучитися не дозволяють спільні спогади, думка, що, розлучившись, частина життя знеціниться і зовсім зникне. Найчастіше в цьому комплекті йде страх майбутнього. Часом саме тяжкі переживання служать скріпами для відносин.
«Жінки зобов’язані все зносити, адже дітям потрібен батько», «Нехай буде погана сім’я, ніж її не буде зовсім», «Життя, в основному, складається з чорних смуг, іноді трапляються і світлі» – і бог знає, скільки ще установок існує, що заважають перестати нести вантаж обридлих відносин.
Фобія порожнечі.
Деяким людям складно виносити не просто самотність, але й подумати про це. Їм страшно зустрітися з порожнечею, вакуумом, який викликає тривогу. Але найбільшу трудність в переживанні її дістається тим, хто, будучи дитиною, був обділений любов’ю, задовольняючись рідкими проявами ніжних почуттів, або хтось із батьків залишив їх. Перебуваючи на самоті, таким людям здається, що їх ніхто не люблять, і вони нікому непотрібні, а, отже, вони завантажуються поганими і знову занурюються в страждання минулого. Їм під силу перенести багато – тугу, агресію, зневагу – тільки б не залишитися одному.
Розрив схоже звинуваченням.
Є велика кількість пар, де відбуваються постійні взаємні докори і звинувачення. Причому партнери не усвідомлюють, у чому справжня причина того що відбувається – в них самих. Коханому відводиться роль цапа-відбувайла, об’єкта агресивних випадів. Любов змішується з ненавистю, і дві людини, які люблять один одного, ховаються в створеному ними світі, не думаючи про те, що потрібно шукати вихід. Пара відстоює домашнє вогнище, не розуміючи при цьому, що абсолютно по-різному бачить його. З’являється відчуття, що намагається повернути щастя, інший же, навпаки, не дає це зробити, тільки все псуючи.
Може бути, більше користі буде від перепочинку і питання самому собі: «Що, якщо проблема в мені?». У деяких пар відбувається кілька розставань, супроводом яких є бурхливі емоції. Вся справа в дуже високому порозі чутливості у того й іншого партнера. Люди не в змозі сумувати чи радіти – тільки страждати, або захоплюватися. Це потрібно, щоб відчувати себе живими, звичайні події в цьому не помічники, а ось ляпаси долі саме те. Потребують сильних емоціях, в іншому випадку життя вбачається штучною.
Не всім відносин судилося тривати довго і щасливо, не у всіх вийде втримати щастя, таке життя. Якщо з відносин пропали світлі почуття, і на заміну їм прийшло відчуття ноші, давить на плечі, то не варто стоїчно виносити її. Коли стосунки не мають майбутнього, не мучте один одного.