Універсальні закони виховання дитини

У видавництві «ЕКСМО» вийшла нова книга – «Як виховувати непосиду?». Її автор – Валентина Горчакова, доктор психології, викладач у провідних російських вузах, засновниця «Школи для сучасних батьків», автор понад 20 книг з психології та педагогіки. Ми публікуємо уривок з книги, в якій розповідається про універсальних законах виховання дитини.

Жоден виховний процес не проходить без подолання труднощів. Сам процес виховання характеру – це подолання себе.

Подолання – механізм зростання. Опір завжди передує йому. Ви звернули увагу, що перед будь-яким, більш важким у порівнянні з поточним дією, моментом організм пручається? Коли ви у захоплюючому процесі, ви його просто «пролітаєте».

Для виховання дитини корисно попрацювати на опір. Для багатьох виховання – синонім до слова «покарання» або, принаймні, «обмеження». Але більш точним аналогом цього поняття буде – розвиток малюка. Ми допомагаємо дитині гармонійно освоювати світ і розвиватися. Наприклад, мама завжди добра і все дозволяє. Нехай вона весь день все малюкові забороняє. Це корисно і мамі, і дитині для виховання характеру. Спробуйте! Щоб він не відчував себе безпорадним перед життєвими колізіями. Забігаючи вперед, пропонуючи те, що дитина не в змозі зробити самостійно, але з чим цілком може впоратися з допомогою дорослого, зробивши при цьому власне зусилля, ми допомагаємо йому рости. Зростання теж дає ейфорію.

Всяке виховання як обмеження і нав’язування правил (які швидко застарівають) не сучасно. Однак універсальні закони виховання все ж є. Їх кілька.

• Подавайте власний приклад.
• Умійте зацікавити.
• Використовуйте прийом подолання.
• Завжди будьте з дитиною в довірчому контакті.
• Любіть один одного, і у вас все вийде.

Тільки ви даєте ім’я немовляті, вирішуєте, як його виховувати. Досвід бабусь і дідусів, при всій повазі до них, нам не зовсім підходить. Завжди піддавати його сумніву. А так це зараз? Що нового з’явилося в педіатрії і дитячої психології? Беріть з цього нового все позитивне, модернізація тут точно ні до чого. Уникайте «інноваційних» памперсів, формату спілкування на відстані в 3-D моделі». Більше природності і здорового консерватизму.

У нас є погана і далеко не невинна звичка – туго сповивати немовлят. Чи Не звідси майже рабська покірність, смиренність, а іноді і приреченість російської людини? Деякі, особливо татусі, так примудряються «заспокоювати» малюка, що плаче: закручують його в пелюшку і поплескують репетує, поки той не «здасться» – не засне від плачу і безсилля. Воістину фатальна звичка. Нехай малюк «розірве» пута зовнішньої влади, «змете» всі перепони для своєї свободи і незалежності.

А ви знайдіть реальну причину «засмучення» дитини і усуньте її, якщо він плаче, не спить, вередує.

Іноді при народженні первістка у молодій сім’ї виникають проблеми, пов’язані з «перерозподілом» кохання на користь немовляти. Новоспечений тато, обділений увагою дружини, почуває себе непотрібним і забутим. Особливо після пристрасного і бурхливого роману, медового місяця і першого року сімейної радості! А материнського інстинкту у батька немає. Його любов до дитини не вроджена, а набута у процесі спільного життя. Вона може і не з’явитися зовсім. Так що вести себе потрібно мудро. Своєрідним буфером між малюком і його татом вам доведеться служити й далі. Тонко відчувайте ці межі і не давайте їх порушувати.

Тільки діти, сім’я та близькі люди можуть дати нам відчуття повного комфорту, душевного спокою і щастя. Не тільки малюки, а й підлітки тонко відчувають, коли їм брешуть. І тоді вчорашні янголята раптом стають злими або, гірше того, байдужими. І, що найголовніше, страждає їхня самооцінка. Вони-то думають, що розчарували вас. І що вам з ними нецікаво. Але коли в будинку живе любов і члени сім’ї довіряють один одному, про все інше можна не турбуватися.

Хочу попередити, що уваги однорічному дитині потрібно приділяти не більше, ніж собі та іншим членам сім’ї. Вередування й істерики можуть бути результатом надмірної уваги до малюка. Це навантаження на психіку. Уявіть, якщо за вами пильно спостерігають протягом дня. А ще гірше – задовольняють всі ваші бажання. Займіться своїми справами і додавайте в них життя дитини, а не навпаки. Дитина не може бути центром світобудови, метою і сенсом життя. Материнство – так, маленька людина – ні. Його народження цілком природно. Спокійно сосуществуйте з ним і допомагайте освоювати світ за допомогою свого оточення.