Діти бояться багатьох речей: темряви, чужих людей, бабайки під ліжком, сусідської собаки і навіть планового купання чи огляду педіатра. З-за чого з’являються дитячі страхи? Як від них позбутися і чи треба це робити?
Є в народі повір’я: «Як себе веде вагітна, такий і дитина в неї народиться». Якщо жінка в цікавому положенні спокійна і врівноважена, то і малюк у неї буде безпроблемним. В іншому випадку з великою часткою ймовірності у новонародженого можна очікувати коліки, постійний плач і поганий сон.
Звичайно, легко радити вагітної взяти себе в руки і заспокоїтися. На практиці ж зробити це досить важко. Однак спробувати приборкати свої гормони все ж варто, хоча б заради спокою майбутньої дитини. Коріння сприятливого, урівноваженої поведінки малюка закладаються ще в перинатальному періоді. Тому для вагітної так важливо бути спокійною і розмовляти зі своїм животиком, щоб малюк відчував себе максимально комфортно.
Особливості дитячих страхів в залежності від віку
У перші півроку життя у немовляти немає поняття про те, що він є окремою особистістю. Для малюка він і мама – одне ціле. Тому і настрій і емоційний стан матері дитина вбирає як губка, переносячи їх на себе. Якщо батьки постійно сваряться і вдома панує напружена атмосфера, тато похмурий, а мама заплакала, малюк навряд чи буде відчувати себе в безпеці.
Приблизно з 7 місяців діти починають боятися залишатися на самоті. Навіть похід мами в туалет на хвилиночку може викликати відчайдушний крик. Якщо віддалятися, коли малюк не бачить, в надії, що він не помітить, ситуацію це не виправить. Або беріть малюка з собою, або йдіть так, щоб дитина вас бачив. Важливо розуміти: навіть якщо ви пояснюєте дитині, що зараз повернетеся, він цього поки не розуміє і просто боїться залишитися один. Саме з цієї причини діти у другому півріччі життя часто не злазять з маминих рук.
Приблизно в рік діти починають боятися чужих людей. Думка про те, що цього вчать батьки, не більш ніж міф. Також поки ще залишається страх самотності. Якщо малюк вже вміє ходити сам, він навряд чи далеко від вас втече. Хоча з боку може здаватися, що карапуз абсолютно безстрашно утікає від мами, він дуже злякається, якщо втратить її з виду.
2-3 роки характеризуються бажанням робити все навпаки і відстоювати свою незалежність. У цьому віці дитина вже може тікати від батьків і робити зло заборонене, наприклад, малювати на шпалерах. Малюк охоче повторює за дорослими все, і якщо вони подають приклад острах чогось (дивись, який страшний джміль!), то може серйозно перейняти батьківські фобії. Краще користуватися цим в своїх інтересах: не лякати дитину темною кімнатою, кусючими комахами або собаками, а навчити відходити на край дороги при появі машини.
Не лякайте дитину зайвий раз!
Додають дітям занепокоєння і мультфільми. Малюк у віці 2-4 років, який до цього не боявся темряви, може навідріз відмовитися заходити в кімнату з вимкненим світлом. Дитина, побачивши на екрані свого улюбленого героя, який страждає від якоїсь фобії, швидше за все, стане боятися того ж. Дитячі тривоги в цьому віці досить різноманітні: від боязні чудовиськ та купання (через що потрапляє в очі води) до знову виникає страху самотності.
З 4 до 6 років діти прокидаються вночі стурбовані і стривожені. Причина цього – нічні страхи. Як правило, якщо розбудити малюка, дитина пам’ятає вранці, що його так сильно налякало вночі. Напад страху може тривати від 15 до 30 хв. Батькам важливо заспокоїти малюка, переконати в безпеці, в крайньому випадку, можна взяти до себе в ліжко.
Буває і так, що дитина, побачивши поганий сон, не заспокоюється всупереч всім вашим старанням. Не лякайтеся самі і спробуйте розбудити малюка, важливо розуміти, що він все ще спить і просто не розуміє, що ви поруч. Якщо зробити це не вдається, дайте дитині попити, візьміть на руки або перенесіть в іншу кімнату. Або просто посидьте поруч і почекайте 15-20 хв, коли напад страху пройде. Якщо вранці галузка не пам’ятає, що йому приснилося вночі, не нагадуйте. Інакше нічний страх може стати повторюваним кошмаром.
5-6 років знаменується появою страху смерті. Це пов’язано зазвичай з відходом з життя рідних або близьких дитини. Питання на тему «Що буде, якщо я помру?» не варто сприймати як суїцидальні нахили. Це чисто гіпотетичний інтерес.
У віці 6-7 років дитина зазвичай йде в школу. Для нього це пов’язано з великим стресом через зміну обстановки і нового оточення. Звідси і з’являються відповідні страхи: бути прийнятим в новому колективі або виявитися поганим учнем.
У 8-9 років для дитини важливо заохочення з боку дорослих. Він може боятися зробити поганий вчинок, посваритися з батьками або вчителем, отримати погану оцінку в школі.
Вік з 10 до 14 років вже цілком можна назвати перехідним. У цей час дитячі страхи проходять трансформацію від дитячих містичних байок до острах не сподобатися предмету своїх симпатій. Дітей сильно зачіпає критика з боку дорослих. Підлітки бояться осуду, в тому числі й однолітків, з-за того, що можуть потрапити в дурне становище або здійснити дурний, недоречний вчинок.
Страхи юнаків та дівчат із 15 до 18 років вже важко назвати дитячими. Однак вони не зникають зовсім, швидше стають більш дорослими. Діти в цьому віці бояться, що не зможуть скласти іспит, вчинити стати затребуваними фахівцями, знайти свою любов.
Як подолати страх
Звичайно ж, в будь-якому віці допомогти впоратися з будь острахом можуть батьки. Важливо не залякувати дитину і не прищеплювати йому фобії, яких у малюка немає і в помині.
Якщо дитина не боїться темряви і привидів, то не треба цьому вчити спеціально
Ні в якому разі не кажіть дитині, що віддасте його он тієї тітки, зараз прийде лікар і зробить укол або малюка назавжди забере до себе дядько міліціонер. Адже в разі небезпеки він навряд чи звернеться до них за допомогою.
Не залякуйте дитину кровожерними казковими персонажами або злими собаками. У кожному віці дітям і так вистачає своїх вікових страхів.
Безпечна і доброзичлива атмосфера в сім’ї дуже важлива для будь-якого малюка, особливо в перші 3 роки життя. Малюк навряд чи буде відчувати себе в безпеці в будинку, де батьки постійно сваряться. Як правило, діти шукають причини маминого невдоволення в собі.
Якщо ваша дитина боїться чогось, попросіть його про це вам розповісти. Можливо, допоможе не словесний опис, а образотворче творчість. Тоді нехай намалює, сліпить або виріже з паперу. Буває так, що малюк навідріз відмовляється це робити. Подумайте: а може, ніякого страху і ні? Ймовірно, нащадкові просто потрібно вашу увагу, і він його приваблює таким способом.
Знайте, що, розповідаючи про свій дитячий страх, насправді дитина сумнівається в його реальне існування. Саме ви можете пояснити дитині, що ніякого Кощія насправді немає, та й привидів просто не буває.
Слідкуйте за тим, скільки спить ваш малюк. Повноцінний і здоровий сон – одна з головних причин успіху і відсутність дитячих страхів. Створіть певний щовечірній ритуал зі спокійними іграми, обіймами і читанням книг. Якщо дитина лягає в ліжко збуджений або переутомленным, ні про який здоровий відпочинок не може бути й мови. В нормі до 1 року діти повинні спати вдень 2 рази і вночі 13-14 год, а до 6-7 років – 1 раз вдень і вночі 9-10 ч.
В ідеалі потрібно обмежувати нащадків у перегляді мультфільмів і цікавих для них програм до 1-2 год в день. Хоча б до 5 років батькам варто контролювати потік інформації для своїх дітей. А ще краще займатися переглядом цікавих мультфільмів разом і коментувати їх. Адже для дитини, яка не досягла 5-річного віку, все, що відбувається на екрані – реальність.
Коли звертатися до фахівців
Цілком нормально, коли дитина після перегляду страшного фільму або нападу собаки боїться чогось певний час. У нормі ці страхи швидко забуваються. Потрібно бити тривогу, коли страх у нащадка набуває нав’язливий характер, з’являються повторювані дії і псується сон. У цьому випадку потрібно звернутися до психолога, психотерапевта, психоневролога або навіть до всіх разом взятих.
Комп’ютер для нащадка – не найкраща нянька
Сучасні діти часто відчувають інформаційний шок: в їх житті занадто багато телевізора і комп’ютера. Саме тому так часто діти, які залишаються наодинці з екраном або монітором, потрапляють на прийом до психолога. Дуже важливо пояснити їм, де правда, а де вигадка. Інакше дитина і правда буде боятися чудовиськ або зомбі, які сховалися під ліжком або у шафі.
Заняття зі спеціалістами тривають курсом 10-12 сеансів. Помітне поліпшення або навіть повне зникнення страху настає вже в середині занять. Медикаменти дітям зазвичай призначають при невротичних розладах, а це вже нав’язливе стан – важкий випадок.
Намагайтеся не запускати дитячі страхи. Звичайно, в нормі вони проходять самі собою. Однак це не означає, що на всі остраху можна махнути рукою. Приділяйте більше уваги вашим нащадкам, і тоді вони виростуть сильними, впевненими в собі особистостями. А дитячі страхи нехай залишаться в дитинстві.