Намагаючись викликати у дитини почуття сорому, головне – не перестаратися.
Сором – один з трьох китів (інші два – страх і почуття провини), без яких батькам складно було б контролювати своїх дітей. Однак необхідно правильно його використовувати, щоб у своєму бажанні виховати дитину не нашкодити йому.
Природа сорому
Сором – це набута емоція. Згідно теорії вікового розвитку відомого американського психоаналітика Еріка Еріксона, почуття сорому формується у дитини до трьох років. Як це відбувається? Спочатку дитина просто копіює емоцію, яку відчувають в певних ситуаціях інші діти, дорослі. Потім до формування цієї емоції у малюка в тій чи іншій мірі підключаються дорослі.
Головна відмінність почуття сорому від відчуття провини в тому, що для виникнення почуття сорому потрібні «глядачі», перед якими буде соромно. Немає свідків проступку – немає почуття сорому, але зате може виникнути почуття провини.
Навіщо викликати почуття сорому?
Сором – сильний інструмент психологічного впливу. «Як тобі не соромно так себе вести?», «Зовсім сором втратив!» − подібні вирази то і справа летять на адресу дітей. Присоромивши дитини, дорослі можуть змусити його підкоритися і вести себе так, як вони вважають правильним.
Батькам не варто заперечувати сором як інструмент виховання, адже це почуття допомагає розвивати самосвідомість, контролювати і критично ставитися до своєї персони, допомагає дитині рефлексувати.
Постійне відчуття сорому може призвести до розвитку комплексів
Однак і постійне культивування у чада цього почуття ні до чого доброго не призведе. Перманентне переживання почуття сорому – деструктивна емоція, вона руйнує особистість дитини, стає причиною розвитку комплексів, нерідко призводить до зниження самооцінки і навіть депресії.
Повага, толерантність і делікатність – три стовпи виховання
В першу чергу дитину треба поважати. У своєму прагненні виростити ідеального дитини не варто забувати про те, що він всього лише дитина. Вимоги, що пред’являються до нього, повинні відповідати його віковим розвитку. Хотіти, щоб четырехлетка спокійно посидів протягом години, – верх дурості: діти в цьому віці дуже рухливі.
Звичайно, діти далеко не завжди ведуть себе ідеально. Однак батькам варто проявляти терпимість і раз за разом пояснювати своїм неслухняним дітлахам, що таке добре, а що таке погано. Викликаючи почуття сорому у дитини, ми змушуємо його «сховатися, піти в себе», а це ніяк не сприяє вирішенню ситуації, не вчить дитину вести себе правильно.
Не менш важливо проявляти делікатність по відношенню до дітей. Не варто сварити хлопчиська дитини при сторонніх людях, висміювати його, переходити на підвищені тони.
Постійний контакт
Важливо бути зі своєю дитиною в постійному контакті, розмовляти, ділитися з ним переживаннями. Дорослі вже вміють правильно переживати почуття сорому і вони можуть навчити цьому дітей.
Дітям важлива підтримка дорослих
Необхідно навчити дитину рефлексувати, аналізувати свої вчинки і поведінку, робити висновки. Так йому буде легше адаптуватися в соціумі.
Важливо підтримувати дитину, пояснити йому, що життя – це не тільки злети, але і падіння, які багато чому вчать.
І найголовніше – потрібно вірити в нього і не забувати говорити йому про це.
Правильна реакція
Багато батьки були свідками того, як сторонні люди соромили їх дитини. Як повинен вести себе в подібних ситуаціях люблячий батько? Не варто відмовчуватися і займати позицію стороннього спостерігача. Якщо дитина веде себе неправильно, порушує якісь норми поведінки або правила, потрібно тут же йому про це повідомити і припинити подібну поведінку, а, повернувшись додому, обов’язково обговорити те, що трапилося.
Якщо дитина не винен, а його звинувачують у тому, чого він не робив, потрібно захистити й позбавити його від безпідставних нападок.
Резюмуємо. При вихованні дітей, викликати у них відчуття сорому можна, але дуже обережно і дозовано. Постійне відчуття сорому може завдати непоправної шкоди психіці дитини.