Гіперактивна дитина

Всім батькам знайоме поняття» гіперактивна дитина”, деякі навіть так характеризують своїх малюків. Але це не зовсім коректно. Потрібно розуміти, що сидром гіперактивної поведінки – це не синонім здорової активності у дітей, а серйозне захворювання, пов’язане з порушенням функцій головного мозку. Ця хвороба позначається на житті дитини, на відносинах з батьками, з однолітками, на поведінці в соціумі.

СДВ і гіперактивність: що це таке?

Гіперактивність – це підвищена збудливість у дитини, яка проявляється зайвою мовної і фізичною активністю. Нерідко гіперактивність може супроводжуватися порушенням уваги. Таке поєднання симптомів в медицині отримало назву ” Синдром дефіциту уваги і гіперактивності», або СДУГ.

СДУГ являє собою комплекс порушень, нехарактерних для певного віку, і проявляється такими симптомами, як:

Дефіцит уваги. Цей симптом є ключовим під час діагностики гіперактивності. З ним пов’язані проблеми в соціумі (сад, школа, будинок, гуртки). Виділяють вікові норми утримання уваги (фокусування, перемикання та ін.). При діагнозі СДУГ ці норми порушені, тому спостерігається розлад уваги. Тобто дитина не може довго концентруватися на одному завданні, перемикається на інші об’єкти, які його оточують, або в його голові «спливають» різні події, спогади.

Імпульсивність. Часто про таких малюків кажуть, що вони легковажні, але це не зовсім коректно. Адже вони не можуть контролювати свою поведінку в певних ситуаціях. У дітей з симптомами гіперактивності імпульсивність проявляється в:

* неможливості дати адекватну оцінку своїм вчинкам, тому такі діти нерідко потрапляють в небезпечні ситуації;

* нетерпимістю, вони не можуть дослухати інструкції до кінця, починають вирішувати завдання завчасно, нерідко виконують їх неправильно;

* проблеми з причинно-наслідковим зв’язком, як результат – діти піддають себе необгрунтованому ризику, який, як правило, закінчується травмами, переломами, забоями.

Гіперактивність. Часто її плутають з особливостями темпераменту, але це не зовсім правильно. Гіперактивність-стан надмірної збудливості і, як наслідок, активності, яка не відповідає загальноприйнятим нормам. Потрібно враховувати, що дитина так поводиться не через погане виховання. Просто він не може контролювати свою поведінку в силу проблем з ЦНС.

Діти з симптомами СДУГ постійно відчувають нервову напругу, яке трансформують у фізичну активність. Вони не здатні контролювати свої емоції, тому їм нелегко адаптуватися в суспільстві. Для малюків з діагнозом СДУГ є ” нормою»:

* проблеми в садку (гіперактивні діти дуже “незручні” для вихователів);

* конфлікти в школі (погана поведінка на уроках, неуспішність, проблеми з вчителями, однокласниками);

* проблеми в комунікації з однолітками на гуртках, секціях, дитячих майданчиках;

* нездатність до самостійного виконання ряду домашніх завдань.

Важливо, що дитина не спеціально йде на конфлікти або погано поводиться. По-іншому він просто не може в силу своїх психоемоційних особливостей.

Види гіперактивності при СДВ

Як поводяться гіперактивні діти? Однозначної відповіді не існує. Це залежить від типу захворювання. Найпоширеніші види гіперактивності при СДВ:

* розлад уваги, надмірна рухливість;

* дефіцит уваги, відсутність гіперактивності;

* імпульсивність, погана поведінка, невміння концентруватися і виконувати важливі завдання;

· мішаний тип.

Важливо, що поставити діагноз СДУГ і визначити вид і ознаки розладу у гіперактивних дітей може тільки фахівець.

Причини появи СДВ і гіперактивності

Доказовій медицині невідомі причини СДУГ. Але вважається, що захворювання може виникнути через таких факторів:

Біологічний. Це внутрішньоутробне пошкодження центральної нервової системи плода внаслідок:

* гіпоксії (під час родової діяльності або протягом вагітності);

* різних захворювань матері;

* ранньої (до 18 років) або пізньої (після 40 років) вагітності;

* передчасних пологів;

· гіпотрофія;

* шкідливих звичок матері під час вагітності (куріння, наркотики, алкоголь);

* вимушеного прийому ліків.

Перераховані вище причини є лише факторами ризику, якщо у вас збігаються будь-які пункти, це не означає, що у вас народиться гіперактивна дитина.

Генетичний. СДУГ, найімовірніше, передасться генетично, якщо:

* один з батьків або обидва батьки мають діагноз СДУГ;

* у старших братів або сестер майбутньої дитини діагностували СДУГ;

* у роду були випадки СДУГ.

Згідно зі статистичними даними у 50 % дітей діагноз СДУГ є спадковим.

Психосоціального. При діагнозі СДУГ не варто недооцінювати роль ряду психосоціальних факторів:

* алкоголізм, наркотична залежність у одного або в обох батьків;

* насильство в сім’ї і по відношенню до дитини;

* важкі психоемоційні відносини в сім’ї;

* низький соціальний статус сім’ї в суспільстві.

Екологічний. Даний фактор тісно пов’язаний з харчовими уподобаннями малюків. Тому в зону ризику виникнення СДУГ потрапляють діти, у яких:

* дефіцит білкової їжі;

* у щоденному раціоні переважають “погані” вуглеводи (особливо вранці);

* дефіцит мікроелементів, макроелементів, вітамінів.

Щоб знизити ймовірність виникнення СДУГ у дитини, потрібно налагодити його режим харчування, забезпечити йому комфортну атмосферу в сім’ї. Це необхідно для правильної роботи нервової системи.

Діагностика СДВ і гіперактивності

Вихователі, вчителі, тренери, психологи можуть звернути увагу на гіперактивну поведінку, відсутність уваги та інші труднощі в спілкуванні дитини в колективі, але розпізнати, поставити такий діагноз, як СДУГ, його лікувати повинен тільки невролог або психіатр.

СДУГ не може бути поставлений за 1 прийом. Спочатку лікар повинен виключити:

можливі патології ЦНС;
порушення фізичного або розумового розвитку;
наслідки психологічних травм;
тривожні розлади;
інші хвороби (епілепсія, ендокринні патології, шизофренія).

Далі-розібратися з можливими причинами виникнення СДУГ і призначити гіперактивному дитині необхідні дослідження:

біохімічний, загальний аналіз крові;
электроэнцефалографию (ЕЕГ);
вимірювання внутрішньочерепного тиску;
магнітно-резонансну томографію (МРТ);
електрокардіограма.

Після аналізу результатів досліджень і симптомів лікар може поставити діагноз, призначити гіперактивному дитині лікування, а також порекомендувати заняття з вузькими фахівцями (масажистом, дефектологом, мануальним терапевтом, психологом).

Яка різниця між гіперактивністю та активністю: ознаки СДУГ чи ні?

Чому енергійні і гіперактивні діти – не синоніми? Тому що енергійність є нормою для здорової дитини, а зайва фізична і бурхлива психоемоційна діяльність – ні.

Існує ряд ознак СДУГ, за якими батьки можуть запідозрити відхилення у своїх нащадків:

надмірна активність у порівнянні з однолітками;
неуважність;
розгальмованість;
неуважність;
невміння виконувати завдання, що вимагають концентрації уваги;
зайва емоційність;
непосидючість;
порушення координації;
проблеми в поведінці: не виконання правил, відсутність навички домовлятися (для дітей 5-6 і більше років).

Зверніться до фахівця, якщо у вашої дитини більше 6 місяців зберігаються всі ці симптоми, так як діти просто не зможуть «перерости» СДУГ. Так, в періоді пубертату активність і розгальмування знизяться, але з’явиться метушливість, безвідповідальність, труднощі в самоорганізації, відчуття внутрішнього занепокоєння.

Гіперактивна дитина: що робити?

Якщо діагноз СДУГ був поставлений, то батькам необхідно:

Не піддаватися паніці. При корекції способу життя і лікуванні стан малюка можна значно поліпшити.

Залучати до процесу реабілітації родичів і найближче оточення дитини.

Слідувати рекомендаціям лікаря. У доказовій медицині, на жаль, немає єдиного протоколу лікування СДУГ. Але симптоматику можна полегшити медикаментозно.

Займатися з фахівцями. Залежно від симптомів, віку гіперактивного дитини (2, 3, 4 роки) психологи і логопеди-дефектологи розробляють програми для корекції порушень.

Проходити Спеціалізовані курси. Наприклад, курс нейропсихологічної корекції. Його програма передбачає масажі, розтяжки, вправи для розробки мовного апарату, розвитку моторики. Все це необхідно для реструктурування функцій головного мозку.

Також важливо не мати занадто завищених вимог по відношенню до сина, особливо, якщо у вас гіперактивна дитина, не можна принижувати і висловлювати постійну незадоволеність його досягненнями, так як це може стати причиною СДУГ або посилити його симптоматику.

Поради психолога батькам дітей з СДВ і гіперактивністю

Процес одужання малюка з симптомами гіперактивності – непростий і вимагає постійної роботи. Тому психологи рекомендують дотримуватися таких порад:

Подбайте про свій внутрішній ресурс. Батьки малюків з СДУГ схильні до тривожності, самобичування, агресії. Це пов’язано з тим, що такі діти вимагають багато уваги і сил. Тому обом партнерам необхідно поповнювати власні ресурси за допомогою відпочинку, повноцінного сну, психотерапії, різної активності.

Не соромтеся говорити оточуючим про те, що у Вашого малюка СДУГ. Заручіться їх підтримкою в корекції захворювання, пояснивши, як з такими дітьми слід себе вести і комунікувати.

Створіть в сім’ї комфортну для сина або дочки атмосферу. Пам’ятайте, що крики і сварки негативно позначаються на стані дітей з симптомами гіперактивності.

Дотримуйтеся екологічності у вихованні. Уникайте фізичної розправи. Пам’ятайте, що малюк неуважний або розсіяний не тому, що робить це вам на зло, а тому, що по-іншому він не може.

Кілька разів на день обіймайте своїх дітей. Тактильний контакт особливо важливий для дитини з СДУГ, коли він сильно збуджений і не може впоратися зі своїми емоціями.

Дотримуйтесь режиму дня. Для малюків з симптомами гіперактивності це дуже важливо.

Забезпечте збалансоване харчування. Приберіть з дитячого раціону некорисну їжу, введіть їжу з високим вмістом білка.

Допоможіть синові або дочці правильно організувати свій побут. Таким дітям складно все розкладати по місцях, тому потрібно їх зацікавити. Наприклад, можна купити контейнери для зберігання із зображеннями улюблених супергероїв.

Пишіть нагадування і складайте списки разом з молодшими членами вашої родини. Це допоможе впоратися з неуважністю і привчити їх до порядку.

Дбайте про здоров’я свого гіперактивного малюка. Не забувайте про сезонні загострення симптомів СДУГ і, якщо необхідно, звертайтеся до фахівця.

Підберіть синові або дочці спортивну секцію (плавання, ритміка, Кінний спорт). Дітям з симптомами гіперактивності протипоказані командні та змагальні ігри

Тренуйте увагу малюка. Це можна робити за допомогою книг, ігор і різних вправ.

Вчіть сина або дочку правильно комунікувати з оточуючими. Роз’яснюйте правила спілкування, обговорюйте невдачі, причини конфліктів.

Бережіть психіку гіперактивних нащадків. Не допускайте перевтоми, уникайте великого скупчення людей і заходів, які можуть привести до наростання психоемоційного напруження сина або дочки.

Навчіть молодшого члена сім’ї позбавлятися від стресу і напруги. Це може бути арт-терапія, заняття творчістю, книги і спеціальна дихальна гімнастика.

Пам’ятайте, що ні поради фахівців, ні медикаментозне лікування не замінять любові і адекватності батьків у вихованні гіперактивних дітей. Відсутність підтримки дитини в сім’ї і його неприйняття можуть уповільнити корекцію СДУГ.

повернутися в блог