Ось і відбулася велика подія: у сім’ї з’явився малюк. Всі в піднесеному настрої, всі хочуть безпосередньо взяти участь у турботах, пов’язаних з маленькою людиною. І, в першу чергу, бабусі. Вони миють квартиру до блиску, вони застеляють ліжко в дитячій і накривають святковий стіл. Вони зустрічають внука чи внучку з пологового будинку, беруть на руки, качають, ніжно воркують над ними… Ідилія? Звичайно! Тільки вона швидко закінчується. І ось вже замотана і втомлена мати свариться зі своєю мамою або свекрухою, тому що тієї все не так.
Не так годуєш, молоко синє, його мало, молоко жирне, його багато. Вводь суміш, прибирай суміш. Памперси – зло, ми вас без них ростили. Чому не даєш яйце і борщ з м’ясом, йому вже три місяці. Чому без шкарпеток, дуже тепло одягнений, занадто холодно одягнений. Спиш разом з дитиною, ти його придушишь, він у тебе не спить, бо ти його не вмієш укладати, неправильно лікуєш дитини, треба втирати борсуковий жир натуральний, я так завжди робила… Продовжувати можна нескінченно, в якихось моментах бабусі праві, в яких-то немає, але це не привід з нею сваритися, хоча слухати все це мамі важко.
Якщо у мами перша дитина, вона і так розгублена і не впевнена в собі. А тут ще бабуся масла у вогонь підливає. Якщо дитина не перший, мама вже майже спецназ, а її сміють вчити. От і виходять конфлікти, бабусі ображаються, мами ображаються, обстановка загострюється. Чи можливо цього уникнути? Можливо.
В першу чергу, потрібно зрозуміти, що бабуся любить онука, віддано і безкорисливо. Просто вона проявляє свою любов часто дещо незграбно. Вона ж теж виростила дітей. І вони ось тут, улюблена донька або син, здорові, розумні, чудові, такого малюка народили. Хіба вона могла помилятися? Уявіть себе на її місці: ваше чадо скаже про те, що все-то ви робили неправильно, коли його ростили. Прикро? Прикро.
У той же час, йти на поступки не можна. І не тому, що в сім’ї не люблять бабусю. А тому, що мати – це мати, вона навіть перед законом має пріоритетне право у вихованні перед бабусею, яким би не був колосальним педагогічний та педіатричний досвід останньої. Батьки малюка вже дорослі, вже виросли, вони за нього відповідають, їм і вирішувати, надягати на нього шкарпетки +25.
Бабусь треба в міру хвалити. Доручати їм те, що мама вважає найменш збитковим для малюка. Наприклад, багато помічають, що заколисати дитину на ручках у бабусь виходить чудово. А у мами вічно то посуд не домыта, то білизна не доглажено. Вона поспішає, дитина це відчуває і не усыпает. Якщо бабуся віртуозно вміє ще що-то, їй потрібно обов’язково це доручати. Ну, а в тому, в чому батьки кардинально з нею не згодні, поступатися не потрібно.
На бабусь добре діють фрази про те, що вчені довели і по телевізору в авторитетній передачі сказали те-то і те-то. Просто під час бабусиної молодості таких досліджень ще не провели. А зараз провели. І нам так зручніше, і дитині добре.
Найголовніше, що слід пам’ятати батькам – спілкування з бабусею дуже важливо для малюка. Чим більше поруч з ним люблячих людей, тим більше він отримає позитивного досвіду. А цей досвід буде з ним все життя. І любов бабусі – теж.