У цій статті ви дізнаєтеся:
- Де знаходяться витоки мрії;
- Як дізнатися свої справжню мрію;
- Три необхідні умови для здійснення мрії
Часто ми чітко малюємо мрію, шляхи її досягнення, прикладаємо зусилля, розбиваємося в коржик, щоб доторкнутися хоч до краєчку заповітного, а вона так і пурхає зрадницьки десь дуже далеко над горизонтом. Манить, дражнить, нарешті, стомлює. Тоді ми під пресом часу і розчарувань перестаємо вірити у мрії, вчимося жити без них, завзято доводячи всьому світу і, головне, самим собі абсолютну ілюзорність таких. Так все ж, мріяти чи не мріяти?
Моє це?
Так склалося, що життя людини, як певний симбіоз простору, часу, почуттів, думок, дій і т. д., ми постійно наповнюємо новими компонентами. Щохвилини доводиться робити вибір, розставляти пріоритети. При цьому святе місце порожнім не буває, кожна крапля життя буде заповнена. Питання тільки ніж, і чи варто займати настільки цінне місце мріями, адже так часто вони залишаються нездійсненними?
Давайте копнемо біля самих витоків зародження мрії. Від того де, в розумі або в Душі, під впливом яких чинників народилися ці потужні пориви, залежить сам шлях до бажаного і підсумок. Ми – жителі соціуму, правила і стандарти якої постійно аналізує наш розум і, виключно на основі бази своїх знань, формує запити на майбутнє: хочу дорости до такої посади, хочу матеріальне благополуччя (читаємо цілий список), хочу, щоб мій син став великим вченим, хочу, хочу, хочу… Всі ці досить масштабні для нашого розуму побажання ми сприймаємо як мрію. Завдання поставлене, починаємо стрімкий політ, не розмірковуючи про реальною мірою потреби всього цього особисто для нас. А чинники зародження цього всього продиктовані чим? Загальноприйнятими нормами престижу, буденному, нехай і білої, але заздрістю, звичкою наздоганяти і переганяти, бажанням будь-що довести свою спроможність. Так де ж тут закладено щастя? Може це і не наша мрія-то зовсім? І ми біжимо в цій гонці, спотикаючись про справжню мрію, перескакуючи через щохвилинні підказки підсвідомості. Десь з надр Душі доносяться до нас тихі прохання зупинитися, прислухатися до внутрішнього голосу, але нам-то колись, ми в польоті. А починаємо сумніватися, коли часу витрачено вдосталь, а всі зусилля вельми сумнівно наблизили нас до заповітної мети. Мрія-то не наша, в ній ми копіюємо, наслідуємо, але не виявляємо себе. Вона штучно створена розумом, пластикова, не жива, і неможливість її досягти саме про це нас і попереджає. Або навпаки – так звана мрія збулася. Але замість неосяжного щастя й захвату ми відчуваємо спустошення, безвихідь, міра витрачених зусиль у сто разів перевищує задоволення від результату, і вже завтра ми забуваємо про такий жаданий ще вчора, а на відновлення сил йдуть місяці або роки.
Дізнатися і прийняти
Справжня мрія більш тонка, ніж бажання, нехай навіть саме грандіозне. Вона не формується розумом, а народжується в Душі – у нас внутрішніх, справжніх, без лиску, пафосу і умовностей. Найчастіше вона несе, в якійсь мірі, божевільні ідеї, зовсім не відповідні загальноприйнятим критеріям щастя і фінансового благополуччя. Але, на жаль, у неї один шлях до здійснення – через розум. Саме він приймає мрію чи ні, і якщо ми абсолютно прагматичні, надмірно соціальні, не побоюся сказати, закостеніла-реалістичні, то справжня мрія залишається не прийнятою.
Внутрішній діалог у цьому випадку банально стандартний:
– Як же я мрію написати роман, який відкриє очі людству!
– Який роман, ти ж фермер, іди в поле помрій.
– Я вже бачу себе в майбутньому великим хірургом, стану джерелом інновацій, спасу тисячі життів!
– Ти не забув, що на юрфаці вчишся і скільки праць тобі варто було сюди поступити?
Ось як-то так. Ми живемо розумом, а справжні мрії, не заангажовані умовностями, народжуються всупереч здоровому глузду. Розуму важко їх прийняти. Так що ж робити: обійтися без мрії або навчитися чути себе?
Люди, окрилені мрією, на сьогодні – справжній дефіцит. Напевно, жити тільки повсякденними проблемами, встановленими кимось правилами, прикриваючись чужий відповідальністю за прийняття рішень, куди легше, ніж оголосити всім про своє абсолютно ірраціональний прагненні і, рухатися вперед, підживлюючись внутрішніми силами, підкоривши розум служінню своєї великої мрії. Страшно в чомусь виділитися із загальної маси, бути не як інші, навіть у мріях. Але саме в цьому питанні наслідування і стандартний підхід неприпустимі. Щоб мрія була саме Ваша заповітна, її треба створити, слідуючи певним критеріям, а відчути, почути. Напевно вона подавала свій скромний голос з надр підсвідомості. Можливо Ви не раз чули його в хвилини душевної рівноваги, закривали очі і подумки відлітали у світ мрій. Ваш розум допускав ці хвилинки свободи, але потім дуже швидко повертав Вас у реальність. Було?
Справжня мрія гріє Душу, і Ви дійсно відчуваєте тепло у грудях. Вона змушує серце битися не просто сильніше, а по-іншому, як від переповнення любов’ю, тому що її енергія схоже енергії любові. Вона перетворює рутинний життєвий марафон в цікаве подорож по країні Чудес, яке саме по собі, незважаючи на складнощі та перепони, вже свято, адже Ви окрилені. Але при цьому наш розум не повинен залишатися опозиціонером. Усвідомлення і прийняття мрії – надійний щит від вітрів опору, які точно будуть дути Вам в обличчя, причому, чим ближче Ви будете до її здійснення, тим холодніше й лютіша будуть вітру. Саме це і є підтвердження істинності Вашого вибору, адже на шляху до справжнього, великого, Ви обов’язково будете розвиватися, виховаєте в собі нові сильні якості, навчитеся не відступати, перемагаючи в нелегкій боротьбі. І якщо чесно, то важко визначити, що прекрасніше: сама мрія чи шлях до неї.
У підсумку
Закрутився новий тимчасової завиток під номером 2018, і ми з натхненням чекаємо щедрих подарунків долі, гідних нагород за сумлінні старання і якщо не остаточного здійснення наших мрій, то хоча б наближення до них.
Навчитися бути настільки сміливими, щоб не соромитися себе справжніх, залишатися до кінця чесними з собою, нарешті, самим, не вагаючись, до останньої миті вірити в свої сили і наполегливо робити нехай маленькі, але кроки, які з часом перетнуть світ подій – це три необхідні умови зародження і здійснення цієї мрії. Давайте пам’ятати про це і, звичайно ж, мріяти!