Ми з нетерпінням чекаємо появи в родині третього. Час летить. От він пішов у дитячий садок, а потім в школу. Для нього починається час змін. Якщо в дитячому саду режим розписаний майже, як вдома, у школі за рахунок підвищення фізичної і розумової активності, його звичайне життя різко змінюється. І у дитини можуть виникнути фізіологічні проблеми: погіршення здоров’я, стрес, замкнутість у відносинах з оточуючими. І насамперед на ці проблеми повинні звернути увагу батьки, щоб допомогти йому пройти адаптацію в колективі.
Насамперед, йому допоможе відверта розмова, і саме батьки повинні зробити перший крок назустріч. Вони повинні враховувати, що шкільний робочий день практично дорівнює дорослому. Тому дитині, як і дорослим, стає важко вставати вранці.
Перш, ніж починати критикувати його, згадайте себе. Навчіться бути терплячими, зробіть його пробудження приємним, посміхайтеся йому. Адже посмішка — це позитивні емоції. Якщо ж ми почнемо його пробудження з агресії і гніву, то він відповість тим же. І при цьому дитина буде весь день в емоційному збудженні. Що може проявитися не тільки в отриманні поганих оцінок, але і в його погане самопочуття.
Постарайтеся зробити так, щоб його навчальний день не перетворився на тортури, а додаткові заняття стали грою. Крім наших негативних емоцій, негативний вплив можуть надати вимогливі вчителі, конфліктні відносини з однокласниками. Тільки батьки зобов’язані підтримати свого малюка в будь-якій ситуації. Адже не всім дітям дісталася гарна, міцна нервова система.
Не сваріть його за погану успішність, розсіяність, неуважність. Ми повинні розуміти, що пройде час, і він адаптується. І все стане на свої місця. Проводите з ним більше вільного часу. Сходіть в парк, кіно, просто на пікнік.
Дитина теж повинен відволікатися від своїх повсякденних обов’язків. Проявіть всю свою кмітливість, щоб розваги доставили йому масу задоволень. І тоді йому не захочеться вас засмучувати і розчаровувати.
Він повинен відчувати себе коханим і єдиним, відчувати вашу підтримку. Адже дорослим теж набридає постійний контроль, і ми, як і наші діти відчуваємо потребу у відпочинку.
Потрібно, щоб дитина сам знайшов спосіб зняття емоційної напруги, знайшов свою душевну рівновагу. Йому належить ще довга шкільне життя. І тільки самостійність допоможе йому підвищити свій авторитет серед однокласників. І тільки люблячі і терплячі батьки зможуть допомогти дитині зробити крок у доросле життя без емоційних травм.
Якщо ж у малюка не вдається впоратися зі стресами і ви бачите, що ситуація лише погіршується, є сенс звернутися до дитячого нейропсихолога, ось тут сайт. Фахівець знайде підхід до дитини і допоможе йому правильно справлятися зі стресами, переживаннями.