У цій статті ви дізнаєтеся:
- Чому жінки так хочуть заміж;
- Головні стереотипи про заміжжя;
- Як почути себе і свої бажання, а не йти за громадською думкою.
Згадалося чомусь давнє оголошення в газеті знайомств (тоді вони тільки з’явилися і були в дивину): «Дурна довірлива жінка з дітьми та проблемами хоче любити і бути коханою». Одна фраза, а скільки сказано! Дивно тільки, що про заміжжя вона не написала…
«Уж заміж невтерпеж» – пам’ятаю, як на уроках російської мови ми з дівчатами хихикали над цією фразочкою, але запам’ятали ці орфографічні виключення з правил на все життя. В дитинстві було смішно, а зараз ця фраза стала чи не стилем життя для жіночої половини людства.
Заміжжя – одна з найактуальніших тем на жіночих тренінгах, на зустрічах клубів, в глянцевих журналах… Виходити чи ні? Коли виходити? За кого виходити? Чекати пропозиції або діяти самій?.. Цей список питань можна продовжувати нескінченно. А де знайти відповіді?
Хід думок моєї знайомої нам допоможе в цьому розібратися. Може бути, хтось впізнає у ній себе чи знайде щось близьке…
Монолог принцеси-воїна. Або просто принцеси…
З ким я тільки цю тему не обговорювала, але не наблизилася до мети ні на крок, та й легше від розмов не стає. Сама вже знаю, хто що скаже. Подружки-холостячки обов’язково вимовлять заповітну фразу «Всі мужики козли». Мама подивиться з сумом, всім своїм виглядом нагадає, що вже не молода, а вголос додасть: «Я в твої роки вже двох дітей ростила. Дочекаюся чи онуків?».
По вулиці йдеш назустріч, як на зло, трапляються закохані парочки. А того представника сильної статі, з яким час від часу зустрічаюся, в ті рідкісні години, коли буваємо вдома разом, не витягнеш далі кухні, не відірвеш від телевізора. Він навіть за вечерею примудряється «вирішувати робочі питання». Бізнес у нього, справ по вуха.
Зустрічаємося давно, і на питання «Ти на мені одружишся?» він відповідає: «Давай про це поговоримо пізніше». Коли пізніше? Куди вже пізніше? І від цього думка про заміжжя гуде в голові, як настирлива муха.
Подружки, які примудрилися вийти заміж, радять різне – і сайти знайомств, і ворожок-ворожок, бути більш рішучою, взяти все в свої руки і самої повісті його в ЗАГС, заявити, зрештою, що вагітна… Я навіть на тренінг ходила про те, як вийти заміж. Мета навчилася правильно формулювати – конкретну, актуальну, точну по часу – і навіть цілу стратегію її реалізації розробила, але щось всередині мене протестує проти такого способу…
Я ж не так мріяла з дитинства! Мріяла, що все буде як в кіно: він попросить моєї руки, одягне мені на палець заповітне колечко… І все це він сам, а не я його, як бичка, потягну на мотузочці під вінець. Я не хочу бути принцесою-воїном, я хочу бути просто принцесою!
Так, стоп! А то після таких думок я йому все висловлю, ми розлучимося, і залишуся взагалі одна…
Сумна ілюзія
Знайомі міркування? Нам, жінкам, стає все складніше бути справжніми жінками. З чоловіками працюємо нарівні, а якщо врахувати, що від домашніх обов’язків ніхто нас не звільнив, то виходить, що ще і в дві зміни, на два фронти. Ще й всі рішення прагнемо приймати самостійно – «Від них не дочекаєшся!». Хоча у нас, українок, це склалося історично, ще з часів Запорізької Січі, коли чоловіки ходили «за волею», а жінки проявляли мужність – і все господарство вели, і чоловічу роботу робили, і рішення приймали, і зустрічали їх утомлених, голодних, без трофеїв…
Ми стаємо все сильніше і витривалішими, а чоловіки здають свої позиції. Звичайно ж, не все! Але тільки де вони, ці мужні чоловіки? Чому нашій жінці так важко зустріти свого сильного чоловіка? А може, це взагалі неможливо? Не може бути два ватажка зграї. Так що ж тепер, жінкам прикидатися глупенькими, слабенькими, наївними?
Тут немає сенсу розбиратися, хто правий, хто винен. Ми боротьбу за рівність почали, вони йому дозволили статися». А рівності немає й бути не може. Ми різні і унікальні. І тільки в єдності можливо творення чогось більшого, ніж те, що ми можемо порізно.
Є хороші мудрі слова «Сила жінки – в її слабкості». Східні вчення про людину говорять нам, що в кожному з нас є жіноче і чоловіче начало – «Інь» і «Ян». Коли жінка веде «військову» діяльність, вона активізує своє чоловіче початок (Ян) – завоювати підвищення за посадою, «побудувати» підлеглих, успішно провести переговори, спланувати, організувати, проконтролювати… І ось від жінки залишається тільки її зовнішність, а свою суть вона підміняє чоловічими діями. Все йде успішно, кар’єра вдається, грошей досить, але відчуття щастя немає і хочеться плакати… Поскаржитися нікому. Бо скажуть: «З жиру бесишься! Чого тобі ще треба? Все ж є». А то жіноче начало, яке заштовхала в найдальший куточок душі, хоче жити! Жити повноцінно, всіма барвами почуттів і емоцій, хоче кохати і бути коханою по-справжньому. І здається, що варто тільки вийти заміж – станеться диво і раптом все це відбудеться…
От тепер зрозуміло, звідки бажання вийти заміж. Але, боюся, я вас засмучу – це тільки ілюзія.
Повоюємо зі стереотипами?
Якщо в душі немає гармонії до заміжжя, то після нього вона не з’явиться чарівним чином. Відпрацьована військова виправка буде диктувати такий же стиль поведінки і з чоловіком. Чоловік, повертаючись ввечері додому, буде потрапляти в таку воєнну обстановку, тільки вже створену дружиною. Якщо вдома немає бажаного відпочинку, гармонії, затишку (які властиві жіночому началу), то чоловік може шукати поза його сім’ї. І знову ми самотні чоловік «пішов» у роботу, до друзів, телевізор, до коханки… Ми не уявляємо собі сімейну ідилію? Ось і наша героїня, розробивши мету і стратегію виходу заміж, почула голос свого жіночого початку і зрозуміла, що вийти заміж – це не військова завдання і вирішувати її штурмом і діями у лоб не можна.
А що ж тоді робити? Для початку розберемося, які з наших бажань неправдиві, які диктуються загальноприйнятими стереотипами, а які – наші справжні на сьогодні. Адже якщо бажання вийти заміж диктується соціальними установками, то і результати очевидні. Чоловіка немає, то він не той, то заміж ніхто не кличе, то чоловік не такий…
Отже, відокремимо стереотипи про заміжжя від наших власних уявлень.
1. Бути як всі. Дотримання цього стереотипу породжує шаблонність, закостенілість, зацикленість, закомплексованість почуттів. Не залишає місця для розвитку, руху вперед і прагнення до нового. Ось і маємо тверде бажання вийти заміж, тому що так прийнято для жінок нашого віку.
Інша справа, якщо ми вже дозріли і морально готові до такого кроку. Вікова психологія говорить нам, що в 25-27 років людина відчуває потребу утвердитися як суспільно значуща особистість, зайняти певне місце в суспільстві: це і професійні досягнення, і міцний тил – сім’я. Ці вікові межі умовні – у кого-то цей період настає до 30 років, а у кого-то і після 30. Звідки походить жіноче бажання заміжжя обумовлено воно «віковим дозріванням» або нав’язаним стереотипом? Поки не розберемося, далі рухатися безглуздо.
2. Чим раніше – тим краще, краса не вічна. А чи можна взагалі в житті поспішати, коли мова йде про таких серйозних рішеннях? Адже такий вибір слід робити, точно знаючи, чого хочеш насправді, відчуваючи ситуацію і близької нам людини.
Чи помічали ви коли дуже чогось хочеться або дуже поспішаєш щось зробити, все валиться з рук, нічого не виходить, а результат як ніби вислизає в останній момент? І чим більше зацикленості на бажанні, тим менше можливість його здійснення. А було так, що ви розслабилися і «відпустили» – і все вийшло само собою? Головне – «послабити хватку», і можливості самі прийдуть до нас в руки!
3. Заміж за розрахунком. У кожного він свій. Це може бути задоволення якихось тимчасових потреб: вирішити квартирне питання, поліпшити матеріальне становище, народити дітей, «час настав», «партнера шкода»… А як же любов? Та чи та це людина? Той єдиний, який доповнить нас, підтримає у всьому, з яким ми будемо щасливі? Статистика таких шлюбів за розрахунком – жалюгідна. Як правило, через певний проміжок часу розумієш, що поруч «чужий» людина… Потім розлучення… Страждають діти… Душевна рана на все життя… Чи інший сценарій, не знаю, що краще… Якщо продовжують жити разом такі «чужі» люди, то сім’я втрачає свою емоційну повноцінність і стає порожньою оболонкою. Ось вам і весь розрахунок. Тільки в чому, для кого і наскільки довго тут є вигода?
4. Народити дитину, щоб утримати чоловіка. Багато жінок думають, що дитина своєю появою внесе любов, мир і злагоду. А що бачимо в житті? Діти проблем не вирішують, а лише ускладнюють ситуацію. Ще більше страждає жінка в такій родині, та й діти теж…
Перелік стереотипів можна продовжувати до нескінченності. Коли живеш стереотипами, душа тужить за ширмою помилкових бажань, нав’язаних соціумом. Ось і виходить, що слідування прийнятим стереотипам тільки відволікає жінку від самої себе. Вона розчаровується в чоловіках, у любові, у собі, у житті…
Як вийти з ситуації
Так що ж робити? – напрошується питання. Відпустити стереотипи, бути собою, а не грати роль, не носити маску, не мислити шаблонами, не зациклюватися на цілях, виявити справжні бажання, насолоджуватися кожною миттю життя і звільнити в ній місце для когось ще. Природа така мудра – кожен отримує те, до чого прагне, і те, чого заслуговує. Якщо не виходить або з тим, хто поруч, значить, ми заслуговуємо більшого і кращого!
Мені дуже подобається метафора, що всі люди – ангели з одним крилом, і щоб злетіти, потрібно міцно обнятися зі своєю половинкою. А ми живемо кожен за своїм замком, за своїми масками ховаємо справжніх себе. Чи зможемо ми знайти один одного, з’єднатися і злетіти?
Де-то є наша половинка – ангел з другим крилом. Залишилося тільки дізнатися його з безлічі інших, не своїх. Той, хто для однієї жінки буде ангелом, для іншого може стати демоном. І справа не в тому, що «всі мужики – козли», а в тому, що він просто не наша половинка… Як дізнатися свою? Для початку – відкритися назустріч собі, своїм справжнім бажанням і… свого єдиного…
Головне призначення жінки – створювати гармонію і любов. Давайте почнемо з себе. І нехай нам допоможуть в цьому наше жіноче начало, чистота душі, добрі наміри і прагнення творити!