Розповіді про чужих пологах: читати чи ні
Пологи – одне з найголовніших подій в житті жінки. Всі дев’ять місяців ми готові обговорювати його з подругами, колегами і родичами. Але і цього нам мало. Щоб дізнатися про всі подробиці, вибрати пологовий будинок або просто поділитися радістю, ми йдемо на форуми майбутніх мам…
«Тим, кому перший раз народжувати, присвячується…»
Такі заголовки постів та коментарів на форумі мами.ру і багатьох інших сайтів для мам не рідкість. Визначити, щаслива історія за ним ховається, або навпаки – абсолютно неможливо. Але привертає увагу, погодьтеся? Так і уявляється, з яким інтересом і завмиранням серця клацає майбутня матуся на цю посилання, і з яким трепетом вчитується в докладні розповіді. А вони бувають зовсім не надихаючими. Наприклад: «Так вийшло, що я потрапила в пологовий будинок під час буму народжуваності. Тому, народивши, покинули мене в допологовому залі, т. к. місць у палатах не було», «Нікому не побажаю того, що я пережила» або «Ніхто мені в приймальному в 4 ранку не зрадів. Нахамили по повній програмі, незважаючи на те, що лікар до цього моменту вже зателефонувала черговій бригаді і попередила, що відправила мене до них»
Начитаєшся такого, і можна розбирати дбайливо упакований в пологовий будинок провіант і відмовлятися від ідеї продовження роду 
як такої, якщо б, паче сподівання, що у вагітної жінки на пристойному терміні була така можливість. Беспросвет і безнадія. Додайте до цього страхітливі розповіді «сильно переживають» старших родичок, які передаються з вуст в уста «лікарняні легенди» про жахи і кошмари, що сталися з однією доброю знайомою однієї дуже близької подруги», підслухані в чергах жіночих консультацій байки про жахливий непрофесіоналізм лікарів і довірливості бідних матусь. А адже ми й справді в цей чарівний у всіх відношеннях період стаємо чутливішими, більш сприйнятливі до будь-якого роду інформації та ступеня наївності наближаємося до дітей – тим, чия поява на білий світ так турбуємося. І про те, що від нашого душевного спокою і стану нервової системи, а не тільки від того, в яких умовах пройдуть пологи, теж багато залежить, можемо й забути.
Згадалася історія трошки іншого характеру. Так само, як усі, намагання всіляко підтримати і надихнути подругу перед цим, дійсно справжнім, хоча і дуже жіночим, подвигом, я казала їй: «Шкода, звичайно, Маша, що тобі не доведеться дізнатися, що таке природні пологи. Кесарів, це, напевно, не так страшно і у нього є свої плюси, але ж це не те». І Маша сказала: «Розумієш, я вже прийняла рішення. Мені і самій шкода, але якщо по-іншому неможливо, краще мені нічого більше про це зараз не чути». Висновок очевидний: можна бути і досвідченою, і народжували, і навіть не раз пройшла екстремальні ситуації в пологах і вийшла з нього без втрат і наслідків, але не зрозуміти такої простої мудрості: у кожної з нас – своє життя, своя історія вагітності, так що не будь-який досвід варто передавати.
«Народження мого щастя»
Пошук пологового будинку, вибір лікаря, підготовка організму до серйозному випробуванню, невпевненість у своїх силах, страхи ситуацій, які ні передбачити, ні передбачити неможливо – перелік занепокоєнь жінки перед пологами і порівняти не з чим. Материнський інстинкт, як би там його не розшифровувала наука, продовжує таїти в собі масу загадок. Особливо в той час, коли він тільки прокидається в жінці, подає перші, ще не цілком помітні і зрозумілі знаки, ставить в емоційні тупики і ставить складні питання. Як застрахувати від неприємних випадковостей того, хто ще не народився? Що зробити, щоб він з’явився на світ, випробувавши як можна менше стресів, і світ зустрів його з радістю, а оточуючі люди – в тому числі і ті, чиї руки подарують йому перші в житті відчуття тепла і турботи – виявилися найкращими? Вагітність – це період, коли ми вперше вчимося звикати до відчуття, що в цьому житті ми відповідаємо не тільки за себе. Зрозуміло, що спроби дізнатися про те, через що доведеться пройти, як можна більше – це не примха, а об’єктивна необхідність. Але добре б дуже чітко відокремити практичну підготовку до пологів (докладне знайомство з особливостями організму, історією ведення вагітності, відвідування додаткових курсів, фізичне загартування і збір найнеобхіднішого, що стане в нагоді на перших порах) від тих емоцій і почуттів, які ви одночасно з цим переживаєте.
«Знаєш, я боюся, — поділилася я з Катею, — боюся купувати речі – пелюшки, підгузки та інше… Я не забобонна – просто лячно…» «Розумію. Я в свій час це питання вирішила так. Уявила, що я чекаю гостей – бажаних, улюблених і приємних гостей. Я не можу бути впевнена, що вони прийдуть взагалі, прийдуть вчасно і все буде так, мені цього хочеться. Але я їх чекаю, тому я повинна, я просто зобов’язана добре підготуватися». За цю пораду я вдячна Каті досі, він був одним з наймудріших і корисних з усього того, що мені довелося почути тоді. Залишатися однією зі своїми переживаннями в такий складний час, напевно, буде не самим вірним рішенням. Хоча б тому, що навколо дійсно достатньо тих, хто може підтримати, поділитися ідеями і підживити вашу впевненість у тому, що все буде неодмінно добре. Не варто тільки забувати про позитивний настрій – тому стані, в якому ви заходите на форум майбутніх мам. Дуже багато залежить від того, з якою метою ви збираєтеся почитати відгуки та чужі історії, адже ви завжди знайдете саме те, що шукаєте. Немає жодних сумнівів у тому, що щасливі історії та практичні поради будуть не зайвими, навіть якщо вам і не доведеться використовувати їх за призначенням. А до вражень від випадків з сумними подробицями ви зможете повернутися потім – коли наберетеся досвіду і будете здатні і на підтримку і співчуття. Судіть самі.
«Пологи дійсно пройшли так, як я задумала: благополучно, успішно, безболісно і швидко. Під час родового процесу я займалася релаксацією під приємну музику, робила дихальні вправи, розмовляла з дитиною, приймала спеціальні пози для кращого розслаблення. І дійсно, все це в комплексі допомогло мені в пологах. Зараз моїй доньці вже 1 рік. Вона дуже товариська, життєрадісна, допитлива. У неї з народження усвідомлений умиротворений погляд, і це відзначають люди, які її бачать. І навіть в пологовому будинку вона була спокійною, світлою, постійно спала і посміхалася уві сні» (Евгенияяя). І це далеко не єдиний приклад.
Юлія Пилигузова