Мабуть, кожен батько коли-небудь та стикався з проблемою поділу фінансів навпіл з власною дитиною. Діти виростають, йдуть працювати, обзаводяться власним капіталом, але вносити свою лепту в загальний котел не поспішають. Чи повинна повзрослевшее чадо платити за квартиру нарівні з батьками – розповідає психотерапевт Олександр Бобильов.
Зазвичай ситуація виглядає так: донька пішла працювати і тут почалися неприємні розборки з-за грошей. Батьки вважають, що всю зарплату, вона повинна віддавати в сім’ю, як роблять вони. А потім всім разом вирішувати: скільки відкласти на харчування, скільки на одяг …
Але їх мила дівчинка сприймає таку постановку питання в багнети. Заявляє, що батьки зобов’язані, поки вона не заміжня, забезпечувати їй дах над головою і нормальне харчування. У результаті батьки продовжують не просто її годувати, але й оплачувати її рахунку (мобільник, проїзний), та ще й гроші давати на перекус під час роботи… А доча тим часом купує собі дорогі чоботи, джинси і косметику.
Як правило, діти не бажають слухати батьків
Конфлікт інтересів
Батьки помилково думають, що перед ними стоїть саме фінансове питання. Це далеко не так. Мамі і татові пора визнати очевидне: родина знаходиться на дуже складному етапі відділення дорослої дитини. Донька, з одного боку, відчуває себе самостійною, а з іншого – ця ж самостійність, необхідність будувати свій бюджет її лякає. Звідси і плутанина з грошима. А батьки, замість того щоб допомогти подорослішати по-справжньому, продовжують звертатися з дочкою, як з підлітком: платять за мобільник, дають гроші на дорогу, немов семикласниці. І самі ж ображаються, що дочка веде себе егоїстично.
Хто винен?
А дочка дійсно поводиться егоїстично, але тільки тому, що батьки їй це дозволяють. Підносять ложку до рота, як маленькій дівчинці, хоча вона давно вже здатна харчуватися самостійно.
Часто батьки не усвідомлюють, що надають своїй дитині «ведмежу послугу»
Адже як будуються відносини в родині? Спочатку батьки відповідають за своїх дітей буквально у всьому: годують, взувають, навчають. Потім становище поступово змінюється: батьки і діти починають нести відповідальність нарівні. І нарешті чаша відповідальності переважує у дітей. Це нормально. Щоб завершити перехід, дитина має навчитися допомагати батькові з матір’ю. Батьки, які не дозволяють синові або дочці зробити це, стають причиною розвитку самої серйозної патології – злоби та жорстокості.
І що робити?
Тут порада проста – зібрати волю в кулак, набратися терпіння і допомогти доньці в дорослішанні! Хто змушує маму оплачувати рахунки за мобільний телефон дівчини? Ніхто! Поговорила – сплачуй сама. Хто зобов’язує купувати проїзний? Нехай ходить пішки! Встає на дві години раніше і добирається до роботи. Заробляєш? Влаштовуй сама своє життя!
Тільки так батьки допомагають дитині нарешті подорослішати. Злетіти – і не впасти, не розбитися! Можна, якщо хочете, підходити до самостійності поетапно. Сказати, припустимо: в цьому місяці гроші пішли на ліки для тата, проїзний купити ніяк не зможемо, доведеться самій. Стабілізувався? Через місяць-два – мамі купили чоботи або збираємо гроші на будинок відпочинку, сплачуй мобільник зі своєї зарплати. Пуповину-то все одно коли-то треба рвати. Або ви прирікаєте свою дочку на вічну роль безпорадного дитини, який не орієнтується в житті і егоїстично чіпляється за маму і в 40 років.
Найкращий спосіб привчити до самостійності і відповідальності – відпустити дитину на «вільні хліба»
Якою раніше була сім’я? Патріархальної! Все будувалося в ній навколо чоловіка – добувача, захисника. Тепер мами і тата живуть заради дітей. Вони так і заявляють: «Ми живемо заради дитини!». І турботу про дитятке перетворюють на гіперопіку. А потім дивуються: чому це раптом моя дитина виріс егоїстом? Чому у нього проблеми у власній родині?
Найголовніше – вчасно самим батькам зрозуміти, що дорослішання і відділення від них дитини неминуче. Тому допоможіть йому пройти цей шлях якомога менш болісно, пом’якшите кути підтримкою, добрим словом. Не тряситесь, не контролюйте, не опікати! Відпустіть вже поводок зі словами: «Ми, чим могли – допомогли. Ти все вмієш, ти все зможеш. Решта – в твоїх руках».