У висловлюванні, яке винесено в заголовок статті, кожен з дорослих може поставити кому. При цьому людей, які суперничають або ворогують зі школою, не буде істотно менше тих, хто розуміє важливість авторитету вчителя. Як співпрацювати з педагогами та не обмежувати власної дитини?
Як тільки син або донька вирушають в перший клас, вони стикаються з новими вимогами, життєвими принципами та системою цінностей. До цього моменту більшою частиною світу для дитини була сім’я, а тут, виявляється, є й інший світ, не менш захоплюючий. І у нього свої правила. Так виникає конфлікт вчителя і батьків.
Чому виникають конфліктні ситуації?
У дошкільному віці у дитини є один незаперечний авторитет – батьки. Вони роблять його життя краще і щасливіше, усувають проблеми, дарують подарунки, вчать і піклуються. Але в школі дитина зустрічає не менш важливого для нього дорослого, свою першу вчительку або вчителя, а значить, авторитет батьків починає знижуватися. І тут знаходить своє місце конфлікт між учителем і батьком.
Вікова психологія визначає період життя з 6 до 11 років як період інтенсивного навчання. Дитина прагне пізнати нове, приміряти на себе безліч ролей, зрозуміти весь світ. У цьому йому допомагає школа, відповідно, думка батьків відступає на другий план.
Часто можна почути, як першокласник, спілкуючись з дорослими, посилається на свою вчительку: «А Ганна Сергіївна сказала… А от Анна Сергіївна… Мама, Ганна Сергіївна говорила по-іншому».
У цей момент батьки можуть вибрати один з двох шляхів, які призведуть до абсолютно різні кінцеві точки.
1) Настояти на своєму; сказати, що вчитель неправий і потрібно слухати маму. Цей вибір призведе до того, що дитина не буде відчувати впевненості в собі і навколишньому світі. Уявіть, якщо б вам на роботі сказали зробити рахунок-фактуру за вимогами клієнта, а вдома змусила переробити, тому що вона знає, як краще. Що б ви відчули? Сумніви, сором, роздратування? Ось і ваш дитина переживає щось схоже.
2) Розібратися в ситуації і підтримати, а іноді і похвалити думка вчителя. Цей шлях найбільш комфортний і для вас, як для батьків, і для дитини. Авторитет підкріплений, зв’язок встановлено, ніякого стресу.
Не ревнуйте, не ображайтеся, не турбуйтеся. Це нормальний етап розвитку дитини, який проходять всі сім’ї. Настав вдалий час для того, щоб вибудувати єдиний план дій і виробити однакові вимоги разом з педагогом, отримавши в руки потужний інструмент виховання.
Причини конфлікту між учителем і батьком
- Неправильні способи навчання. Іноді батьки вважають, що педагог погано навчає їх дитини. Вони бачать, що той дуже завантажений, і не розуміють, а що ж робить вчитель. Мама і тато не знають вимоги Міністерства освіти, не знають програму навчання та навчальний план, звідси і критика.
- Особисте неприязне ставлення. Іноді люди не подобаються один одному просто так, і батьки з вчителями не виняток. Людський чинник часто має великий вплив. Всі ми маємо свої недоліки і переваги, індивідуальні характеристики, з якими доводиться рахуватися.
- Несправедливі оцінки. Якщо батьки бачать, що їх учень справно вчиться, робить домашнє завдання, всі вчить, а на контрольній роботі все одно отримує трійку, то не дивно, що виникає конфлікт.
Способи розв’язання конфлікту з батьками учня
- Подивіться на ситуацію тверезо та по-дорослому. Потрібно вміти визнавати свої помилки, вибачитися, стати на місце іншої людини.
- Поговоріть чесно в спокійній обстановці. Батьки і педагог повинні сказати все, що думають, але без образ і агресії. Нехай кожен висловить, ніж він спантеличений, про що думає. В процесі спілкування може з’ясуватися, що все не так вже погано.
- Зробіть висновки і постарайтеся в майбутньому чинити так, щоб ситуація не повторилася.
Як будувати партнерство з учителем?
Співпраця педагогів і батьків дуже важливо для розвитку школярів. Батьки учня теж переживають стрес, адже їхня дитина вперше так надовго йде з дому, слухається когось іншого і починає сперечатися з мамою і татом. Тому перше, що необхідно для початку взаємодії з педагогом, – спокій і впевненість в його професіоналізмі.
1) Не перекладайте відповідальність за виховання на школу і не взваливайте все на себе, працюйте в команді.
2) Спілкуйтеся з вчителями, шкільним психологом. Часто те, що дитина розповідає будинку, не відповідає дійсності. Ходіть на шкільні збори, дізнавайтесь більше про те, як дитина проводить час в школі.
3) Частіше дивіться на ситуацію з позиції дитини. Не карайте за помилки, а розбирайтеся причини їх появи.
4) Виробіть єдиний звід вимог і правил спільно з педагогом.
5) Контролюйте ситуацію і втручайтеся, якщо це потрібно. Найпростіший приклад: дитина став прогулювати школу і скотився у навчанні до поганих оцінок.
Вірно:
Поговорити з дитиною і педагогами, з’ясувати причину вчинків і ситуації, підібрати разом з вчителем методики вирішення проблем і, можливо, залучити сторонніх спеціалістів.
Невірно:
«Це ваша робота. Розбирайтеся самі, йому повинно бути з вами цікаво, і ви повинні його навчити. Вам за це зарплату платять!»
Коли батьки і педагоги діють спільно, не прагнуть перекласти відповідальність один на одного, то і у дитини з’являється набагато більше шансів домогтися успіху в житті. Він виростає гармонійною і сміливої особистістю, впевненою в собі і в завтрашньому дні.
Що станеться, якщо вимоги школи і батьків не співпадуть?
Але іноді співпрацю вчителя і батьків не відбувається. Якщо ви наполягаєте на одному, а школа вимагає іншого, то ви не отримаєте результату, якого прагнете. Дитина буде метатися між важливими для неї дорослими, попутно перестаючи вірити обом. Відбудеться цілком очікуване зниження авторитету не тільки педагога, але і батьків; виробиться загальна недовіра до дорослих.
Найчастіше такі помилки здаються дрібницею, не помічаються в сім’ях. Наприклад, приніс дитина трійку, тому що в зошиті помарки, а вчитель вимагає чистого виконання завдання. Що роблять батьки? Правильно, починають утішати сина чи дочку і лаяти викладача, адже вирішено все правильно, що там ці виправлення, міг би і не помітити. І у дитини виникає дисонанс, який призводить до неприємних наслідків.
Коли школяр розуміє, що батьки не працюють в парі з педагогом, він починає викручуватись і хитрувати, щоб робити менше і не отримувати покарання. Як тільки це перший раз пройде успішно, будьте впевнені, з сімейними вимогами і правилами він буде чинити так само.
Важливо зрозуміти, що, потрапляючи в школу, дитина набуває другу сім’ю і будує з першим вчителем відносини, які відповідають сімейним, бо іншого досвіду комунікації з дорослими у нього поки немає. Він буде точно так само, як і вдома, виконувати вимоги педагога, прислухатися до його думки. Якщо вони не будуть співпадати з прийнятими в сім’ї, то дитина відчуває стрес, який може призвести до непередбачуваних наслідків. Партнерство між батьками та педагогом повинно бути обов’язково, як і єдині вимоги до дитини.