Мама з дитинства була найголовнішою людиною в твоєму житті. Любила і балувала або, навпаки, була сувора і муштрувала – в будь-якому випадку від неї дуже багато чого залежало. Рідна сім’я і дім зараз, напевно, асоціюються саме з мамою. Вона сиділа вечорами біля твого ліжечка, розповідала казки, пришивала комірці на форму і сварила за порвані капронові колготки… Така різна, але завжди – рідна й близька.
У підлітковому віці у вас було багато розбіжностей щодо стилю одягу, кількості косметики на обличчі, часу повернення додому і складу друзів. Можливо, трохи пізніше ти вже з посмішкою згадувала минулі суперечки, поступово і сама починаючи інакше дивитися на події тих днів. В юності багато дівчата стають подругами своїм матерям, ділячись з ними сокровенним, займаючись спільною шопінгом і обговорюючи претендентів у кавалери.
Як би не складалися твої минулі відносини з мамою, пішовши з рідного дому, ти все частіше починаєш її згадувати. Мотаючись до неї серед тижня, телефонуючи вечорами, ти рада буваєш її бачити і чути. Від мами віє спокоєм і чимось забутим, з дитинства. Напевно, безумовною любов’ю до тебе.
Подорослішавши і знайшовши свої власні досвід і життєві цінності, ти все менше потребуєш в маминому заступництво і радах. І ось вже, часом, починають дратувати її нотації і прагнення контролювати кожен твій крок. В деяких сферах життя ти й сама вже могла б давати їй поради, але для неї ти раніше дитина. Твої заняття – це “нісенітниця”, твій стиль виховання дитини – “дурниця і не-зрозумій-що” і т. д.
Не поспішай ображатися. Мамі просто боляче втрачати тебе. Вона відчуває, як ти ускользаешь з-під опіки, бачить, що робиш по-своєму, ігноруючи її поради. Те, що для тебе природно, для неї – прикро. Раз робиш, як хочеш – значить не цінуєш її поради, отже, і її саму. Може бути, це нелогічно, але так вона вважає. Головне – зрозуміти, що ніхто з вас двох не дурніші і не гірше. Просто ви живете, спираючись кожна на свій досвід, переслідуючи свої цілі.
Що робити, щоб знайти спільну мову з мамою?
— Не сперечатися. Пояснювати, чому і навіщо ти так робиш.
— Дякувати їй за поради та ідеї. До речі, прислухайся до них іноді – мама радить, часом, слушні речі.
— Що-небудь робити разом. Неважливо, що саме: посадити разом полуницю, вибрати разом цуценя, сходити за фруктами. Спільна діяльність дасть вам нові приводи для розмов в майбутньому.
— Дзвоніть і відвідуйте частіше. Увага завжди приємно.
— Діліться новинами. Присвячуючи маму в події свого життя, ви даєте їй зрозуміти, що вона для вас важлива людина.
— Робіть мамі подарунки. З приводу і без. Принесіть їй те, що вона любить або чого зрадіє. Наприклад, персики або популярний крем.
Що робити, якщо мама критикує?
— Не злитися, не виходити з себе. Негативні емоції й образи не вирішать вашу проблему. Погодьтеся зі справедливою частиною критики, сказавши: “можливо, це так”. Ігноруйте несправедливі звинувачення. Їх мама приваблює тільки для того, щоб зачепити вас своєю критикою, викликати на розмову. А, може бути, хтось із вас дійсно не правий. Подумайте над цим самостійно, не лаючись відразу з мамою.
— Перемикайте розмову на інші теми, вправно обходячи камінь спотикання.
— Скажіть, що спробуєте з цим розібратися і поговоріть з нею трохи пізніше.
— Якщо знаєте, що мама не права, м’яко аргументуйте свою позицію, почавши розмову словами: “Стривай-но. Подивися на це з іншого боку…” Поясніть свої мотиви, розкажіть про цілях.
— Не розлучайтеся на негативній ноті, грюкнувши дверима або кинувши слухавку. Не можете продовжувати розмову – завершіть його нейтральної фрази. Наприклад: “Все, я зараз не в дусі. Поговоримо пізніше. Поки”. Подібний кінець бесіди дозволить вам легше почати спілкування в наступний раз. В іншому випадку, ви ризикуєте покласти початок обопільною німий страйку, що лише посилить ваші з мамою розбіжності.
Головне – пам’ятайте, що мама любить вас і не може бажати вам зла. Прагнете побудувати вашу дружбу на фундаменті взаємної поваги і любові.