Нехай книга буде супутником життя!

Нехай книга буде супутником життя!

Пусть книга будет спутником жизни!

У романі англійського письменника Уілкі Коллінза «Місячний камінь» літній герой своєю настільною книгою обрав твір Даніеля Дефо «Робінзон Крузо». Старий щодня відкривав книгу на будь-якій сторінці і читав вголос мудрі думки письменника, вони допомагали йому орієнтуватися в дні сьогоденні.

А яка книжка лежить на вашій прікроватной тумбочці? І лежить? Сьогодні в століття інформаційних технологій паперові книги перестали читати, літературні твори все частіше скачують і слухають. А коли книгу було не купити, а тільки виміняти, здавши певну кількість макулатури. Тепер же, навпаки, цілі томи підписки перетворилися на папір для здачі на вторсировину.

В макулатуру здавали всі

Згадалися події 2006 – 2010 років, коли, працюючи педагогом-організатором в школі, я брав макулатуру. Чого тільки не приносили батьки учнів крім газет і зошитів! Журнали «Юність», «Навколо світу», «Іноземна література» і шкільні підручники, видані в часи СРСР. Одного разу в двох величезних мішках з-під картоплі привезли повне зібрання творів Артура Хейлі і Жоржа Сіменона. Десятки томів тієї макулатури так і не дійшли до пункту прийому, залишилися в особистому користуванні приймальника.

Пусть книга будет спутником жизни!

Не викидав книги тоді, не можу розстатися з ними і зараз

Мої колеги, вчителі літератури, історії та шкільний бібліотекар часто забігали в сарайчик і просили дозволити їм покопатися у вторинному сировину. З порожніми руками ніхто не йшов. Так бібліотечний фонд школи поповнився збірками віршів Пушкіна, Лермонтова, Маяковського, Єсеніна, Цвєтаєвої, виданими у 80-х роках ХХ століття.

Зустріч з німецькою класикою

Колись радянську країну і її молодих громадян називали найбільш читаючими в світі. Нам були відомі письменники всіх країн і народів, про яких їхні співвітчизники навіть не чули. У 2001 році мені довелося приймати у своєму домі німецьку художницю з маленького містечка Леонберг. Одного разу ввечері, під час тривалих і захоплюючих розмов за чашкою чаю, гостя запитала, які книги є в моїй бібліотеці?

«У книгах укладено особливу чарівність; книги викликають у нас насолоду: вони розмовляють з нами, дають нам добру пораду, вони стають живими друзями для нас». Петрарка

Жінка дуже здивувалася, побачивши твори Леона Фейхтвангера, Штефана Цвейга, Генріха Гейне, Вольфгана Гете і Германа Гессе російською і німецькою мовами, що стояли на полицях. Будучи мешканкою ФРН, їй було дивно, що у мало відомій Білорусі, розташованої десь між Варшавою і Москвою, знають і читають класиків німецької літератури. Так, про деяких німецьких письменників і поетів гостя щось чула, але ніколи не читала.

Вона була здивована подвійно, що деякі мінчани могли говорити німецькою мовою не гірше її, німкені. Вони вступали з нею у тривалі і захоплюючі дискусії.

Погостювавши, художниця поїхала додому. В наступний раз побачитися з нею довелося лише у 2008 році, у маленькому, горбистому і чарівному Леонберзі. Знайшовши якось кілька вільних годин, німкеня запросила до себе на вечерю і розповіла, що придбала ті самі книги, які бачила і гортала у мене в гостях. Вона їх прочитала, а сюжети унікальних творів породили в її свідомості безліч цікавих ідей, реалізацією яких їй належить займатися.

Раніше книги діставали з працею

В СРСР, в певний період, коли масовими тиражами видавалися матеріали незліченних з’їздів партії і мемуари генеральних секретарів ЦК КПРС (майбутня макулатура), книголюбам були оголошені жорсткі умови: для отримання талона на книгу відомого письменника необхідно було здати 20 кг цієї самої макулатури. Ось така іронія.

Набагато пізніше з’явилися чутки і анекдоти, що пригодницькі романи Дюма, Стендаля та інших класиків скуповуються для заповнення пустот в новомодних секціях. Або зовсім стали купувати книги кольором під…шпалери. Звичайно, це перебільшення заради красного слівця. «У молодості ми купували книги, щоб читати, – сказала одна моя знайома. – Наші зібрання творів стоять на фанерних полицях, а не в імпортних шафах!».

«Головний недолік нових книг в тому, що вони заважають нам читати старі». Жозеф Жубер

Спадщина треба передавати

Радянське видавництво залишило безліч чудових серій: «Всесвітню літературу», «Золоту бібліотеку», «ЖЗЛ», багатотомні зібрання творів класиків російської та зарубіжної літератури. Необхідно передати це спадщина нашої молоді. Та й самим порадувати душу кращими творами всіх часів і народів!

Пусть книга будет спутником жизни!

Ніщо так не розслаблює і не приводить думки в порядок, як хороша книга

«Книги — кораблі думки, мандрівні по хвилях часу і бережно несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління». Френсіс Бекон

За багато років я зібрав непогану бібліотеку. І я як і раніше люблю перечитувати класику російської та зарубіжної літератури. На моєму столі завжди лежить книга з закладкою на улюбленому місці. Для мене книга була, є і залишиться джерелом мудрості, джерелом знань та головним путівником по життю.