Пластична хірургія: мода чи необхідність?


Пластическая хирургия: мода или необходимость?

У цій статті ви дізнаєтеся:

  • Чому ми звертаємося до пластичних хірургів;
  • Чи можна повернути зміни;
  • Питання для тих, хто зважився на зміну зовнішності.

Лікарі люблять говорити «Що природно, те не бридко». Напевно, це захист у них така – аж надто багато фізіології професії… Хоча є в цій приказці якесь протиріччя… Навіщо тоді існує пластична хірургія? І чому сьогодні все більше молодих людей вдається до її допомоги? Ми звернулися за роз’ясненнями до людини зі скальпелем.

У практиці пластичного хірурга останнім часом з’являється все більше пацієнтів, які до своїх 25 років вже виконали пристойну кількість операцій. Звичайний перелік таких втручань у дівчат – це операції в області особи (пластика носа, підборіддя, губ), пластику відстовбурчених вушних раковин, збільшення молочних залоз і зменшення малих статевих губ. Чоловіки цього ж віку набагато рідше придивляються до своїх недоліків, ніж дівчата, однак і їх турбує форма носа та вушних раковин. Пластична хірургія так помолодшала «завдяки» засобам масової інформації. Інтернет у сучасному світі замінює і бібліотеки, і телебачення, і радіо. В ньому абсолютно не складно отримати інформацію про те, що тобі потрібно зробити, яким чином це можна зробити і де знаходиться найближчий лікар, який зможе тобі допомогти. Ну а на форумах майбутній пацієнт може почитати щасливі історії тих, хто вже пройшов весь шлях від бажання до результату операції.

Здавалося б, здорово, що у людей є такий величезний потік «необхідної їм інформації, проте не завжди така інформація може йти на користь. Ну наприклад, багато глянцеві видання та їхні версії в Інтернеті влаштовують «соцопитування» серед чоловіків про те, чиї жіночі губи вони вважають найбільш сексуальними. Найчастіше в цьому «соцзмаганні» виграє Анджеліна Джолі. І почитавши інформацію про те, що більш ніж мільйона чоловіків подобаються губи цієї голлівудської діви, незміцнілі ще дівочі мізки приймають одне «правильне» рішення: «Мої губи повинні бути такими ж, і ось тоді Коля (або Сергійко, або Петя) зверне на мене увагу!» Природно, після цього дівчата біжать на прийом до косметологів або пластичних хірургів за допомогою. Так ЗМІ нав’язують молодим людям ідеї про те, що щасливими і бажаними, як зірки кіно, можна стати тільки тоді, коли володієш такими ж фізичними параметрами.

Медицина за законами бізнесу

Якщо порівнювати з поколінням молодих людей 90-х, то, звичайно ж, і в той час у підлітків були кумири, на яких хотілося бути схожими, але не зовні, а здібностями або іншими талантами. Наприклад, хлопчики хотіли бути схожим на Джекі Чана. Хотіли вміти битися, як він, бути такими ж спритними і веселими, а вже ніяк не мати такі ж розкосі очі. А дівчата, яким подобалася Мерилін Монро, максимум фарбувалися в блондинку і робили таку ж зачіску. В ті часи не було такої загальнодоступності пластичної хірургії і косметології, як зараз. На всю країну існувало лише кілька центрів, що займаються питаннями поліпшення зовнішності. Сьогодні ж майже при кожній лікарні в кожному місті можна знайти лікаря, який тим або іншим чином пропонує пластичні операції, і це крім приватних центрів, що займаються суто даним видом медичної діяльності. Вибір у молоді колосальний. А якщо врахувати, що вартість операцій в даний час у нашій країні цілком реалістична, людина навіть із середніми доходами за пару років може зібрати на таке «задоволення».

Пластическая хирургия: мода или необходимость?

Закони бізнесу свідчать: великий попит породжує велику пропозицію. І це нормально, але для бізнесу. А що стосується медицини, то тут ці пропозиції необхідно підкріплювати знаннями і досвідом. Але з цим виходить заковика, так як офіційно такої спеціальності, як пластична хірургія, в Україні не існує. За час зміни різних міністрів ініціативній групі, в якій був і ваш покірний слуга, вдалося домогтися якщо не визнання спеціальності, то хоча б обов’язкового підвищення кваліфікації лікарів, які планують займатися цим видом хірургічної діяльності. Але наказ міністерства довго не проіснував. Можливо, здоровий глузд все ж таки переможе і люди зможуть йти на операцію до лікаря, який отримав нормальну освіту, а не перепрофілювався з травматолога або судинного хірурга, відчувши кон’юнктуру ринку. Погодьтеся, дуже важливо, щоб люди, які вирішили зробити собі операцію, не помилилися у виборі хірурга.

Зміни – це назавжди

Якщо говорити про суто медичних аспектах можливості виконання пластичних операцій підліткам, то вік, з якого без шкоди для здоров’я можна робити це, — 18 років. Хоча отопластику можна виконувати вже з 6 років, так як вушна раковина в цьому віці вже розвинена на 95%.

Однак, крім суто анатомічних і фізіологічних параметрів потрібно враховувати психоемоційний стан молодої людини. Ну наприклад, якщо ми подивимося на моделей десять років тому, то побачимо, що всі вони були дуже худими. І панянки юного віку прагнули не відставати від них бігали на ліпосакції, морили себе голодом і навіть доводили себе до кахексії (крайнього виснаження). Зараз тенденції змінилися, худоба вже не в моді. І слава Богу. А от уявіть собі ситуацію, коли ті ж десять років тому пішла мода на великі груди. Всякі там push up (бюстгальстеры з подушечками) не вважалися, і дівчата прагнули збільшувати собі груди хірургічно. Але мода проходить, а змінені частини тіла або особи залишаються назавжди. І міф про те, що все можна повернути в початковий стан, а рубці від операцій зашліфувати, є лише міфом.

Коли деформація обличчя або тіла є явною і у пацієнта, нехай навіть вісімнадцятирічного, існує з цього приводу психологічний комплекс і стан здоров’я дозволяє, тоді операція показана. Але коли молоді люди починають підганяти себе під ті канони ідеалізованої краси, що нам пропагують з обкладинок журналів, це рідко викликає позитивні емоції. На консультаціях я завжди намагаюся пояснити таким юним особам, що незначні відхилення від норми є не недоліками, а перевагами – це саме та родзинка, якої немає більше ні в кого! Іноді вдається достукатися до зомбованих мізків підлітків, але далеко не завжди. І навіть якщо я навідріз відмовляюся виконати операцію, вони мені заявляють: «Ви не зробите – ми підемо іншим хірургам, а вони вже точно зроблять». І це правда, хірургів, які виконують замовлення пацієнта, абсолютно не звертаючи увагу на те, чи є у нього свідчення чи ні, зараз безліч.

Пластическая хирургия: мода или необходимость?

До мене приходили пацієнти, які вже в 35 років зробили собі підтяжку обличчя, а тепер дивувалися, що у них не відбулося жодних змін, і вимагали повторити операцію. Нібито погано виконану, а насправді той результат, який вони отримали, можна побачити тільки під мікроскопом, зате рубці видно неозброєним оком. Були і пацієнтки, які вже зробили чотири ринопластики в надії, що ніс буде ставати з кожною операцією все краще і краще, а виходило зовсім навпаки. Такі приклади я можу наводити довго.

У зв’язку з усім вищесказаним хотілося б звернутися до нашої молоді і порекомендувати їй дуже відповідально підходити до питань зміни своєї зовнішності, не слідувати віянням швидкоплинної моди і не бігти до першого ліпшого лікаря за допомогою. Якщо ваше рішення остаточно і безповоротно, то уважно підходите до вибору лікаря. Кожен ваш крок повинен бути добре виваженим, а прийняте рішення – ретельно проаналізовано. Змінюючи зовнішність, ви змінюєте свій унікальний світ, який вже ніколи не буде точно таким же.

Питання для тих, хто замислюється про зміну своєї зовнішності:

  • Опишіть себе як людини. Хто ви?
  • Що вам подобається у вашому тілі?
  • Що вам не подобається, що ви не приймаєте в своєму тілі? Чому?
  • Що змінилося б у вашому житті, якщо б ви брали себе таким (такою), як ви є?
  • Що вам може допомогти полюбити своє тіло і прийняти кожну частину себе як прояв своєї унікальності? (напишіть список)
  •