У цій статті ви дізнаєтеся:
- Що таке СДУГ у дорослих;
- Причини виникнення СДУГ після 18 років;
- Ознаки СДУГ у дорослому віці;
- Методи лікування СДВГ у дорослих.
Існує багато інформації про синдром дефіциту уваги та гіперактивності у дітей. Але сьогодні як ніколи стає актуальною тема СДУГ у дорослих людей. Даний синдром має різну етимологію, а це означає, що у групі ризику може опинитися кожен з нас.
Що таке СДУГ у дорослих?
Раніше психологи і психіатри не виділяли синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю у дорослих як такого. Вважалося, що дитина рано чи пізно «переростає» даний синдром і його прояви зникають з віком.
За новітніми дослідженнями виявлено, що СДУГ нікуди не зникає. Навпаки, з віком він збільшується і виявляється більше ніж у половини дорослих, які в дитинстві мали даний діагноз. По незалежного оцінювання ВООЗ, понад 4% людей старше 18 років мають симптоми СДУГ.
У дорослих, синдром дефіциту уваги і гіперактивності визначається як переважання збудливих процесів нервової системи над гальмівними, які мають стійкий характер.
Головною відмінністю СДУГ у дорослих і дітей є те, що в старшому віці прояви гіперактивності стають дедалі менше, тоді як прояви дефіциту уваги посилюються і значно ускладнюють життя людини.
Причини виникнення СДУГ після 18 років
Психологи стверджують, що всі проблеми родом з дитинства. Тому СДУГ у дорослих умовно ділиться на:
- СДУГ, який не снивелировался, чи не був виявлений в дитячому віці;
- СДВ, придбаний у дорослому віці.
- У цій статті детальніше зупинимося на другій формі цього синдрому. Основними причинами виникнення придбаної форми синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю у дорослих є:
- ерепно-мозкові травми;
- стресогенні чинники навколишнього середовища;
- побічні ефекти медикаментів;
- різні важкі соматичні захворювання, які вражають нервову систему;
- вживання психотропних речовин.
Це не повний перелік можливих факторів виникнення СДУГ у дорослих. Сьогодні продовжуються дослідження в даному питанні.
Ознаки СДУГ у дорослому віці
Відразу уточнимо, основним критерієм визначення наявності СДУГ у дорослої людини є сталий прояв переліку ознак даного синдрому. Якщо Ви виявите деякі з них, і вони виникають час від часу, в залежності від настрою чи суб’єктивних обставин, це не СДУГ. Це може бути ознакою Ваших особистих характерологічних якостей.
Основними ознаками синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю є:
1. Нездатність концентруватися на поставленому завданні. Сюди відноситься також неуважність і незібраність. Якщо у більшості людей бувають моменти, коли здається, що життя перетворюється в хаос, то у людей з СДУГ це стабільний стан. Такі люди катастрофічно неправильно розставляють пріоритети. Вони не здатні правильно розподіляти час, часто запізнюються. У них спостерігається тенденція не доводити справу до логічного завершення. Разом з тим, у людей з СДУГ можливо прояв гіперконцентрації, коли вони втрачають зв’язок з реальністю, повністю занурившись у якусь справу.
2. Тотальна забудькуватість. Так, людина може щось забувати, це абсолютно нормально, але, коли це носить хронічний характер і проявляється у всіх сферах життєдіяльності – це тривожний дзвіночок. Люди, що мають СДУГ, забувають важливі події або елементарні речі в побутовій сфері. Дуже часто соціумом подібне прояв трактується як безвідповідальність та байдужість.
3. Імпульсивність. Мається на увазі імпульсивні дії, вчинки, які іноді можуть навіть нести шкоду для життя. Сюди ж відносяться покупки непотрібних, а також занадто дорогих речей, які здійснюються під впливом спонтанного хвилинного бажання.
4. Стійка емоційна лабільність. Проявляється у різких змінах настрою і чергуванням полярно протилежних емоцій. Маленькі неприємності вибивають землю з-під ніг людей, провокують депресивні й агресивні прояви. Часто спостерігаються іпохондричні прояви.
5. Занижена самооцінка. Основний прояв – недооцінка власних здібностей, невміння тверезо оцінювати власні сили. Стійке відчуття неповноцінності.
6. Тривожність. Підвищене прагнення до постійної діяльності провокує метушливість і нездатність виконати поставлене завдання до кінця. Постійне очікування якихось неприємних подій.
7. Недостатність мотивації. Проявляється в неорганізованості і відсутності бажання виконувати поставлені цілі, а також у низьких організаторських якостях.
8. Генетична схильність до СДУГ. Майже неможливо вирахувати, через скільки поколінь проявиться даний синдром. Відомо лише, що, якщо у Вашій родині були родичі з подібними проявами – Ви в зоні ризику.
9. Часті хвороби. Нездатність вчасно відреагувати на погіршення самопочуття через забудькуватість і неуважність може бути причиною розвитку серйозних захворювань.
10. Низька здатність до гнучкого мислення. Людям з СДУГ простіше діяти по вже знайомому плану дій, не знаходячи інші способи вирішення проблеми.
Ці та ряд випливають із даних ознак проблем є орієнтовним переліком симптомів СДУГ. Але якщо говорити про якийсь один збірний критерій, то даний синдром характеризується недостатньою здатністю до гальмування або інгібування. Тобто у таких людей немає компонента усвідомленості між імпульсом і самою дією. Їх реакція і керується власне цим імпульсом.
Методи лікування СДВГ у дорослих
Різноплановість і розмитість диференціальних ознак СДУГ значно ускладнює діагностику даного синдрому. Часто люди не усвідомлюють, що те, що вони вважають перевтомою або тимчасовими труднощами, є синдромом дефіциту уваги і гіперактивності.
При підозрі у себе наявність даного синдрому, відразу зверніться до фахівця. Самолікування навіть на Ваш погляд, нешкідливими народними методами може тільки погіршити стан.
Існує ряд способів, які можна застосовувати після консультації з лікарем, як нормалізуючий засіб:
- дотримання режиму дня, достатній сон;
- фізична активність – вправи, фітнес, танці тощо;
- прогулянки на свіжому повітрі;
- правильне харчування. Можливий варіант зіставлення особистого меню дієтологом з виключенням продуктів, які сприяють збудженню нервової системи.
- релаксація – медитація, йога, або будь-яка з обраних вами форм;
- психотерапія – індивідуально підібрані фахівцем методики психологічного впливу, основним завданням якої є зниження загального рівня впливу стресових ситуацій і способів боротьби з ним.
- медикаментозне лікування – комплекс медикаментів, в основному психостимулятори та ноотропні засоби стимуляції мозкової діяльності.
Дуже часто СДУГ не вважають серйозним синдромом. Він навіть сприймається соціумом як лінь. І може здатися, що лікування не обов’язково. Надалі, таке недбале ставлення може викликати незворотні процеси, які майже не будуть піддаватися корекції. Важливо вчасно помічати психологічні зміни, щоб цього не допустити, адже чим раніше діагностується проблема, тим ефективніше лікування.