Кожна сім’я, в якій є дитина, обов’язково стикалася з раптовим емоційним вибухом свого малюка. Дитяча істерика найчастіше виникає і закінчується абсолютно раптово, без особливих причин і триває недовго. Батьки в такі моменти не знають, як ним правильно вчинити, що зробити. Професійний дитячий психолог допоможе батькам впоратися з такою проблемою, щоб атмосфера в родині завжди залишалася гармонійною і доброзичливою.
В основному дитячі істерики можна спостерігати у віці дітей від двох до п’яти років і причини такої поведінки можуть бути абсолютно різні.
Причини дитячої істерики у віці 2-х років
Діти у дворічному віці використовують істерику для залучення уваги мами, тата, бабусі або іншого дорослого. Кажуть, що такі діти «грають на публіку». Істерика може відбуватися в людних місцях (найчастіше в магазинах або на розважальних майданчиках) у вигляді голосного плачу або крику, у вигляді падання на підлогу або прояви впертості (наприклад, «Не хочу!», «Не буду!»). Таким способом дитина хоче домогтися бажаної покупки або дозволу на якусь дію. По-іншому висловити своє обурення або протест на заборону батьків діти у дворічному віці ще не вміють.
Малюки в два роки намагаються проявляти самостійність, особливо в вивченні навколишнього світу. Вони ще не володіють інстинктом самозбереження і часто піддають своє життя і здоров’я на небезпеку. Обмеження з боку дорослих якраз і спрямовані на забезпечення безпеки дитини, що і викликає істерику у крихти.
Дитяча істерика в цьому віці може починатися і з-за звичайного голоду або втоми, від недосипання або численних нових вражень. Малюк ще не може контролювати свій емоційний стан і починає вередувати. У цих випадках дитину легко заспокоїти, просто взявши його на руки або погладивши його по голові. Істерика швидко припинитися в теплих і ласкавих маминих обіймах.
Тупіт ногами, гучний крик або розкидання іграшок – це протест або реакція дитини на нові умови життя або зміну розпорядку дня, на зниження уваги з боку батьків або напружену атмосферу в сім’ї. Причина дитячої істерики може бути в розлученні або сварці мами і тата, в зміні місця проживання, в реакції на надходження в дитячий дошкільний заклад, в народженні другої дитини.
Ще однією поширеною причиною такого негативного дитячого поведінки вважається надмірно суворе виховання дорослих, яке повністю позбавляє малюка своєї думки і самостійності. Виникає протистояння такого методу виховання і відстоювання власної позиції.
Причини дитячої істерики у віці 3-х років
У цьому віці відбуваються найяскравіші напади істерики у дітей, які виникають на порожньому місці. Дитячі психологи називають таку поведінку кризою трирічного віку. Його проходять усі діти, але у кожного з них такий період протікає з різною інтенсивністю емоцій і негативізму.
Навіть спокійні і слухняні діти раптом починають пручатися і сваволити, робити все наперекір дорослим. Малюк раптом починає роздягатися на вулиці, якщо його намагаються укутати тепліше або на прохання підійти, він, навпаки, тікає подалі. Так дитина намагається виконати свої бажання, у нього немає мети зробити щось погане. Просто він ще не вміє поступатися іншим, йти на компроміс.
Дуже важливо, щоб така поведінка дитини не стало способом маніпулювання батьками для досягнення своїх цілей. Адже, якщо вони одного дня забудуть про дитячі капризи, малюк зрозуміє, що можна таким чином отримати від дорослих усе що завгодно.
Напади істерії у дітей поступово пройдуть до чотирирічного віку. Вони стануть трохи дорослішими і навчаться висловлювати свої емоції, почуття і побажання словами і діалогом.
Причини дитячої істерики у віці 4-5 років
Промахи у виховній роботі призводять до капризів і навіть істеричного поведінки дітей. Таким дітям ніколи не було ні в чому відмови, вони не знали слова «ні», не чули про заборони. Завжди знаходився хоч один з дорослих, який все вирішує.
Поширеною причиною дитячої істерики є порушення роботи нервової системи малюка, різні патології і нервові розлади. Це можна визначити за деяких особливостей поведінки дитини в момент істерики. Наприклад, явна агресія, затримка чи зупинка дихання, втрата свідомості з наступною блювотою і занепадом сил, спроба членоушкодження.
Причина може бути і в сімейній атмосфері, а також у реакції самих близьких дорослих на примхливу поведінка малюка.
Як запобігти істерику у дитини
Дотримання режиму дня. Втома, голод, недосипання – це найбільш часті причини дитячої істерики. Їх можна з легкістю уникнути, якщо малюк буде дотримуватися розпорядок дня. Його організм звикне до чітким графіком і буде почувати себе в безпеці. Це особливо актуально в ранньому та дошкільному віці.
Попередня підготовка до змін у житті малюка. Це необхідно, наприклад, при вступі дитини в дитячий сад. Малюк повинен знати до дрібниць, що його чекає в перший день і як потрібно себе вести.
Твердість батьківського слова. Не варто піддаватися на істерики малюка і міняти свого рішення. Він повинен розуміти, що ніяка його поведінка не вплине на заборону дорослого.
Заборона має бути необхідним. Немає потреби забороняти дитині все підряд. Можна, наприклад, дозволити дитині перекусити раніше звичного часу. Адже легше трохи змінити звичний розклад, ніж доводити дитини до голодної істерики.
У дитини завжди має бути вибір. Починаючи з раннього усвідомленого віку можна навчити малюка робити свій вибір, приймати своє рішення. Наприклад, яке плаття надягти блакитне або в горошок? Яку кашу поїсти на сніданок вівсяну або рисову? Яку іграшку взяти на прогулянку – м’яч або машинку?
Дітям потрібно батьківську увагу. Любов, ласка, турбота, ніжність і увагу – це те, що життєво необхідно дітям для здоров’я і спокою.
Якщо істерика вже почалася, що робити?
- Залиште дитину одну в кімнаті, дайте йому час заспокоїтись, а пізніше попросіть спокійним голосом вимовити, що він хоче.
- Якщо початок істерики відбувається на вулиці, то постарайтеся відвести його подалі від великого скупчення людей. Така тимчасова ізоляція трохи загасит емоційний вибух.
- Не міняйте свого настрою та емоційного стану в такі моменти, не давайте вивести себе з рівноваги. Малюк повинен бачити, що як би він не истерил, це не впливає на батьківські табу або на раніше прийняте рішення.
- З раннього віку вчіть дитину показувати своє невдоволення і незгоду не криком і сльозами, а словами типу «Я образився», «Я розсердився».
- Агресивна реакція батьків на негативну поведінку дитини тільки погіршить ситуацію і призведе до нервового зриву всіх членів сім’ї. Необхідно максимально дотримуватися спокій.
- Від наполегливості і терпіння дорослих залежить, чи швидко дитина вийде із стану істерики. Нові методи виховання не відразу дадуть свої результати, на все треба час і сили.
Ці практичні поради допоможуть батькам правильно реагувати на поведінку своїх дітей, не боятися дитячих істерик і примх, а вчасно прийти на допомогу своєму улюбленому малюку. Якщо все ж не вдається досягти бажаного результату протягом деякого часу, то варто проконсультуватися з дитячим психологом, неврологом, дільничним педіатром або іншим професіоналом.
Як припинити дитячі істерики? (відео)
Психологія
Статті по темі
- Як впоратися мамі капризі і плачі дитини
- Як привчити дитину до горщика — методики і поради батькам
- Примірний режим дня дитини в 2 місяці (по годинах). Поради та рекомендації