Коли дитині виповнюється три роки, то в його поведінці починають відбуватися явні зміни і не в кращу сторону. Він починає вередувати з приводу і без нього, він може влаштувати істерику або відмовляється слухатися. Що раптом відбувається з слухняним і ласкавим малюком? Чому він так себе веде? А причина криється в «кризі трирічного віку», який переживає практично кожна дитина і його батьки. Дуже важливо, щоб дорослі правильно реагували на такі прояви характеру своєї дитини і допомагали йому подолати цей непростий етап у його житті.
Криза трирічного віку у дітей настає в різний час, але це приблизно вік від двох з половиною до трьох з половиною років. Триває цей період недовго і є як би переходом або перебудовою з молодшого віку починається етап дорослішання. У хлопчиків і дівчаток ознаки кризи можуть проявлятися по-різному і залежать від індивідуальних особливостей дитини та її темпераменту. Звичайно ж, свою роль грають і відносини в родині, і методи виховання.
Першою ознакою кризи є прояв упертості. Щоб не просили малюка, він буде відповідати: «Не хочу!», «Не треба!» «Я сам!». Це може початися вже у віці 1,5-2 років, а закінчиться тільки до чотирьох років. Найбільш емоційна фаза проявляється у віці трьох років. У цей період капризи і впертість можна спостерігати від п’яти до двадцяти разів в день. При цьому вередують частіше дівчинки, а упираються – хлопчики. Загострення ознак кризи може початися з відвідуванням дитячого садка.
Трирічна дитина починає відчувати себе самостійною особистістю зі своїм характером і своїми бажаннями. Це нововведення в особистості малюка показує початок змін у його житті. Становлення відбувається і у конфліктах з дорослими, і в пізнанні нового, і у формуванні самосвідомості. Дитина починає відчувати себе дорослим, а батьки та бабусі сюсюкають з ним. Дитині це не подобається, з’являється внутрішній протест, який і виливається в капризи і впертість.
Основні ознаки кризи
До цих ознак не відноситься погана поведінка дитини або його бажання повредничать, у них свої характерні особливості.
Негативізм
Це прояв буває вибірково. Прохання мами або тата може не виконуватися категорично, але побажання інших членів сім’ї задовольняються. Негативізм заважає дитині навіть виконувати власні бажання, не кажучи вже про прохання батьків або інших дорослих. Йому весь час хочеться всього і всім протистояти і суперечити. Все, що пропонують дорослі (навіть улюблену прогулянку в парк на гойдалки) дитина ігнорує.
Такі негативні реакції не слід плутати зі звичайним непослухом. Неслухняна дитина найчастіше негативно ставляться тільки до батьківських прохань, а свої він із задоволенням виконує.
Заходи впливу:
- наказовий тон по відношенню до дитини категорично протипоказаний;
- батькам не варто наполягати на своєму, якщо дитина не згоден з ними. Краще поступити так, як хоче в даний час малюк. «Не хочеш спати – добре, іди пограй!» чи «Не хочеш одягатися на вулицю – не треба, сьогодні прогулянка відміняється!» і т. п.
- негативно налаштованого і надмірно емоційного малюка потрібно на деякий час залишити в спокої.
Упертість
Відразу варто відзначити, що наполегливість і впертість – це абсолютно різні речі. Наполегливість виховує в дитини силу волі, вміння досягати своєї мети і доводити розпочату справу до кінця, щоб отримати позитивний результат. Наполегливий малюк буде складати пірамідку або збирати дитячі пазли до тих пір, поки у нього все не вийде.
У впертого дитини мета зовсім інша. Він хоче домогтися свого тільки тому, що він цього вже один раз добивався. Відмовився одного разу йти їсти, коли його кликали, і тепер, навіть якщо він буде голодний, все одно не піде з-за своєї впертості.
Заходи впливу, які підійдуть тільки в період кризи:
- не потрібно батькам наполягати на своєму проханні або намагатися переконати малюка різними способами;
- дайте дитині відчути себе «переможцем»;
- при відмові від їжі залиште на столі приготований вечерю або сніданок і скажіть, що малюк може їсти, коли захоче сам.
Деспотизм
Ознаки деспотизму в багатодітних сім’ях і сім’ях з однією дитиною відрізняються. В багатодітній сім’ї деспотичність виглядає як ревнощі. Малюк намагається привернути до себе увагу шляхом відбирання іграшки у братика або сестрички, він навіть може відштовхнути або вдарити одного з них. А в родині з однією дитиною деспотизм – це бажання, щоб всі прохання малюка виконувалися беззаперечно, завжди і миттєво. Мама і тато повинні робити все, що забажає їх дитина.
Поради:
- таким дітям необхідно підвищену увагу і ласку;
- на маніпуляції дитини не варто піддаватися;
- батьки повинні вести себе так, щоб діти розуміли, що без їхніх капризів і істерик теж можна отримати батьківську увагу;
- залучайте дитину в домашні турботи на кухні, готуйте разом святковий пиріг або обід для тата.
Знецінення важливого і цікавого
Все, до чого був так прив’язаний ваш малюк (наприклад, іграшка, домашня тварина, книга тощо) починає його дратувати і навіть викликає негативну руйнівну реакцію. Дитина може з легкістю порвати свою найулюбленішу книжку, поламати машинку, вдарити кошеня. У спілкуванні з дорослими виявляється грубість і кривляння, в лексиконі з’являються погані слова.
Поради:
- відкладіть на цей період всі види виховних бесід і повчань;
- відверніть увагу малюка іншими заняттями. Наприклад, разом помалюйте, зробіть аплікацію або вітальну листівку. Можна почитати цікаву книгу або з допомогою іграшок вигадати та показати свою казку.
- все, що в цей період турбує батьків, доносите до свого малюка через рольові ігри, переводячи виховні моменти на іграшку.
Проявом норовливості характеру
Цей кризовий симптом найчастіше проявляється в тих сім’ях, де батьки не можуть знайти спільну мову в питаннях виховання дитини. Ці розбіжності призводять до того, що малюк перестає слухатися. Його норовистість проявляється на все, що пропонують дорослі – це звичайні предмети, прохання вмитися або почистити зуби, запрошення в гості чи на прогулянку.
Заходи впливу:
- використовуйте зміну діяльності як метод впливу на даному етапі (наприклад, замість прибирання своїх іграшок запропонуйте дитині пограти в конструктор або помалювати). Якщо не наполягати на негайному виконанні вашого прохання, то скоро малюк сам все зробить, як треба.
Справжній бунт
Такий маленький бунтівник буде постійно з усіма конфліктувати і навіть «воювати». Йому не потрібен ніякий суттєвий привід, щоб в черговий раз сказати або прокричати своє «Не буду!» або «Не хочу!». Трирічний малюк хоче постійної уваги до себе і виконання всіх його примх.
Поради:
- спокійно вислуховуйте своєї дитини;
- залишайтеся в будь-якій ситуації доброзичливими;
- якщо справа стосується життя і здоров’я вашої дитини, то необхідно наполягти на своєму рішенні проблеми (наприклад, гра поблизу проїжджої частини, небезпечні гойдалки або небезпечні предмети).
Свавілля
Свавілля – це в якомусь сенсі синонім самостійності. Підростаюча дитина хоче все робити сам – купити хліб у магазині, сам перейти дорогу, відкрити ключем двері або включити світло. Деякі побажання такого роду викликають у батьків і бабусь стурбованість, тому що «він ще дитина».
Порада:
- дозволяйте своєму малюкові робити ті справи, які не загрожують його здоров’ю. Розвивати самостійність просто необхідно. У цьому віці у дитини, крім прояву самостійності, має ще виховуватися терпіння і бажання домагатися позитивного результату.
Що робити батькам?
Постарайтеся зрозуміти, що ваш малюк починає потихеньку дорослішати і хоче бути незалежним. Спробуйте перейти з ним на новий рівень взаємовідносин.
- Тривалість кризи трирічного віку багато в чому залежить і від реакції батьків. Необхідно завжди залишатися спокійним і розсудливим при будь-якому поведінці вашої дитини. Побережіть свої нерви і не піддавайтеся на провокації малюка. Крик або покарання в цій ситуації тільки завдадуть шкоди.
- Обмеження і заборони повинні бути розумними, але і вседозволеність – це не те, що потрібно в даній ситуації. Правила повинні бути строгі, але тільки на дійсно важливі речі і дії. Найкращий вихід для дітей і батьків – це «золота середина».
- Будь-які спроби самостійності, які не становлять небезпеку для життя і здоров’я дитини, необхідно заохочувати. Це стосується прання, прибирання, приготування їжі, ремонту. Нехай малюк по мірі своїх сил бере участь у всіх домашніх справах разом з мамою і татом.
- У кожної дитини має бути право вибору. Наприклад, яке плаття або кофточку одягти в дитячий сад. Можна запитати малюка в магазині, який вибрати сік або яким кольором купити чашки. Навіть такі непринципові для батьків ситуації підвищують самооцінку у дитини і надають йому впевненості.
Як впоратися з примхами і істериками
Щоб зменшити кількість повторюваних дитячих примх і істерик необхідно проявляти якомога більше уваги і батьківської любові до своєї дитини. Адже найчастіше така поведінка дітей спрямована саме на залучення такої реакції батьків. Прислухайтеся до порад професіоналів:
- Не потрібно намагатися щось пояснювати дитині в період емоційного спалаху. Якщо це відбувається вдома, то просто залиште крихітку в спокої на деякий час. Якщо така поведінка проявилося в багатолюдному місці, то переведіть увагу свого малюка на проїжджає автобус, пробегающую кішечку або красиву квітку.
- Афективну спалах можна погасити за допомогою гри. Спробуйте розвеселити дитину дитячим ляльковим театром або веселою пісенькою, сімейної спортивною грою чи заняттям з домашнім вихованцем.
- Не забувайте про заходи профілактики. Перед походом в магазин або в гості намагайтеся заздалегідь домовлятися з дитиною про можливий розвиток подій, щоб запобігти істерику. Не забувайте пропонувати що-небудь замість того, чого не можна.
Дитячих капризів і істерик буде набагато менше, якщо:
- Батьки самі не будуть дратуватися, і будуть зберігати спокій;
- З боку дорослих малюк буде отримувати достатню кількість ласки та уваги;
- Дорослі зможуть вчасно визначити причину «неправильного» дитячого поведінки;
- Батьки не стануть з’ясовувати стосунки з дитиною, поки він не заспокоїться.
Кризовий етап у житті дитини пройде набагато легше, якщо між дитиною і батьками взаємини будуть теплі і довірчі.
Криза 3-річного віку: як правильно спілкуватися з дитиною в цей період (відео)
Виховання дітей Психологія Родина
Статті по темі
- Педагогічні міфи, які роблять життя нестерпним дитини
- Як не виховати з дитини невротика: 13 типових батьківських помилок
- Розвиток дітей за методикою Глена Домана (відео і картки)