У цій статті ви дізнаєтеся:
- Етапність відносин;
- Фізіологія любові;
- Як зберегти любов.
Після виходу роману Фредеріка Бегбедера «Любов живе три роки» цю фразу використовують як істину, вже не відобразили в одному художньому творі і навіть деякі психологи згодні з цим. Складно не погодитися, адже автор роману аргументує свою гіпотезу гормонами, які підтримують у людині відчуття закоханості. Але через три роки рівень гормонів повертається до змін, свідомість приходить в норму і «кохання» як не бувало…
Але, мабуть, більшість прихильників теорії не дочитали книгу до кінця, де сам герой сильно засумнівався в правильності своїх поглядів. А що на рахунок реальному житті, де ми так любимо говорити про заповітних трьох роках щастя? Чи справді такі почуття щирі і мають право називатися «Любов’ю»? Спробуємо розібратися.
Етапність відносин
Справжня любов – це дар, який дається нам долею, і ми по своїй людській природі не здатні повною мірою усвідомити її цінність. Все ж психологи звикли виділяти декілька етапів взаємовідносин:
1. Етап закоханості. Найкращий і найлегший з точки зору взаємодії між людьми. Друга його назва – «цукерково-букетний період». Ми бачимо і показуємо тільки найкращі сторони особистості.
2. Період «охолодження». Зазвичай припадає на другий рік відносин. Поступово закохані починають виявляти всі грані характеру, вчаться уживатися один з одним в різних ситуаціях. І якщо люди дійсно підходять один одному, то до закоханості додається ще й дружба.
3. Самий важкий і важливий рубіж. Припадає на третій рік і супроводжується відчуженням партнерів. Тут вже в справу вступає розуміння того, що саме за людина перед вами, чи справді ви його любите. І якщо це справжні почуття, то цей етап точно не останній у вашій спільній історії.
Саме про третьому етапі найчастіше йдуть суперечки психологів і фізіологів світу. Але слід розуміти, що любов – це не чистий «вальс» гормонів, це щось більше, що не дано зрозуміти людям, що вони можуть тільки відчувати.
Фізіологія любові
Вчені, які досліджували феномен любові, зійшлися на думці, що любов’ю і почуттями людини керує його мозок. При зародженні закоханості, одночасно активується 12 ділянок кори великих півкуль, що провокує викид біохімічних речовин у кров і формує прихильність до людини. Вважається, що як тільки ця активація проходить, людини вже менше цікавить його партнер. Звідси і пішла фраза «любов живе три роки», теорія якої полягає в тому, що з часом закохані перестають приносити один одному задоволення в тій мірі, яка була при зародженні їх відносин.
При першій зустрічі, організм обох людей виділяє особливі речовини – феромони, які передаються через запах. У кожної людини такий набір унікальний і, якщо він взаємно підходить обом партнерам, виникає закоханість.
Наступним етапом є виділення гормону дофаміну, який викликає почуття задоволення і формує почуття любові, в тому числі і материнської, до речі. До цього гормонального коктейлю додаються ще й адреналін, кортизол, фенілетиламін, що фізіологічно проявляється у прискоренні серцебиття, збитий дихання і навіть запаморочення.
Кульмінаційним гормоном у цьому процесі стає серотонін – гормон щастя. Підвищується настрій і заповнює відчуття абсолютного щастя. Ось чому ми прагнемо постійно бачити кохану людину – при його присутності працює весь описаний вище механізм, і ми щасливі. А коли настає період розлуки, ми нервуємо і переважно перебуваємо в пригніченому настрої, адже тоді в гру вступає гормон стресу – кортизол.
Така інтенсивна робота одних і тих же зон мозку не може тривати вічно. Вона досить виснажлива для нервової системи і з часом вироблення гормонів в такій кількості поступово йде на спад. Саме цей процес збігається з трирічним кордоном відносин.
Якщо люди дійсно підходять один одному, то після цього сплеску формується стійка психологічна прихильність партнерів. А це більш глибокий, набагато більш складний і дивно надійний механізм. Після трьох років люди вже по-іншому відчувають себе біля партнера. Якщо відносини гармонійні – закоханість нікуди не дівається і одні гормони просто замінюються іншими.
Наприклад, збільшується викид ендорфінів, які в поєднанні з окситоцитом, викликають відчуття спокою, задоволення й любові.
Як зберегти любов?
Чиста фізіологія і психологія – це звичайно добре, але як формується ця сама «стійка прихильність», і, по суті, як уникнути розлучення після трьох років?
Перше, що потрібно – це усвідомити, чи справді людина поруч «той самий», і бачать партнери спільне майбутнє на подальшому життєвому шляху. Питання має бути не «як продовжити почуття закоханості?», а «в якій формі далі будуть розвиватися наші відносини?».
Любов – це праця обох партнерів
Якщо ви хочете гармонійні відносини, цінуєте потреби один одного. Це не означає, що потрібно забути про свої принципи і бажання. Це, в першу чергу, розуміння і толерантність до своєї половинки. Не просто дивитися на партнера, а усвідомлювати мотиви його дій і вчинків.
Чому все так збожеволіли на цих трьох роках? Та тому що у всіх відношеннях має бути динаміка, вони повинні кудись рухатися. І якщо просто стояти на місці, бо так зручно, почуття поступово гаснуть без самовідданої праці обох. Насправді, така криза може наступити в будь-який період стосунків, просто співпадаючи з «заспокоєнням» гормональних сплесків, але найчастіше це відбувається після трьох років.
Обидва партнера повинні динамічно розвиватися в унісон. Це не означає, що проблем тоді не буде зовсім, просто реакція на них буде інша. Не потрібно сприймати труднощі як щось глобально-негативний. Спробуйте побороти їх разом, і ви побачите, що кризи, насправді – це поштовхи до розвитку та спільне подолання перешкод насправді зближує, а не віддаляє.
Духовна близькість
У нашу епоху, коли інтимні стосунки стали звичайною справою і гра почуттями переросла в чистий цинізм, важливо побудувати стійку духовну близькість. Саме вона, а не пристрасть, обов’язок або страх самотності є фундаментом любові.
Це вічне почуття, якщо воно справжнє, то воно не може бути токсичним і приносити тільки біль. Невже одна фраза про трьох роках настільки полюбилася людям, що перекрила століття оспівування од кохання у піснях, або світових історіях. З-за любові починалися війни! Заради неї здійснювалися подвиги! А тут всі різко розслабилися і вирішили, що розлучитися після трьох років простіше. Не програмуйте себе на це, а наполегливо працюйте і, якщо дійсно любите – боріться.
Любов живе три роки – це мало чи багато? – Насправді кожен з нас в силах змінити цей строк. Особисто моя суб’єктивна думка полягає в тому, що якщо дійсно «любов живе три роки», то це що завгодно, але не любов. Так, у відносинах не може бути все гладко, адже по суті, це процес злиття двох абсолютно різних світоглядів, характерів і принципів воєдино. Але якщо люди люблять один одного, то три роки – далеко не останній рубіж.
Кохайте і будьте коханими!