Прагнення людини до самостійного існування проявляється ще в ранньому дитинстві. Коли маленька дитина виявляє бажання зробити щось самостійно у батьків, як правило, не вистачає терпіння дозволити йому це. Адже якщо малюк, збираючись на прогулянку, буде одягатися сам, доведеться довго і терпляче чекати, спостерігаючи за його невмілими діями. Набагато простіше і швидше взяти все в свої руки і самим умити, одягнути або зачесати малюка.
У момент, коли дитина в перший раз говорить: «Я сам!», він вперше проявляє прагнення до самостійності й самообслуговування. Якщо постійно відмахуватися від нього, то основними рисами характеру вашого чада в майбутньому стануть лінь, неохайність, неуважність і безпорадність. З настанням періоду, коли дитина хоче робити все сам, батькам потрібно проявити масу терпіння, щоб підтримати це прагнення до незалежності.
Якщо дитина пробує сам щось намалювати, зліпити або зробити, обов’язково хваліть його, незалежно від результату. Радимо також купити дитячі конструктори, які розвивають дрібну моторику і дозволяють дитині проявляти фантазію, самостійно будувати.
Самостійний прийом їжі – це один з перших навичок самообслуговування, який дитина засвоює з раннього дитинства. З того моменту, коли малюк навчився тримати ложку потрібно дозволити йому працювати з нею самому. Звичайно, не варто чекати від нього акуратності. Перший час він буде промахуватися, розкидати їжу, кидати ложку, брати їжу з тарілки руками, всі ці дії можуть сильно вивести з себе. Але, ні в якому разі, не потрібно кричати на дитину, лаяти його і забирати у нього ложку. Замість цього допоможіть йому, навчіть правильно доносити ложечку до рота, направляйте його дії і обов’язково похваліть, якщо у нього вийшло. Втративши цей момент, надалі доведеться досить довго годувати його з ложечки самому. Проявивши терпіння і витримку, навчивши свого малюка правильно самостійно їсти, батьки допоможуть йому освоїти перший у його житті навички самостійності.
У прагненні дитини одягатися чи роздягатися без сторонньої допомоги, йому також необхідна підтримка батьків. Коли у малюка не виходить зав’язати шнурки або застебнути гудзик, він починає злитися і плакати. Тут дуже важливо підтримати його, зробити все за нього, а саме допомогти раз за разом, показуючи і пояснюючи йому, як правильно це робиться. Багатьом знайома ситуація, коли ви забираєте дитину з дитячого саду, він наполягає на тому, що буде одягатися сам. Не в кожного з батьків вистачить терпіння, довгий час спостерігати за тим, як малюк вовтузиться, намагаючись застебнути блискавку або надягаючи кофточку навиворіт. Не витримавши очікування, батьки починають самі одягати його, все це супроводжується криками і опором. Потрібно пам’ятати, що такими діями, ви вбиваєте у своїй дитині прагнення до незалежності і самостійності. Крок за кроком потрібно показувати і пояснювати малюкові, як потрібно правильно одягатися (роздягатися) і в якій послідовності, не квапте і не підганяйте його.
Істотна проблема, з якою стикаються батьки підростаючого дитини – це небажання, а іноді повна відмова прибирати за собою іграшки. Щоб розвивати в дитині самостійність у нього обов’язково повинна бути своя територія: дитяча кімната або невеликий куточок, де він зможе спокійно грати. З самого початку треба пояснити дитині, що це його особистий простір і він несе відповідальність за порядок і чистоту на своїй території. З раннього віку привчайте його прибирати за собою іграшки, перший час збирати їх разом, перетворіть цей процес у щоденний вечірній ритуал. Присядьте біля коробки з іграшками і просите малюка принести вам, наприклад, зелені кубики, синю машинку чи ляльку в червоному платті і кладіть їх на місце, промовляючи, що іграшкам пора повертатися в свої будиночки. При прибиранні намагайтеся розсортовувати речі по різних місцях, пояснюючи дитині, що книжки потрібно класти на полицю до інших книжках, іграшки в коробку до інших іграшок, а штанці потрібно покласти в шафу до решти одягу. Таким чином, з часом у дитини увійде в звичку класти все на свої місця. Звичайно, коли дитина стане старшою, іноді він буде вередувати і відмовлятися від прибирання, перевіряючи батьків на міцність. В цьому випадку не можна примушувати і примушувати його силою чи залякуванням і криками, треба спокійно, але твердо настояти на своєму, можливо, запропонувати допомогу.
По мірі дорослішання дитини потрібно долучати його до домашніх справ, дозволяйте йому допомагати вам. Можна просити його витерти пил, допомогти вам застелити ліжко, накрити на стіл або навпаки, прибрати зі столу після обіду. Адже дітям дуже подобається відчувати себе потрібними і корисними, а коли ви подякуйте за допомогу або похваліть за виконану роботу, він буде безмежно щасливий.
Найголовніше не можна карати дитину за якісь провини прибиранням. Проявивши терпіння і тактовність, любов і розуміння ви зможете навчити свого малюка самостійності, адже сам він цього не навчиться.