Перші прагнення до самостійності у маленької людини з’являються у віці 2-3 років, коли дитина прагне все робити сам – і одягатися, і є, і користуватися предметами побуту. Вже на цьому етапі батькам важливо не бурчати на малюка, що він довго плутається в колготках або не може акуратно є, а терпляче вчити, як треба робити правильно, поступово розширюючи коло поки ще нескладних обов’язків.
Роблячи акцент на ранньому розвитку, сучасні батьки віддають дітей на різноманітні розвиваючі заняття, а вже з першого класу школи навчальне навантаження збільшується поступово, поглинаючи все більше і більше часу. Відповідно, батьки можуть зняти з дитини домашні обов’язки, вважаючи, що всі його увагу необхідно приділяти навчанню. Навіть якщо багатогодинне сидіння за підручниками, в тому числі і заняття з особливими методиками, таким як ліберіка, приносить бажаний результат, не потрібно забувати про гармонійний розвиток і освоювати інші навички, потрібні в повсякденному житті.
Перші обов’язки для малюка
Очікувати великої допомоги від двох – або трирічного малюка не доводиться, але в цьому віці він вже цілком може самостійно їсти, одягатися, взуватися. Так, не завжди це вдається з першого разу, а тим більш швидко, але не потрібно дратуватися і робити все за нього, оскільки навіть такі, здавалося б, незначні обов’язки сприяють розумовому розвитку дитини, її соціалізації.
З появою у малюка особистого простору в будинку, будь то ігрова зона або власна кімната, необхідно привчати і до підтримання порядку. Так, для іграшок можна придбати зручний пластиковий контейнер на коліщатках з кришкою або спеціальні яскраві мішки, в які можна скласти розкидані іграшки, і кімната швидко набуде акуратний вигляд. Збирати великі конструктори зручно на спеціальних килимках, затягивающихся по краю шнурком – в такому разі і дрібні деталі не загубляться, і прибрати активну будівництво можна за лічені секунди. Головне, не забувати регулярно нагадувати дитині, що саме на ньому лежить обов’язок ховати іграшки після гри і цим він допомагає батькам.
Турботи і клопіт: що можна доручити дитині постарше
Привчаючи дитину до самостійності, вже з 6-7 років можна йому довіряти не тільки збирати загублені книги або іграшки, а давати невеликі доручення, підкреслюючи відповідальність за їх виконання. Такі обов’язки повинні бути на регулярній основі і можуть включати в себе:
- прибирання в своїй кімнаті – не просто заховати іграшки в ящик, але і витерти пил, винести пакет з сміттям, полити квіти, застелити постіль;
- догляд за домашніми тваринами – не забувати налити чисту воду або насипати корм;
- стежити за своїм одягом – не розкидати її, чисту акуратно складати на полицю, а брудну відносити в кошик.
Сьогодні значну частину звичних домашніх турбот можна виконати за допомогою побутової техніки, безпечною і простий в управлінні. Відповідно, школяреві в 10-12 років цілком можна доручити відсортувати брудний одяг і запустити пральну машину, помити посуд вручну або завантажити її в посудомийку, пропилососити в будинку, розігріти їжу в мікрохвильовій печі або приготувати прості страви в мультиварці. Такі завдання не заберуть багато сил і часу, але виявляться корисними у дорослого і самостійного життя.
Підлітків вже можна вчити раціонально вести домашнє господарство – разом складати список покупок для походу в магазин, показувати, як знімати показання з лічильників газу, води, електроенергії, відправляти оплачувати комунальні послуги. Головне, не забувати робити це регулярно і кожен раз дякувати дитини за виконане доручення, підкреслюючи його важливість.
Коли в сім’ї двоє і більше дітей
У більшості сучасних сімей не більше двох дітей, і часто батьки вважають, що цілком можуть самостійно впоратися і зі старшою дитиною, і з малюком. А отже, не потрібно відволікати старшого від навчання і просити його побути з молодшеньким. Чи Правильно це? Швидше ні, ніж так, оскільки ситуації, в яких дитина відіграє різні соціальні, сімейні ролі, сприяють його всебічному розвитку. До того ж це для батьків старший завжди залишається дитиною, а для молодших брат або сестра сприймаються дорослими, зі своїм авторитетом. Близьке спілкування і спільно проведений час зближує дітей, робить відносини між ними більш щирими, теплими.
Трирічного малюка цілком можна залишити на пару годин з 10-12-річним старшим, не забувши докладно розповісти, що заборонено та дозволено, і залишивши мобільний телефон для екстрених випадків. Підліткам 14-16 років можна доручити погуляти з молодшим, нагодувати його, відвернути або забрати з садка.
Не варто розраховувати на те, що дитина швидко опанує всіма навиками по веденню домашнього господарства і стане незамінним помічником, а то і нянькою. Але якщо поступово привчати малюка до підтримання в будинку чистоти і порядку, до акуратності і самостійності, то результат не змусить себе довго чекати. Не потрібно захищати дитину від роботи і забирати у нього з рук ганчірку або недомытую тарілку, буркочучи, що краще б йшов почитав або підготувався до уроків – краще похвалити і підказати, як правильно зробити.