У цій статті ви дізнаєтеся:
- Як проявляється “шосте почуття”
- Як перевірити інтуїцію дитини
- Помилки у вихованні, блокуючі “шосте почуття” у дітей
- Як зацікавити дитину розвивати інтуїцію
- Вправи на розвиток інтуїції
- Коли і чому внутрішній голос підводить
Ми гостювали у подруги, її дочка грала в комп’ютерну гру: на морському дні лежать мушлі, на яких написані приклади на віднімання і додавання, серед них плаває маленька рибка з номерком. Щоб знайти маму-рибу, їй потрібно підпливти до черепашці з тим прикладом, відповідь на який написаний на номерки. Мій 3-річний малюк прилип до волнительному сюжетом, стурбований долею малька: голосно радів, коли той знаходив маму і переживав, коли за черепашкою нікого не виявлялося, з-за чого мальок в грі починав плакати. Син теж захотів пограти.
Маленька господиня гостинно поступилася місце, пояснюючи: перш ніж натиснути «мишкою» на мушлю, розв’яжи приклад. Природно, син нічого не зрозумів, бо не вмів навіть рахувати до 10. Він сів за гру, швидко впорався з керуванням «мишкою»… і рибка раз за разом безпомилково знаходила маму. «Так не чесно! Він не вважає, він просто вгадує!», – надула губи дівчинка.
«Так, він просто вгадує – інтуїція!», – резюмували і дорослі, в тому числі педагоги і колеги-психологи, яким розповідала цей випадок. З тих пір я міцно зацікавилася темою інтуїції, її розвитку і застосування. Чим і поспішаю поділитися.
Ніколи не пізно: розвиток інтуїції у дітей та їх батьків
Цей матеріал в основному для тих, хто чекає дитинку або вже читає казки біля дитячого ліжечка. Адже чим менше дитинча, тим легше допомогти йому навчитися чути інтуїцію. Стаття стане в нагоді і дорослим – практикуйте – вчитися і розвиватися ніколи не пізно!
Інтуїція – явище цікаве, їй приділяють увагу філософи і містики, психологи, фізики, нейробіологи та інші вчені. Про неї написані наукові праці та сумнівні статті в блогах. Резюмуючи, умовно розділимо їх на дві «течії»:
Хто «проти течії» твердять, що інтуїція проявляється завдяки злагодженій роботі обох півкуль. Її доцільніше порівнювати з генієм. Два музиканти створюють геніальні твори: один досягає генія лише завдяки наполегливій навчанні та практиці, а інший – не напружуючись, просто тому що музика йому дається легко з народження. Подібним чином проявляється інтуїція: в одних вроджена, а іншим доведеться потрудитися, щоб її розвинути.
Так, перш ніж «мучити» дитинча, поспостерігайте наскільки розвинена його інтуїція. А заодно і себе протестуйте. Як? Гра «угадайка»: візьміть 3-5 різнокольорових фломастерів, або фруктів, або фото з портретами різних людей, тримаючи один предмет поза зоною видимості (за спиною, наприклад) пропонуйте вгадати його. Врахуйте, проводити такий або будь-який інший тест потрібно кілька разів у різних ситуаціях і станах, оскільки самопочуття і зовнішні обставини можуть бути перешкодами.
З чого почати
З себе! Так-так, дітки приходять в сім’ю ще й, щоб навчити житті нас. Освоюєте нове (чи фортепіано або практика усвідомлених сновидінь) разом з дитиною: матеріал краще засвоюється, сімейні відносини, взаєморозуміння зміцнюються і взагалі це весело. Розвитком інтуїції – чудова спільна практика, безкоштовно, доступна в домашніх умовах, в будь-якому віці?!
До речі про віці, більшості дошкільнят не треба якось особливо розвивати інтуїцію – потрібно лише не заважати їй проявлятися, підказати як застосовувати. Так, зверніть увагу на поширені помилки у вихованні, блокуючі дитячу здатність чути і розуміти внутрішній голос:
- Надмірно заганяти в жорсткі необґрунтовані рамки. Наприклад, змушувати малювати тільки правою рукою або є чітко в той час і в тому обсязі, як ви даєте.
- Ігнорувати, не приймати всерйоз і, що ще гірше, принижувати або забороняти розповідати небилиці і переживання. На жаль, деякі батьки відмахуються від дитинчати, коли той хоче розповісти сон, вигадані історії або намагається висловити своє бачення/відчуття дорослої ситуації.
- Забороняти висловлювати почуття, емоції, переживання, висловлювати думку або пропозиції.
- Обманювати. Особливо в ситуаціях, коли дитина інтуїтивно відчуває обстановку, а йому кажуть, що він помиляється (наприклад, малюк здогадується, що мама засмучена, але вона не зізнається – це не турбота, це обман, який говорить людині, що внутрішній голос його обдурив).
- Відмахуватися від питань дитини. Якщо не знаєте відповідь, скажіть, що потрібно подумати або почитати, а поки можна удвох пофантазувати і потім перевірити (це ми вже забегаем наперед, в розділ практики).
- Виховувати в тепличних умовах. Стосується, як захисту від бід і негараздів: бережіть малюка, але дозовано і контрольовано давайте можливість опинитися в стресовій ситуації, вчить долати труднощі. Також це стосується середовища – чим більше людина бачить, пробує, спілкується, тим краще розвивається і має можливість пробувати застосовувати інтуїцію.
- Сильно гудити чи хвалити помилки. Помилка – це не жахливо, не лайтеся сильно. Однак похвала за типом «ну і що, що неправильно, зате хоч щось зробив» – теж невірна реакція, адже дитина повинна зрозуміти, що потрібно намагатися не допускати помилки, часом помилка може дорого обійтися. Тут важлива батьківська чуйність, адже реакція і формулювання сильно залежить від віку малюка, темпераменту і ситуації. У будь-якому разі не впадайте в крайнощі!
- Розвивати страхи і комплекси. Інтуїтивно розумієте. Не нав’язуйте дітям страхи (у тому числі власні) і не акцентуйте увагу на недоліках. Ці «таргани» заважають інтуїції.
Вправи на розвиток інтуїції
Про! Їх безліч! Але спочатку налаштуйтеся, поставтеся до практик з легкістю: відповідально, але і не надто серйозно. Не будуйте ілюзій і очікування, як «повинно бути». Якщо не зачаровуватися, то й не доведеться розчаровуватись.
Дитя дошкільного віку? Робіть вправи тільки граючи, ні в якому разі не змушуйте через не хочу – марно. Таким малюкам можна взагалі не розповідати ні про інтуїції, ні про те, що ігри – це тренування. Хоча, ви ж краще знаєте своє чадо, можливо йому навпаки буде цікавіше виконувати «завдання».
Вже школяр? Доведеться захоплювати і мотивувати. Наприклад, пояснити, що можливості людини не обмежені органами почуттів – якщо чогось не бачимо і не чуємо, ще не означає, що воно недоступне – можна пізнавати за допомогою «шостого почуття». Або запропонувати розвивати інтуїцію, щоб у перспективі вгадувати запитання до контрольних та іспитів. Що тут ще сказати, вам видніше, як підібрати ключик. Поїхали?! І пам’ятайте: ваше завдання плавно перейти з зони комфорту в зону розвитку, але не доводити до зони стресу.
Що робити, щоб розвинути інтуїцію
- Тренуйте обидва півкулі мозку – уява, творчість, емпатію, інтелект, логічне мислення, аналіз, набирайтеся теорії і практики.
- Щодня грайте в ігри на інтуїцію. Хованки, «в якій руці», «орел або решка». Ігри-«угадайки» проробляйте з різними предметами та властивостями (смаки, тварини, карти, цифри, емоції).
- Пробуйте читати думки один одного.
- Заохочуйте вдалі спроби. На невдалі або не реагуйте, або зробіть маленьку неприємність (наприклад, злегка ущипніть) – як саме чинити, орієнтуйтеся на вік, характер і складність завдання.
- Спостерігайте, які обставини (внутрішні і зовнішні), як впливають на результат. Наприклад, сонний стан підвищує кількість вгадувань, а галаслива обстановка – знижує. Згодиться, щоб знати, коли довіряти інтуїції, а коли з неї слабкий помічник.
- Практика «Пошук інформації» – в бібліотеці або книгарні, розслабившись, пройти повз полиць, взяти таку книгу, до якої рука сама потягнеться» – сміливо беріть (купуйте) і уважно читайте, там підказки.
- Проводите кілька годин з закритими очима (активно, а не сидячи в медитації).
- Якщо правша – віддайте лівій руці частину обов’язків правою.
- Привчіть дитину бути спостережливим і уявляти характеристики предмета спостереження.
- Привчіть відчувати, зосередившись на внутрішніх відчуттях, а не свердлити поглядом колоду карт.
- Будьте уважні до себе, намагайтеся прислухатися до підказок тіла. Візьміть в звичку періодично «сканувати» свій стан. А запитуйте у дитини, що відчуває, про що думає, нічого не хвилює, можливо без видимих причин виникають певні відчуття.
Коли і чому інтуїція підводить
З дітьми таке буває рідше, ніж з дорослими. Малюки помиляються, коли хвилюються, втомлюються або грають в «угадайку» знехотя. До речі, вам і дитині буде корисно: якщо не знаєте, як вчинити, що вибрати, запитайте у дитини. Але не волайте до знань або роздумам: «скажи, що робити», «як думаєш», а сформулюйте питання так, щоб малюк видав версію, не замислюючись. Не бійтеся довіряти інтуїції – страх, що не спираєтесь на розум пригнічує внутрішній голос і веде до аналізу обставин.
У дорослих набагато більше блоків, приглушающих голос інтуїції. По-перше, помилки трапляються, якщо вже зважили вибір, а потім вирішили звернутися до інтуїції. Підставляти вухо внутрішнього голосу потрібно ДО того, як встигли подумати.
По-друге, «шосте почуття» підводить тих, хто живе чужим життям, нав’язаними ідеалами і стереотипами. Таке відбувається, коли людина занурюється у серіали, реаліті-шоу, соцмережі або життя блогерів. Ще гірше, якщо він і прищеплює дітям чужі ідеали. Людина звикає порівнювати себе з життям по ту сторону екрана (а вона часто «вилизано», щоб виглядало добре) і розучується відчувати себе, піддається маніпуляції, стає маріонеткою соціуму. А адже потрібно бути (собою), а не здаватися (кимось ідеальним).
По-третє, заважає самообман, звичка симулювати, імітувати, входити в образ, грати роль. Будучи заручником такого способу життя, неможливо розпізнати свої справжні відчуття, відрізнити їх від внутрішнього діалогу.
Позбавляйтеся від такого поводження і не вчіть цьому дітей. У вас все вийде!