Сім’я – це маленька комірка суспільства, де з самого народження виховується людина, якій належить стати членом соціуму. Становлення особистості дитини починається під керівництвом батьків і родичів: бабусь, дідусів, братів і сестер. Отримавши основні навички спілкування, дитина потім потрапляє в колектив (дитячий садок, школу), де йому належить навчитися нормам поведінки, загальноприйнятим звичаям, традиціям. І тільки таке поступове ознайомлення, навчання в колективі дозволить стати йому повноцінним членом соціуму.
Громадські навчальні заклади, зокрема, школа – це новий етап, де малюк потрапляє в незнайому для нього обстановку. Де немає люблять і розуміють його батьків, де кожен його вчинок помічають і оцінюють вчителі і однокласники. Дитині досить важко освоїтися в колективі, якщо він не підготовлений. Доводиться вчитися з ходу, шукати шляхи вирішення, багатьом це дається досить важко. Але найцікавіше, що для батьків цей процес подібний до стресової ситуації, яка виникає на тлі переживань за свого малюка. Бажання допомогти йому, захистити часто призводить до конфлікту зі шкільним вчителем.
Вчитель і дитина
Якщо до школи для дитини батьки були незаперечним авторитетом, вони були завжди праві, могли допомогти в будь-якій ситуації, захистити, навчити, то в школі дитина зустрічається з іншими людьми, шкільними вчителями, думка яких має вирішальне значення в цьому новому для нього соціумі. Саме вони навчають його правилами поведінки, допомагають осягнути складні закони природи і суспільства, вчать моральним цінностям, розвивають нові, не розкриті дотепер якості, творчі здібності. Не дивно, що авторитет вчителя у дитини зростає, але що ж в цьому не подобається батьку?
Вчитель і батьки
Батько відчуває, що шкільні вчителі частково займають його місце в свідомості дитини, це дуже важко зрозуміти і прийняти. Після стількох років виховання слухати, як дитина захоплено говорить про по суті стороннього людину… Батьків дуже важко змиритися з тим, що вчитель став для малюка більш авторитетною особистістю, ніж він сам. Це звичайні ревнощі, яка приховано вимагає відповідних дій. Що робити, як утримати дитину поруч, зберегти свій авторитет?
Зазвичай в таких випадках батьки:
- відгукуються негативно про дії вчителів;
- не погоджуються з учителем з різноманітних питань;
- засуджують манеру викладання, стиль.
Нерідко питання, за якими виникають незгоди, досить прості і пов’язані з відмінностями в методиках навчання. Батько намагається пояснити дитині той спосіб рішення, яким колись вчили його, або піддає сумніву саму методику викладання: «Чому вам не пояснили цей метод?», «Чому вам задали вірш напам’ять, якщо ви його ще не читали?» Питання зрозумілі, але вчитель працює за програмою, яка апробована, затверджена, дає найкращі результати в навчанні, критикувати його за це неправильно.
Потрібно батькам переживати?
Авторитет вчителя у дитини не повинен ставати причиною хвилювань. Якщо педагог нормально ставиться до учня, може залучити його в навчальний процес, роз’яснити все, що незрозуміло, то варто співпрацювати з ним, допомагати, підтримувати. Якщо ви помічаєте, що вчитель прискіпується, ставиться негативно, лає без причини, занижує оцінки, ображає або піднімає руку, обов’язково захистіть свою дитину.
Відкритий конфлікт із вчителем повинен бути обґрунтований. Потрібно бути впевненим в тому, що ставлення вчителя несправедливо, упереджено. В інших випадках буде правильніше співпрацювати з викладачем.
Як потрібно поступати батькам
Необхідно пам’ятати про те, що вчителі займаються навчанням дитини і ваші інтереси збігаються. Якщо дитині подобається в школі, він із задоволенням відвідує заняття, то необхідно підтримувати в ній цей настрій. Намагайтеся завжди бути в курсі того, що відбувається в школі, не намагайтеся зганьбити вчителя, так як це може призвести до того, що дитина втратить інтерес до навчання. Ось кілька правил для батьків, які допоможуть впоратися з почуттям ревнощів до вчителя і орієнтуватися на інтереси дитини:
- Порадійте разом зі своєю донькою чи сином, якщо йому подобається вчитель.
- Не змушуйте його вибирати між собою і вчителем.
- Усі конфліктні ситуації (образи, факти рукоприкладства) обговорюйте тільки з педагогічним складом.
Постарайтеся співпрацювати з учителем, тим більше що нерідко саме вчителі скаржаться на погану успішність школяра. Не треба ображатися на слова, спробуйте розібратися, чому дитина погано сприймає шкільну програму. Причини можуть бути різні: недостатня підготовка, проблеми зі здоров’ям. У багатьох випадках підготовку до школи можуть доповнити розвиваючі заняття. Існують спеціальні курси ліберіки і ментальної арифметики, які допоможуть навчитися швидко читати, рахувати. Це дозволить дитині підвищити успішність, розвинути незадіяні області мозку, що відповідають за пам’ять, підвищити свою самооцінку.