В залежності від життєвих ситуацій хто успішно навчається в одному навчальному закладі протягом усього періоду навчання, а хтось змінює школи відносно часто. Наприклад, по причині переїзду батьків з-за роботи. Але не має значення, перший раз дитина переходить у новий клас чи це вже друга-третя школа. Кожен раз потрібно заново адаптуватися, знайомитися, вибудовувати модель поведінки. Якщо дитина комунікабельний, а клас не проблемний, то влитися в новий колектив вдасться практично відразу. В іншому випадку цей період може затягнутися. Батьки повинні знати, як допомогти дитині знайти друзів.
Чому дитина не може знайти друзів?
Часто дитина не може знайти друзів, тому що новий клас для нього як новий лист. Йому доводиться починати все спочатку. До того ж, переходячи у новий колектив, його чекає адаптація до нового суспільства.
Навчаючись у класі, дитина звикає до колективу, вчителям, встановленими правилами. Тому різка зміна звичного середовища – це стрес. Ситуація ускладнюється, якщо відбуваються кардинальні зміни: переїзд сім’ї в інший район або місто. Логічно, що в новому класі грають за новими правилами, можуть діяти інші свої закони і шаблони поведінки, з якими доведеться зіткнутися синові або дочці. Але можна спробувати полегшити ситуацію та допомогти адаптуватися:
- По можливості перехід в іншу школу сумістити з початком нового навчального року, а до цього показати дитині навчальний заклад зсередини, познайомити з майбутнім класним керівником та іншими вчителями.
- Не виключено, що у школи є свій форум в соціальних мережах, а то і група, в якій зібрані учні одного класу або паралель. Тому дитина може познайомитися з новими однокласниками в звичній для сучасних підлітків середовищі.
- Позитивний настрій – не потрібно сприймати новий клас як поле бою і нервувати перед кожним походом до школи. Спокій і врівноваженість допоможуть створити позитивне враження не тільки у школярів, але й у педагогічного колективу.
Перехід в новий клас для дитини – це відмінний шанс відкоригувати свою модель поведінки, хоча його місце в соціумі, в певній ієрархії буде багато в чому залежати від того, на якій сходинці він перебував у попередньому колективі.
Щодо чіткий поділ дітей на певні групи можна простежити ще з дитячого садка:
- Лідери – центральні фігури в локальному дитячому світі. Найчастіше це найбільш розвинені діти, спритні і активні. Саме вони стають ініціаторами ігор і витівок, диктують правила і захоплюють за собою інших. З лідерами хоче дружити і спілкуватися більша частина колективу.
- Середня ланка, в яке входять товариські, досить активні діти, які підтримують рівні стосунки з усім класом, але залежні від моделі поведінки лідерів. У них може виникнути своя групка в класі з урахуванням певних інтересів, але це загальна маса.
- Аутсайдери, ізгої – діти, які так і не змогли адаптуватися, влитися в колектив. Іноді це спровоковано особливостями характеру дитини, іноді причинами стають проблеми з фізичним або психічним розвитком.
Для того, щоб зрозуміти, яке місце в ієрархії класу займає ваша дитина, необов’язково спілкуватися з психологом або вчителем. Досить простежити за його поведінкою. Так, якщо школяр активно спілкується з однокласниками, проводить час з ними поза школи, обмінюється запрошеннями на дні народження, то це говорить про відсутність проблем у спілкуванні. А відповідно, і адаптуватися в новому колективі йому буде простіше.
У початкових класах влитися в новий колектив значно простіше – і діти сприймають появу однокласника більш спокійно, і чітка ієрархія ще не вишикувалася. Тому найчастіше прибулець перестає сприйматися як новенький вже в перший місяць. Важливу роль тут відіграє особистість вчителя молодших класів і те, як він ознайомлює колектив з новим учасником, являє школяра іншим. Так що не зайвим буде ознайомитися з класним керівником заздалегідь.
Атмосфера в 5-8-х класах вже зовсім інша – сформовані певні моделі поведінки, стосунки між учнями. Тут є свої лідери і свої ізгої. Ставлення більшості багато в чому буде залежати від точки зору лідерів, їх оцінки. Позитивний ефект на адаптацію в середніх класах надають наступні чинники:
- Самостійність, комунікабельність, вміння не дати себе в образу, але і не провокувати конфлікт першим.
- Наявність хобі, улюбленого заняття, в якому дитина успішний. Наприклад, спорт, малювання, танці, музика.
- Друзі поза школою, – з одного двору, якщо не змінилося саме місце проживання, товариші по іграх і захопленням, курсам.
- Довірчі, благополучні відносини в родині.
Старшокласники простіше ставляться до появи нового члена колективу, оскільки зайняті вирішенням своїх проблем – навчанням, підготовкою до іспитів і вступу до Внз. Не останню роль відіграє зовнішність нового учня, а проблеми з вагою, шкірою або промовою можуть стати причиною невпевненості в собі.
Що відбувається з дитиною в новій школі?
Освоїтися в новому колективі і зайняти гідне місце в ієрархії – завдання не з легких навіть для товариського і активного підлітка. Тому від батьків на даному етапі потрібно не нав’язливе, але підвищена увага. Про те, що все в порядку і адаптація проходить успішно, свідчать такі фактори:
- дитина ходить у школу з радістю, а не відбуває щоденну службу, як на каторзі;
- після уроків гуляє з однокласниками, спілкується з ними в соціальних мережах, ходить в гості і запрошує до себе;
- активно ділиться враженнями з батьками, розповідає про однокласниках і знайомить з товаришами по школі.
У свою чергу, про те, що у дитини в новому класі виникли проблеми, може свідчити:
- пригнічений, пригнічений стан. Школяр нічого не розповідає про однокласників, повертається засмученим або в сльозах, замикається в собі;
- вигадує будь-які приводи, щоб зайвий раз прогуляти школу, навіть якщо успішність не знизилася;
- не виключено загострення хронічних захворювань, наприклад, бронхіальної астми або дерматиту, що також говорить про небажання з’являтися в новій школі.
Як допомогти дитині знайти друзів?
Батьки повинні допомогти дитині знайти друзів. Перевага дитячого, підліткового колективу в тому, що він достатньо гнучкий і живий. А значить, ситуацію можна переграти на користь новенького. Але перш, ніж робити будь-які дії, необхідно зрозуміти, яка ситуація склалася в класі. Час проходить, а дитина так і не обзавівся новими друзями? Можливо, причина криється в сором’язливості, сором’язливості, і цю проблему можна вирішити.
Наприклад, поцікавтеся у свого дитини, з ким він сидить за однією партою, попросіть покликати однокласників в гості або знайдіть привід для дитячого свята. Також можна спробувати поговорити з класним керівником і залучити учня до шкільної самодіяльності, записати його в спортивну секцію або відправити на додаткові заняття з іншими дітьми. Ще один варіант – стимулювати успішність, що допоможе дитині стати впевненіше, проявити себе. Не зайвими будуть додаткові розвиваючі заняття, курси ментальної арифметики, які допоможуть з легкістю впоратися з навчальною програмою і навантаженням.
Також важливо простежити, щоб у класі не було цькування, від якої не застраховані учні ні самої звичайної загальноосвітньої школи, ні модного елітної гімназії. Найчастіше цькування спостерігається в середніх класах – дитини регулярно доводять до сліз, вигадують образливі прізвиська, дражнять, ховають або псують речі, щипають, штовхають, б’ють.
Пускати таку ситуацію на самоплив не можна. Втручання можна почати з розмови з класним керівником, шкільним психологом або директором. Іноді вчителі вважають за краще закривати очі і робити вигляд, що в класі нічого не відбувається. Але тільки колективні дії по виправленню ситуації принесуть позитивний результат. Не можна залишати дитину наодинці з його проблемами, розповідаючи про самостійність і дорослішання. Якщо в класі відбувається цькування, то один учень не впорається з колективом своїми силами. Також не варто шукати проблему в особистісних якостях жертви або в його зовнішньому вигляді.
Перший раз в новий клас – це завжди складне завдання. Але у ваших силах допомогти дитині полегшити цей перехід і швидше адаптуватися до нових правил, освоїтися в колективі.
Де потрібно шукати однодумців?
Де дитині знайти друзів? Якщо у сина або дочки не виходить завести друзів в школі, то завжди це можна зробити в інших місцях. Наприклад, на дитячому майданчику у себе у дворі. Діти, які там грають, вже мають дещо спільне: вони живуть в одному районі. Заговоріть з однієї з мам, нехай вона допоможе вашій дитині подружитися зі своїм.
Також можна ходити в гості до своїм друзям, знайомим, колегам, які мають дітей приблизно одного віку з вашими. Опинившись в одній квартирі, у них не буде виходу – їм доведеться заговорити.
Ще один варіант – це відвести сина чи доньку на додаткові заняття, які цікаві дитині. У цьому випадку дітей об’єднує спільне хобі і захоплення, вони зможуть швидше знайти спільну мову.
Що робити, якщо у дитини немає друзів?
Якщо у дитини немає друзів, потрібно зрозуміти причину цієї ситуації. Їх може бути кілька: сором’язливість і скромність сина або дочки, замкнутий інтровертний характер, любов до самотності, стресові ситуації в сім’ї, цькування у школі, конфлікти з однокласниками. Зрозумівши першоджерело проблеми, ви зможете вирішити її. Викличте дитини на відверта розмова, яку потрібно вести спокійним доброзичливим тоном. Поговоріть з ним, що він думає, що відчуває з цього приводу. Намітьте разом план дій пошуку друзів, якому дитині було б комфортно слідувати.