У цій статті ви дізнаєтеся:
- Як наявність у родині бабусі впливає на чисельність і виживання онуків
- Яку користь приносить літнім людям спілкування з дітьми
- Як бути, якщо немає своїх онуків
Самки гринд, чорних дельфінів, живуть близько 60 років, хоча здатність розмножуватися припиняється років у 35. Подорослішавши, їх сини йдуть у вільне плавання, а дочки залишаються при матері, «балу» виводками дельфинят. Бабуся-гринда тільки того й рада: доглядає за малятками, навчає, і навіть годує молоком (так-так, уявляєте, при наявності внучат, лактація триває навіть після менопаузи)… Матері доглядають за дитинчатами, але можуть дати трохи – ще не нажили досвіду. Тому саме на бабусях грунтується виживаність підростаючого покоління. А самці? Батьки не беруть участь у вихованні дитини та… живуть років 40, до речі, як і самки без онуків. Цей нюанс наштовхнув учених на припущення: як старенькі забезпечують виживаність малюків, так само малюки є запорукою довголіття бабусь.
«А ми при чому?», – запитаєте ви. «Ми ж не дельфіни!», – вигукуєте ви. Так, але багато загального. Зокрема, ми теж ссавці, у жінок теж наступає менопауза, після якої довго ведуть активне життя, ми-соціальні тварини і практикуємо «культ бабусі» (а це в природі рідкість). Цікаво: вчені університету Турку з’ясували, наявність в родині бабусі по лінії батька сприяє більшому числу онуків, по лінії матері – знижує смертність онуків. Це правило працює в сім’ях, де прародителька приймає хоча б невелику участь у житті дітей і внучат. Помічаєте схожість з гриндами?
До речі про схожість з світом тварин. У деяких видів ссавців спостерігається такий розподіл ролей: старші особини займаються турботою про малечу, вчать полювати, захищатися, вибирати (створювати) житло, а молоді батьки в цей час продовжують дорослішати, «набивають шишки» досвіду. Нічого не нагадує?!
Чому важливо спілкуватися зі своїми онуками
Корисна роль прабатьків в житті дитини очевидна (мова про адекватних, психічно і фізично здорових людей). Як і інші дорослі, вони можуть захистити, подбати, підказати, навчити, пограти, побалувати настільки несамостійних чоловічків. А роль онуків в житті бабусь і дідусів не настільки очевидна. Тим більше, людині властиво бачити тільки ту грань, яку він хоче бачити… Відкрити інші ракурси допоможуть дослідження:
- Антидепресант
Вчені Бостонського університету з 1985 по 2004 рік проводили дослідження, спостерігаючи за станом психічного здоров’я 340 онуків та їх 376 бабусь і дідусів. З’ясувалося, що в тих сім’ях, де активні, хороші відносини між молодшим і старшим поколіннями – ні ті, ні інші не страждали від депресій, нервових розладів, спостерігалася стресостійкість, задоволеність життям і відчуття щастя.
- Міцніший імунітет, профілактика недоумства
Коли прабатьки проводять час з онуком епізодично (бачаться 1-2 дні в 1-2 тижні), у дитини відзначається стійкість до хвороб, а у дорослих – до «старечим маразмам». Тобто і бабусі, і дідусі, які нянькаются, набагато менше схильні до хвороби Альцгеймера і Паркінсона. Пояснюється позитивним впливом позитивних емоцій (робота на гормональному рівні) і потребою постійно бути в тонусі і розвиватися (робота на рівні нейронів).
- Довгожительство
Аналогія з гриндами – красива і, що приємно, має підтвердження в світі людей. Статистика говорить: самотні люди похилого віку частіше хворіють і вмирають раніше, ніж ті, що часто і з задоволенням спілкуються з дітьми.
Бабуся на годину – не жарт
Важливо відзначити, вищеназвані три пункти актуальні і для чоловіків. А ще організму все одно, для чиїх дітей він виконує свою генетичну програму – спілкування і зі своїми онучатами, і з сусідськими дітьми однаково корисно впливає і подовжує життя літнім людям. Головне, спілкування має бути приємним обом поколінням, щоб літні люди бачили – у них дійсно потребують. Яскравий приклад – Лев Толстой: присвятив більшу частину життя рідним і чужим дітям, виховував онуків – прожив 82 роки. Мабуть, він щось знав…
Інтуїтивний потяг до дітей відчувають багато людей похилого віку. Не дарма кажуть: «Що старе, що мале». А як бути, якщо не склалася доля, не вийшло оточити себе дітлахами? Чому б не стати «бабусею на годину»?! Ідея не нова: в деяких регіонах Росії впроваджені соціальні проекти, що допомагають молодим сім’ям знайти няню серед самотніх людей пенсійного віку. Всім добре, всі задоволені: виключаються претензії і конфлікти на тему повинні прабатьки сидіти з дитиною.
Читайте також: Навіщо потрібні сімейні традиції?
До речі про претензії з приводу «повинні/не повинні». В кожній родині свої погляди, вони настільки суб’єктивні, що навіть досвідчені психологи не дають загальних рекомендацій, як побудувати гарні відносини між поколіннями… Але, якщо вам доведеться кому-небудь доводити, що не лише дітям потрібні батьки, а і чому старим людям корисно спілкуватися з онуками – почитайте їм про гриндах.