Психологи і педагоги з давніх-давен сперечаються один з одним, яку роль у житті підростаючого людини повинні грати бабусі з дідусями: розважальну або виховну? Ну що ж, давайте розберемося в цьому питанні.
До єдиної думки вчені мужі так і не прийшли. Умовиводи одних зводяться до суворого виховного процесу, інші вважаю, що у всьому повинна бути золота середина. Тим не менш втручання старшого покоління у вихованні онуків не можна недооцінювати. І ось чому.
Благотворний вплив людей похилого віку
Людям, яких в дитинстві виховували бабусі і дідусі, в житті значно легше спілкуватися зі своїми однолітками і з представниками старшого покоління, чого більшість молоді значно побоюється. Воно і зрозуміло, навчений життєвим досвідом людина, начальник або колега, в більшості випадків з упередженістю відноситься до молодих, рахуючи тих багато в чому ще нетямущим, але вже які прагнуть влаштуватись на його тепле і насиджене місце. Але такий, на жаль, принцип життя: «Вам тліти, а нам розквітати».
Тим же, чиє дитинство пройшло під патронажем мудрих, вимогливих і велелюбних бабусі з дідом, легко спілкуватися з людьми різного віку, так як вони самі були свідками багатьох комунікативних процесів, в яких участь брали їх талановиті вихователі з величезним життєвим стажем.
Позитивні емоції від онуків
До онукам старіючі люди ставляться з більшою турботою, увагою і любов’ю, ніж до рідних дітей, яких намагалися виховувати в строгості і слухняності. Але ті виросли, обзавелися сім’ями і тепер живуть своїм розумом і особистими інтересами. А діточок частенько підкидають під нагляд своїх бодреньких духом тат і мам.
Спілкування з онуками – заряд бадьорості на весь день
Для більшості бабусь і дідусів приїзд внучат – величезна радість. Будинок відразу наповнюється дитячим сміхом, затівається якась забута, але забавна гра, піднімає адреналін в крові у представників двох поколінь. Захеканий з ранку дід або охавшая нещодавно від різних болів бабка раптово стають завзятими учасниками виниклій метушні, забувши геть про всякі вікові недуги.
Що дідусі та бабусі можуть запропонувати
Літні люди, які вважають своєю основною місією виховання у внуках Людини з великої літери і передачу їм всіх набутих умінь, навичок і знань, часто докучають хлопцям нудними прописними істинами. Настанови і повчання дітям швидко набридають, у нудних дідусю і бабунь їм стає нудно, і вони незабаром можуть расхотеть бувати тут.
Інша справа – бабусі й дідусі, які вміють правильно і цікаво будувати виховний процес, застосовуючи не тільки метод «солодкого пряника», але і знаходять цікаві пізнавально-розвиваючі заняття.
Про користь реальних історій
Всі люди похилого віку обожнюють, коли їх уважно слухають, а дітям подобається, коли їм розповідають що-небудь цікаве. Ось в таких-то розповідях про минулі дні, про благородних вчинках сміливих, відважних і хороших людей формується уявлення онуків про добро і справедливість.
Про негативні події розповідати бабусі з дідусями не люблять. Але їм доводиться це час від часу робити, коли діти спантеличують їх своїми прямолінійними питаннями.
Куди піти і чим зайнятися?
Організація і проведення дозвілля внучат – фактор дуже важливий у виховному процесі. Щоб дитина не носився без нагляду у дворі, краще з’їздити з ним на екскурсію в ботанічний сад, зоопарк, сходити в планетарій, в кіно або театр, а потім, як з дорослим, поговорити про те, що сподобалося, що запам’яталося.
Спільний похід в кіно – найкращий подарунок для старшого покоління
Читання книг вголос в усі часи було найкращим заняттям у вільний час. Дитина чує рідну мову, запам’ятовує інтонації, задає уточнюючі питання і осмислює все почуте.
Бабусі і дідусі поспішають на допомогу
Коли у внука в школі виникають які-небудь проблеми, класним дамам і вчителям-предметникам краще ходити бабусь або дідусів, якщо здоров’я їм це дозволяє. Літня людина швидше знайде будь-який компроміс і підкаже наставникам, як знайти ключик до душі і серцю його улюблених онуків.
Онуки дарують другу молодість бабусям та дідусям
Правильне і гуманне виховання дітей бабусями і дідусями – це безцінний дар і скарб, про що підростаючі онуки починають розуміти занадто пізно, коли поруч вже немає невгамовних людей похилого віку. Але бабусі і дідусі, які віддали нам свою душу і любов у далекому дитинстві та підлітковому віці, залишаються в нас. Вони живуть у своїх онуків до глибокої старості останніх, підказуючи внутрішнім голосом, як вистояти в життєвих колотнечах і які рішення приймати.