Регулярно переглядаючи кримінальні хроніки по телебаченню, мимоволі приходиш в подив, чому так часто показують в них дітей і підлітків, що переступили межу закону? Що за невідома сила штовхає ще несмышленых хлопців і дівчат на злочинний шлях?
Коріння неблагополучного життя-буття підростаючих дітей найчастіше криються в сім’ї. Вони не видно оточуючим, бо сміття з хати у нас виносити не прийнято. Ні один син і ні одна дочка не стануть розповідати чужим людям, що їх єдині і найчастіше улюблені мама з татом зловживають спиртним або не живуть разом, що до розведеної або кинутої мамі часто приходять якісь незнайомі дядьки, а їх на цей час виставляють за двері.
За що відповідає школа?
В обов’язки заступників директорів з виховної роботи, психологів, соціальних педагогів та класних керівників входить відвідування неблагополучних і неповних сімей, діти з яких поставлені на шкільний контроль або занесені в «групу ризику». Під час таких візитів працівники шкіл зобов’язані проконтролювати, хто з родичів учня вдома, в якому він стані, є в будинку страви, які умови створені дитині для підготовки домашніх завдань.
Ознайомившись з усіма побутовими умовами, педагоги зобов’язані написати акт про відвідування сім’ї і відзвітувати, яка форма виховної роботи ними була проведена. Як правило, це бесіда. Як-то по-іншому впливати на недбайливих батьків педагоги не можуть та й не мають права, оскільки це не в їх компетенції.
Коли в якій-небудь школі трапляється НП, туди відразу ж з’їжджається безліч перевіряючих з вищестоящих інстанцій. Як правило, їх дуже цікавить письмова звітність, але не реальні дії педагогічного колективу щодо профілактики злочинів та правопорушень.
Методи впливу на адміністрацію навчального закладу і які «провинилися» педагогів бувають різні: їх позбавляють премій, оголошують догани, іноді звільняють. Ці «каральні акції» найчастіше проводять люди, далекі від педагогіки, фахівці, яких до дітей на гарматний постріл підпускати не можна.
З чого почати?
У цьому розділі я поділюся особистим досвідом роботи з «важкими» дітьми та підлітками, оскільки мені більше десяти років довелося працювати педагогом-організатором у великій столичній школі.
Всякий дитина і підліток має душу, до якої вдумливого педагога, ентузіасту своєї справи, потрібно підібрати «заповітний ключ». Зробити це не складно. Досить почати розмовляти з учнем, і він сам про що розкаже. Аналізуючи потім інформацію, отриману від дитини, можна сміливо пропонувати йому різні види суспільно-корисної діяльності, яка могла б повністю захопити цього чоловічка так, що він в два рахунки відхреститься від колишнього негативу.
Дітям так потрібні чуйні та уважні викладачі
На початку 2001 року адміністрація школи доручила мені вирівняти дисципліну невеликої групи юнаків і дівчат, які і курили і пили, і уроки пропускали, і вечорами в темних дворах великою компанією крутилися, іноді пристаючи до перехожих. Були у них і приводи в міліцію. Ось такий контингент.
Зараз, через багато років, коли всі ті підлітки закінчили школу, стали дорослими і серйозними людьми, повинен сказати, що задум керівництва в перші місяці роботи зі школярами з «групи ризику» мені не подобалася. В успіх просто не вірилося. Але все склалося інакше.
Народження соціального проекту «Шанс»
Виявивши «хворе місце» своїх підопічних – повне незнання кримінального кодексу – спільно з психологом почали міркувати, як же цікавіше збудувати для них курс просвітництва. На допомогу нам прийшов один батько, викладав в Академії МВС. Завдяки його сприянню в школу стали щотижня приходити кілька курсантів, які не читали лекції, а за круглим столом по-свійськи розповідали дітям, яка міра покарання чекає тих за кожен конкретний вид правопорушень.
Зустрічі з молоддю з академії діяли на наших «важких» в десять разів краще, ніж сотні лекторів товариства «Знання». Хлопці виявляли щирий інтерес до хлопців і дівчат, які були старші їх лише на кілька років. Кілька місяців потому, коли програма лекторію з правової тематики наближалася до кінця, нам вдалося знайти спонсорів з мікрорайону, які погодилися фінансувати заняття в басейні та тренажерному залі для курсантів і наших «ризикових» школярів.
У спортивний комплекс всі ходили з великим задоволенням, а після виснажливих тренувань ні в кого вже не було бажання блукати вечірнім дворах.
Створення агітбригади
Отримані від курсантів Академії МВС знання потрібно було закріпити на практиці. Для цього ми створили на базі своєї школи спеціальну агітбригаду, до складу якої увійшла вся цільова група з «важких» підлітків, кілька студентів з академії і ряд обдарованих школярів, які вміють гарно співати, танцювати, читати вірші.
Дебютом став виступ агітбригади на районному конкурсі по правовому вихованню, де команда нашої школи посіла перше місце. Це зацікавило всю групу. Після цього ми трохи схитрували, сказавши хлопцям, що спектакль дуже сподобався керівництву району і що нам доведеться виступати з ним в інших школах і коледжах.
Природно, в управлінні освіти про цю хитрість нічого не знали. Але з керівниками сусідніх шкіл домовлялася наша директор. І ми їздили зі своїми театралізованими виступами всюди. Виступали з виставами по здоровому способу життя, у захист екології і з правової тематики.
Ніщо так не надихає і розкріпачує дітей, як творчість
В результаті фактично щовечірніх репетицій, виступів, занять в тренажерному залі і поїздок на вихідних в туристичні місця вільного часу для баловства і хуліганства у наших «важких» не залишилося. У цьому напруженому ритмі вони закінчували навчання у своїх дев’ятих, десятих та одинадцятих класах.
Епілог
Коли начальник управління освіти нарешті дізнався, як в одній з ввірених йому шкіл загнуздали потенційних правопорушників, директора і всю соціально-психологічну службу поставили іншим установам освіти міста в приклад. Всіх нас було заохочено почесними грамотами і невеликою премією.
За час роботи проекту «Шанс» правопорушення в школі були, але їх здійснювали інші школярі, які в категорію «потенційних злочинців» не потрапили.
У будь-якій добрій справі, яку б мету воно не переслідувало, завжди повинен бути серйозний і творчий підхід, здатний зацікавити цільову групу. Коли з’явився інтерес, організатори зобов’язані зробити все від них залежне, щоб бажання їх учасників не зникло, а навпаки – зміцніла. Тоді-то і буде позитивний результат.