У всіх різні спогади про школу. Хтось згадує про роки, проведених у освітньому установі з ностальгією, хтось як страшний сон. Останнє виникає не з-за відсутності тяги до навчання, а в зв’язку зі складними стосунками в дитячому колективі, тобто шкільної цькуванням.
Звідки вона береться, хто з дітей потрапляє в групу ризику, і якими способами вирішується проблема? Спробуємо розібратися.
Цькування учня, або по-англійськи буллінг – усвідомлена агресія, спрямована на одного з членів дитячого колективу. Цькування не можна плутати з конфліктом. У конфліктній ситуації дитина – не жертва, він в змозі захиститися.
Цькування дітей поширена в дитячих колективах до 14 років і зустрічається набагато частіше, ніж може здатися на перший погляд. Підтвердження тому – регулярні сюжети на телебаченні, що розповідають про цю проблему.
Цькування в школі може бути як фізичною, так і психологічною. В останньому випадку дитина замикається в собі, починає погано вчитися – йому не до уроків: вижити б у школі. Падає самооцінка, віра вкорінюється у власній неповноцінності, формуються комплекси, розвивається депресія. Людина, що пережила негативний досвід, пам’ятає її все життя, що не кращим чином відбивається на комунікації в дорослому житті.
У групі ризику може виявитися будь-хто. Головне – знайти привід, ніж дитина не схожий на інших. Діапазон відмінностей великий: погана успішність, колір шкіри або волосся, окуляри, фізичні недоліки, немодна одяг або застарілий телефон, малозабезпечена або неповна сім’я. Жертвами цькування чаші виявляються нетовариські, домашні діти.
Так як шкільна цькування в останні роки стала частим явищем, що психологи стали вивчати дану проблему. І прийшли ось до такого висновку. Шкільні класи формуються за інтересами або симпатії дітей один до одного, а по року народження. У звичайному житті хлопці в такому складі могли б ніколи не зустрітися. В умовах школи вони опинилися в нав’язаній ситуації. Цькування дитини в школі – це бажання встановити владу в неприродному колективі. Негативні герої – небудь «діти-королі», які впевнені у високому соціальному статусі батьків, або навпаки – асоціальні, бажаючі утвердитися силою.
Як часто зустрічається дитяча цькування?
Дитяча цькування зустрічається набагато частіше, ніж ви можете собі уявити. Статистика за 2011 рік показує, що 30 % дітей у віці від 5 до 14 років хоч раз піддавалися насильству в шкільному колективі. Це цілих 6,5 мільйонів чоловік! Це число не просто велика, вона величезна.
Чим небезпечна шкільна цькування?
Цькування однокласниками дуже небезпечна. Крім того, що цькування може приймати форму фізичного насильства, тобто призводити до травм, вона може бути і психологічної, емоційної. Її сліди важче помітити, але вона не менш небезпечна.
Цькування знищує самооцінку людини. У об’єкта буллінга формуються комплекси. Дитина починає вірити, що заслужив погане ставлення до себе. Цькування заважає вчитися, вона формує тривожні розлади, фобії, страхи.
І ні один чоловік, який пройшов через несприйняття колективу, ніколи цього не забуде. Згодом негативне ставлення до життя в класі може перейти взагалі на будь-яку спільність, а це означає проблеми з комунікацією у дорослому віці.
Що робити, якщо дитина піддається цькуванню?
Батьки повинні знати, як зупинити цькування, як позбавитися від неї, як боротися.
Не можна недооцінювати проблему: багато дорослі, в тому числі й учителі, вважають, що краще не втручатися – діти розберуться самі. Іноді жертви обставин йдуть в себе і замовчують ситуацію: соромляться розголосу, бояться, що проблема тільки посилиться.
Насправді ситуацію треба вирішувати, і без підтримки дорослих тут не обійтися. Батьків повинні стривожити синці незрозумілої етіології у дитини, брехня у відповідь, звідки з’явилася подряпина або синець. У тривожні симптоми потрапляють: втрачаються речі, безсоння, нічні кошмари, пригніченість, замкнутість, небажання під будь-яким приводом ходити в школу.
При фізичному насильстві над дитиною є певний регламент дій: спочатку необхідно пройти медичний огляд в травмпункті, після чого йти в поліцію, а потім до суду. Несуть відповідальність за протиправні дії кривдників їх батьки, якщо дітям не виповнилося ще й 16 років. При особливо тяжкому шкоду здоров’ю дітей залучають до відповідальності вже з 14.
Якщо дитяча цькування виключно психологічного характеру, батькам доведеться діяти самим і напором. Не хочуть чути проблему класний керівник і директор школи, йдіть в управління освіти, виходьте на засоби масової інформації – не можна залишати дитину наодинці з собою.
Як реагувати на цькування дитини?
Обговоріть з дитиною всі випадки цькування, щоб він міг відповідати на дії кривдників. Як правило, сценарії повторюються: це обзивання, дрібне шкідництво, погрози, фізичне насильство.
У кожному випадку жертві потрібно діяти так, як не очікують агресори. На образи завжди відповідати, але спокійно, не скочуючись у відповідь лайка. Наприклад, сказати: «А я з вами чемно розмовляю». Якщо дитина побачив, що хтось зіпсував його речі, треба про це повідомити вчителя, так, щоб почули кривдники: «Марія Олександрівна, на моєму стільці жуйка, хтось зіпсував шкільні меблі». Якщо намагаються бити або затягнути подалі, якщо не виходить втекти, потрібно голосно кричати: «Допоможіть! Пожежа!» Це незвично. Але дати себе побити — гірше.
Оскільки способи буллінга різноманітні, то і відповіді будуть індивідуальними. Не можете придумати, як бути? Запитайте у фахівців-психологів, які повинні бути у кожній школі.
Як припинити цькування?
У буллинге завжди беруть участь більше двох чоловік, тому і проблему треба вирішувати колективно. В першу чергу, необхідно створити здорову обстановку в класі – це зона відповідальності вчителів і шкільних психологів. Дорослі повинні об’єднати дітей спільною справою, позакласними факультативними заняттями, роботою над проектами, грою в КВН, в якій беруть участь всі учні класу.
Головне, що батьки повинні пам’ятати, що якщо дитина стала об’єктом цькування, то впоратися сам він вже не в змозі. Цькування підлітків не можна замовчувати і не помічати. Пропозиція перетерпіти складний період не допустимо. Обов’язково попередьте школяра про існування такого явища, як буллінг. Виховуйте у дитини силу характеру, поясніть, що себе потрібно захищати завжди.
Якщо дитина бере участь у цькуванні або є її лідером
Батькам завжди складно зізнаватись у собі, що їх дитина неправий, він зробив помилку. Особливо важко це дається перед іншими батьками або вчителями. Але з точки зору виховного процесу необхідно, щоб і тато помітили агресивну поведінку сина чи доньки і відреагували на нього. Інакше ця агресія буде продовжуватися. Дорослі повинні розуміти, що ворожі дії з боку батьків, нехай навіть в інтересах дітей, не будуть прийняті дитиною. Навпаки, він ще більше розсердиться і буде діяти наперекір вам. Скандали, побої, крики, приниження ніколи не були ефективними методами. Дитина через це зайвий раз думає, що правий той, хто сильніший.
Якщо ваша дитина труїть когось з дітей, це говорить про те, що він невпевнений у собі. Непорядними діями він намагається підвищити свій статус в своїх же очах, намагається самоствердитися. У цьому випадку і тато повинні задуматися, чому так відбувається, і пошукати разом з дитиною інші методи знаходження впевненості.
Батьки повинні сформувати таке середовище, у якій їх чадо відчував би себе успішним і цілеспрямованим. Звичайно, всі дії дітей йдуть із сім’ї. Якщо у вас вдома панує атмосфера доброзичливості і розуміння, якщо ви визнаєте успіхи дитини, хваліть його, то у нього не виникне бажання цькувати інших дітей.