У більшості з тих, чиє дитинство і юність припали на «доперестроечное» час, відносини з грошима складалося в парадигмі планової, соціалістичної економіки. Коли держава гарантувала наявність роботи і наявність її оплати. Нехай і не зовсім справедливою, але гарантовано виплачується, і найчастіше 2 рази на місяць. Медицина та освіта були безкоштовними, хоча б і на словах… Зарплати в 120 рублів було достатньо для життя, і навіть можна було відкласти на відпустку.
Коли гроші були просто грошима
А ще з дитинства в нас вирощували, з різним ступенем успішності – пріоритет колективних цінностей та інтересів над особистими і особистими… І хоча дитячий працю був заборонений, але, здавши вторсировина або пляшки, можна було заробити гроші не тільки на морозиво та «кіно», але і на мопед або навіть мотоцикл…
Це був час, коли гроші були тільки грошима – в їх прямому, економічному значенні еквівалента «трудодня» і засобу платежу і нагромадження.
Але пішли лихі 90-е, і все змінилося настільки різко, що швидко пристосуватися до змін змогли одиниці. І в основному це були ті, хто був при владі чи вмів «добувати» гроші, не дуже обтяжуючи себе моральністю джерел і способів видобутку. Для них гроші були символом особистої свободи, як, втім, і для сьогоднішньої більшості…
А решті народу, і мені в їх числі, знадобилося пройти через безліч випробувань, поневірянь і труднощів, щоб зрештою пристосуватися до життя в період первісного нагромадження капіталу. І вже в силу специфіки особистих інтересів і життєвого досвіду прийшло розуміння, як і у більшості тих, хто читає ці рядки – гроші сьогодні – це не стільки економіка, скільки крутий заміс психології з езотерикою… Причому в моєму випадку це вираз буквально описує те, що відбувалося, так і відбуваються зараз.
Початок шляху
А вперше я задумався про це в далекому 1991 році.
Курси екстрасенсів, знахарів та інших цілителів організованих чуйними до швидких грошей пройдохам, плодяться як гриби, збираючи величезні зали бажаючих легалізуватися або мріють збагатитися на піднятій Джуной, Кашпировским і Чумаком хвилі популярності цілительства. Ще великі зали збирали першопрохідці масових зцілень, спадкові, в надцятому коліні білі маги і «рятівника людства».
Але саме «розгул цілительства» зняв табу з самого явища, а заодно і з усього, що так чи інакше стосувалося цієї теми. Спілкування з подібними людьми дозволило усвідомити, що і у мене «рильце в пушку». Ну а їх мудрі поради, настанови, а іноді і більш жорсткі, в хорошому сенсі цього слова, дії перевели мене спочатку з категорії «цікавиться» в кагорту тих, хто «бавиться», а потім все склалося якось так, що я почав вести офіційний прийом.
Гроші – це благословення
Збагачуватися на цьому руки не піднімалися, так і першоджерела не радили, а тому підробляв я «цілителем» в медцентрі при дитячій поліклініці у вільний від навчання на фізматі час… Зарплата виходила приблизно такий же, як і стипендія – але це ні скільки не бентежило. Надихала і стимулювала сама можливість офіційно займатися улюбленою справою, до того ж ще й отримуючи за це зарплату!
І ось, коли я остаточно зрозумів, що буду лікарем, в Україну, для проведення виїзного 10-денного семінару, приїхав засновник Неоэнергетики Володимир Володимирович Сельвестренко. Та рекламу цього, насправді епохального для багатьох події, не говорили хіба тільки з холодильника. Правда, суму за навчання організатори заявили на той момент для мене просто нереальну… А тому, по мірі наближення дати початку семінару, все виразніше наростало відчуття відчаю від «загубленості» для мене цього шансу!
І ось на піку цього відчуття, коли вже опустилися руки, мій досить заможний пацієнт сам (!) запропонував гроші в подарунок – «як інвестицію в здоров’ї сім’ї» – для навчання саме на цьому семінарі. Причому він же і розповів мені всі необхідні подробиці про місце проведення тестування і умовах навчання. Це було настільки несподівано, що я спочатку навіть розгубився, причому не стільки подарунку, скільки передбачуваної відповідальності! Але часу на сумніви не залишалося – тестування для бажаючих брати участь у навчанні повинно було відбутися вже через день, причому в іншому місті. А ще потрібно було вирішити безліч організаційних питань з роботою, сім’єю і з самим собою.
Саме в момент проходження тестування я ясно зрозумів, відчув і ввібрав як факт: гроші, великі гроші – це благословення! Але, як і будь благословення, воно волає до найбільшої відповідальності. Відповідальності Воїна. А ось з цим у світі дуже складно – особливо якщо у тебе сім’я, соціальні зобов’язання… І тоді на весь зріст постає питання – що важливіше, чинити правильно або соціально одобряемо?! І це в більшості випадків далеко не одне і те ж!
Сила подяки
По країні зростав і ширився криза, а життя тривало своєю чергою – навчання, сім’я, робота – улюблена, але не приносить достатньо грошей. І тут черговий вдячний пацієнт із запропонував нам з дружиною, колегою по целительскому цеху, приїхати попрацювати в його рідне місто, що живе за рахунок видобутку нафти. Життя подарувала нам черговий шанс – і ми ним скористалися на всі 100! Залишивши маленьку доньку у батьків, ми в розпал зими приїжджаємо в Сибір. Лютий холод на вулиці згладжували прямо таки гарячий прийом і щедрість пацієнтів. Їхня подяка здавалася мені надмірною – ми ж не робили нічого такого, чого б не робили до цього! Ми просто працювали, працювали як уміли й звикли. Але чому ж така щедрість?! І тоді вустами мого пацієнта, який став приятелем, життя дала відповідь, який я не забув і зараз.
«Наша вдячність не може бути виміряна в грошах», – сказав він мені. «Але гроші дозволять тобі вчитися і жити, не думаючи про видобуток хліба насущного. А значить, ти зможеш ефективніше вчитися і активніше розвиватися, знаючи, що сім’я забезпечена всім необхідним!» Так у моє життя прийшло розуміння, що гроші – це заохочення! І що просто чесно роблячи свою справу не можна просто спокійно спати, але і спокійно жити!
Гроші – це випробування
Але життя, як хороший вчитель, дуже скоро на черговий урок – і він не змусив себе чекати прямо по поверненню. І це урок дозволив мені сповна відчути, що гроші – це випробування!
Випробування на зрілість і розсудливість, спокон вічне простонародну слов’янську віру в «халяву» з «авось» і передбачливість, щедрість і жадібність. А ось з цим уроком вийшла неув’язочка – гроші дуже швидко витекли як вода крізь пальці «вкладені» в буйно розквітлі тоді шаражкины контори, що обіцяли 1000% прибутку, і сумнівні бізнес-проекти родичів. І здавав я його знову і знову, поки не зрозумів, що я не тільки не в змозі керувати цим процесом, але навіть не усвідомлюю моменту «залипання» у нього. І тоді життя подарувала мені черговий шанс – в особі міні семінару «генограмме» і знайомства з системними сімейними розстановками за Берту Хеленгреру.
Системні сімейні розстановки
Як виявилося назва цього методу набагато страшніше» методики його виконання. Спробуйте – він підходить для дуже багатьох повторюваних в житті ситуацій! Попередньо уточніть у живих родичів – а чи були в їх житті подібні ситуації? І якщо їх відповідь – «так», то в якому віці це з ними відбувалося? Якщо після виконання цього, попереднього загалом завдання вам вже щось стало зрозуміло – супер! Можна відразу йти і робити про цю ситуацію розстановку!
Ну а якщо ні? Тоді беремо аркуш формату А2, розміщуємо його вертикально і знизу графічно відзначаємо свою особисту сім’ю.
Поруч з собою пишемо той свій вік, коли ця ситуація виникла вперше і потім в якому віці повторювалася. А потім малюємо своє генеалогічне дерево і наносимо біля родичів той вік, в якому з ними траплялося щось подібне. Після чого уважно розглядаємо отриману генограмму і робимо висновки…
А вже з цими висновками йдемо робити родову розстановку.
Повинен зізнатися – після виконання описаної вище послідовності дій я певний час був в легкому шоці!
У грошей немає інших смислів, ніж…
Але саме виконавши все це і проаналізувавши отриманий результат, я зрозумів одну дуже важливу особисто для мене річ – у грошей, як і у будь-якої іншої речі, немає інших смислів, крім тих, що ми їм приписуємо.
На мене не пролився золотий дощ і я не став купатися в розкоші, але, тим не менш, моє життя змінилася в кращу сторону. Я знайшов цікаву і добре оплачувану роботу, яка дозволяла утримувати сім’ю з 5 осіб і не заважала справі мого життя. Я зміг брати від життя й людей дорогі подарунки. Але найголовніше – коли прийшов час, я зміг дозволити собі Свободу!