Якщо ви зважилися розібратися з цінностями (а інакше ви не читали б ці слова), і навіть якщо вже сумлінно пропрацювали інші статті і щоденник, спробуйте пройти цим шляхом теж. Вершина одна, а ведуть до неї тисячі доріг. Може бути, саме тут вам відкриється те, чого ви про себе ще не знаєте.
«Через два дні у мене день народження. Мені 30. Кажуть, це критичний вік. А ще кажуть, що до тридцяти пора вже визначитися з подальшим рухом за життя. А мені хочеться все кинути. У мене немає чоловіка, дітей. Є робота. Не дуже улюблена, але з хорошою зарплатою. Батьки кажуть, що я «з жиру бешусь». І як їм пояснити, що я не бачу орієнтирів у житті, не відчуваю її цінності, не знаю сенсу? Начебто доросла дівчинка, а так і є»…
Це було початком курсу консультацій, який не мав нічого спільного з розбором суїцидальних настроїв. Він торкався теми, з одного боку, «заїждженої», з іншого – життєствердною – визначення базових цінностей.
Пастки сприйняття
Перше, з чим ми зіткнулися, – повний хаос у розумінні цього явища. Словники дають нам різні визначення цінностей, але опису схожі: найважливіші компоненти життя; значущі, універсальні цілі та ідеали; явища, що визначають смисли буття людини і т. д.
Тому багато людей розуміють цінності, як щось дороге, важливе, першочергове. І тут ми потрапляємо в одну з пасток сприйняття: адже якщо дороге, то не може бути звичайним, повсякденним, банальним.
І тут розкривається наступна проблема – а хто визначає важливість або звичайність речей? Де зразок для порівняння?
Якщо ми відійдемо від загальноприйнятих узагальнень («всі», «завжди», «більшість», сюди ж – «британські вчені стверджують»), то відчуємо якусь розгубленість. Так сталося і на консультації. Після невпевненого «ну як же – мене так виховували» понеслося про колектив, в якому так прийнято, друзів, віяння моди, соціальні тенденції… І все, на перший погляд, правильно. Тільки «фундаментальність» перерахованих «загальних цінностей» руйнується одним питанням – «Ви готові віддати їм своє життя – служити в прямому сенс слова?». Відповідь очевидна.
Емоційні відповіді
Ось з цього моменту можна починати самостійну роботу за визначенням цінностей. І щоб в черговий раз не потрапляти в пастки сприйняття, ми підемо не по головній дорозі, а в обхід – від зворотного. Для цього необхідно відповісти на чотири питання, і ось три з них.
Відповіді можуть бути занадто емоційними, адже вони припускають пережитий досвід, а не пишномовні міркування. Нічого дивного, якщо сюди «затешутся» образи, засмучення і розчарування. В принципі, вони нам дуже допоможуть у подальшому.
Тепер, коли у нас є набір відповідей, треба їх «просіяти» через уявне сито, щоб відокремити дійсно важливе від ментального та емоційного «сміття». Цим ситом послужить питання «Від чого я можу відмовитись?» («Що насправді не настільки важливо?»).
Треба просто планомірно викреслити з перерахованого все, що здасться несуттєвим. Зверніть увагу на повтори в списках – їх видаляти не поспішайте, за ними точно ховаються важливі для вас речі!
Первинні списки зараз істотно скоротяться, але залишаться такими ж емоційними. Настав час з цим попрацювати: перевести негативні образи в «плюс», позитивні – залишити як є. Наприклад, за двуличием ви можете знайти щирість, за зрадою – вірність, уміння тримати слово і т. д.
А тепер, щоб доповнити свою картину цінностей, ми задаємо собі четверте питання.
З відповідями тут чинимо так само – пропускаємо через «сито» і, якщо там є негатив — переводимо його в «плюс». Не поспішайте викреслювати зі списку прості і «дешеві» речі. Наприклад, за чашкою кави вранці може ховатися розмова з собою або стабільність.
Мистецтво тлумачення
Тепер трохи поисследуем отримані відповіді, щоб зрозуміти, наскільки вони дійсно цінні і важливі у житті. Для цього нам знадобиться будь-яка колода метафоричних асоціативних карт. Наосліп витягуємо картку на кожен пункт і записуємо свої асоціації на картинку і свою відповідь (картинка пов’язана з пунктом списку? Що це означає?). Тільки врахуйте, що немає правильних або бажаних відповідей!
Отримані зрештою відповіді можуть дуже здивувати вас і навіть викликати легку недовіру. Адже поруч з такими цінностями, як життя, здоров’я, сім’я, можуть виявитися матеріальні речі (машина, квартира, диван) або якості особистості (вірність, надійність, доброта).
Трохи бентежить, але цінностями можуть бути не тільки духовні якості, але і цілком реальні речі, якщо вони мають великий вплив на якість життя. Виходить, що цінність можна купити за гроші? Не зовсім – ми купуємо річ, а насправді платимо за ресурс, який вона нам дає. Тому цінностями є не сама по собі машина, не будинок, а те, що вони нам дають – безпеку, затишок, свободу пересування і т. д.
Давайте повернемося до початку нашої історії з консультацією. Пішла та дівчина з роботи? Немає. Вона там залишилася, тому що визначилася – робота не є цінністю, як і зарплата, яку вона там отримує. А ось стабільність – так. Чому ж раніше хотіла піти? Батьки і родичі нав’язували, що робота важлива тільки із-за зарплати. А цей пункт не вписувався в картину сприйняття клієнтки.
Цінності не визначають правила життя, але впливають на її якість. Вони є провідними орієнтирами у складних ситуаціях, особливо при вирішенні морально-етичних питань. І якщо не визначитися зі своїми цінностями (сюди ж –принципами), то своє життя ми проживемо за чужими сценаріями.