Вже багато років у нашій країні популярна ідея раннього розвитку: від народження дітей вчать буквах, щоб вони почали читати мало не в 3 роки; з пелюшок з немовлятами починають вивчати англійську, математику тощо.
А є спеціалісти, які пішли ще далі: вони наполегливо радять розвивати і виховувати дітей ще в утробі матері. З’явилася ціла наука про допологову навчанні – пренатальна педагогіка, або пренатальне виховання. Що це – мода чи необхідність? І правда ефективно таке внутрішньоутробне розвиток?
Що це таке
Пренатальна педагогіка – це цілеспрямований, усвідомлений вплив на ще не народжену дитину. Її прихильники вважають, що починати виховувати немовля треба, коли він ще сидить у животі мами, що вже в цей час можна поліпшити інтелект, сформувати певні якості, зміцнити нервову систему і взагалі оздоровити дитину.
Самі по собі ці ідеї не нові, пренатальна педагогіка стала розвиватися вже давно – з кінця 70-х років минулого століття, просто в нашій країні вона, як і взагалі ідеї раннього розвитку, стала популярна в останні років п’ятнадцять. Почалася пренатальна педагогіка з того, що вагітні жінки слухали музику через аудіоплеєр, поміщаючи навушники на живіт, щоб малюки теж її чули.
При цьому лікарі з допомогою УЗД спостерігали за тим, як змінюються ворушіння і серцевий ритм дитини. Експерименти в цій області проводилися в багатьох країнах.
Передбачалося, що після пологів мама продовжить їх співати вже разом з дитиною. Ще на малюка впливали за допомогою звуків і рухів. Для цього жінка носила спеціальний музичний пояс, який дозволяв малюкові починаючи з II триместру вагітності чути музичні звуки і навіть включати ту чи іншу музичну програму, використовуючи силу власних поштовхів!
Був і такий метод – гіпоксітерапія вагітних (гіпо – мало, окси – кисень). За допомогою спеціальних апаратів імітувалося перебування людини в гірській місцевості, де вміст кисню нижче, ніж зазвичай. Таким «гірським» повітрям майбутня мама дихала
протягом декількох тижнів по 30-40 хвилин. Мета таких занять – підготувати дитину до нестачі кисню, який може виникнути в пологах. Всі ці методи стали активно розвиватися і вдосконалюватися, і сьогодні повно різних технік, схем в будь-якій області: музиці, танцях, малюванні тощо
Навіщо це потрібно
Для чого створювалися всі ці методики і що в підсумку вони дають? Якщо говорити в загальному, то мета у них одна – допомогти дитині інтелектуально розвиватися, зміцнити його психіку, налагодити контакт з мамою.
І аргументів у прихильників пренатального розвитку багато. Наприклад, вони кажуть, що класична музика, прослухана внутрішньоутробно, стимулює розвиток слуху і моторики, сприяє виникненню асоціативних зв’язків. І що надалі все це поліпшить здатність дитини до навчання.
Що діти, ще в животі мами одержували звуковий «стимул» у вигляді класики, виростають більш спокійними та розважливими, у них добре розвинене логічне мислення, а також концентрація уваги.
Малюки, з якими мама і тато активно спілкувалися під час вагітності, народжуються більш незалежними, самостійними, тому що ще внутрішньоутробно вони відчували, що потрібні і бажані. У них також добре розвинене слухове сприйняття і абстрактне, творче мислення.
Є навіть такі аргументи: якщо під час вагітності мама займається танцями, у дитини розвивається вестибулярний апарат і після народження малюк буде добре себе почувати в транспорті, його не буде заколисувати.
Або, наприклад, танцюючи, жінка активно рухається, і дитина отримує більше кисню. Якщо ж вагітна співає, то звук її голосу позитивно впливає на імунітет малюка, розвиток усіх його органів, у тому числі і головного мозку.
А якщо майбутня мама регулярно відвідує різні виставки, милується творами мистецтва, насолоджується природою і співом птахів, є висока ймовірність, що у неї народиться дитина, здатний цінувати красу навколишнього світу.
Як буде
Як бачимо, цілі пренатального виховання найкращі. Але правда, що все так і буде, як вважають його прихильники? А ось з цим питанням все набагато складніше. Подібні методики засновані лише на теоретичних передумовах і мають недостовірну доказову базу. Тобто не можна сказати, що більшість дітей, прослушавших класичну музику під час вагітності, після народження, будуть спокійніше або розумніші за своїх однолітків.
Те ж саме стосується і всіх інших методик. Саме тому, навпаки, багато фахівці критикують подібні способи пренатального виховання. І у них для цього є серйозні аргументи. По суті, всі методики пренатального виховання – це якийсь вплив на дитини, збуджує його сенсорну систему. Як насправді малюк реагує на це вплив – ніхто не знає.
Так, це правда, класична музика розвиває, а танець мами і покращує кровообіг і приплив кисню до організму, але ось чи дійсно це поліпшить стан дитини – невідомо. І як визначити межі впливу на маля? З народженим немовлям хоча б все ясно – включили йому Моцарта, послухав він його радісно хвилин 5, 10, 20, а потім втомився і зайнявся чимось іншим.
Тут мама бачить, що подобається дитині і наскільки він готовий сприймати якийсь вплив. А як все це зрозуміти, якщо малюк поки не може повідомити про своє думці? Ось він штовхається або завмер у відповідь на якусь дію (пісеньку, музику) – це що значить? Йому подобається пісенька, він байдужий або, може бути, незадоволений?
І якщо подобається, то як довго він може її позитивно сприймати? Все це, поки дитина сидить в животі у мами, незрозуміло.
Ось чому і бояться багато лікарі і психологи, що надмірне вплив на дитину, його сильне роздратування може викликати у нього стресовий стан і надмірно напружувати його нервову систему.
Так що існує навіть така думка: спілкування матері з дитиною під час вагітності – це добре, спілкуватися можна і потрібно, але це зовсім не означає, що в майбутньому дитина буде як-то там краще розвиватися.
Ось народжуються ж у глухонімих матерів абсолютно здорові діти, які за своїм розвитком не відрізняються від дітей, народжених у звичайних мам. Та й взагалі, є жінки, які спокійно реагують на вагітність, нові методики, теорії та інше, вони не вважають за потрібне якось там активно взаємодіяти з дитиною до народження.
І тим не менш їхні діти не відстають у розвитку, а можуть навіть випереджати однолітків.
Крім того, оцінюючи розвиток дитини після народження, ми насправді не можемо встановити, звідки що взялося. Дитина такий розвинений (не розвинений), тому що його «поцілував» (або ні) Господь Бог, спрацювала генетика, на нього вплинуло соціальне оточення?
Як тут визначити, які знання малюк отримав у внутрішньоутробний період, а що – за час після народження.
Що робити
Так що ж робити, «розвивати – не розвивати, спілкуватися – не спілкуватися», якщо невідомо, як пренатальне виховання впливає на дитину? Відповідь проста: слухати себе, орієнтуватися на свої побажання і уклад життя і не перестаратися з тренуваннями і впливами. Ставитеся до дородовому розвитку скептично?
Маєте на це право. Ви краще знаєте, що потрібно вам і вашій дитині під час вагітності. Хочете займатися пренатальным вихованням – це теж можливо, але дотримуйтеся здорового глузду.
Англійське прислів’я каже: «Не треба виховувати дитину, він все одно буде схожий на вас. Виховуйте себе».
Тому, бажаючи займатися пренатальным вихованням, мама і тато повинні почати зі свого розвитку. Важко чекати від дитини, що він почне читати або слухати класичну музику, якщо мама і тато цього не люблять і не роблять.
Тому пренатальне виховання не повинно бути навмисним:
• Живіть як зазвичай, відпочивайте, працюйте, спілкуйтеся з друзями, гуляйте, подорожуйте і т. д.
• Підтримуйте гарну фізичну форму і фізично готуйтеся до пологів. Їжте здорову їжу, адже від харчування залежить розвиток багатьох органів і систем дитини, особливо нервової системи.
• Дбайте про себе (зовнішньому вигляді, здоров’я) і про те, що вас оточує (будинку, саду).
• Любіть красу: ходите в музеї, на виставки, зверніть увагу на природу. Знайдіть те, що вам подобається: слухайте музику або малюйте, танцюйте, ліпіть, шийте, вчіть новий мову, фотографуйте.
• Спілкуйтеся з дитиною: розповідайте йому про те, як пройшов день, що ви побачили, дізналися. Хочете співати дитині пісні, читати казки – робіть це. Не хочете – просто скажіть, як ви його любите і чекаєте, який він народиться розумний, красивий і здоровий (необов’язково всі проговорювати вголос, можна і подумки). Гладьте живіт, попросіть тата теж частіше спілкуватися з малюком.
Невже все так просто? А де ж методики, техніки й інші схеми? А як же спілкування з дитиною у визначений час (за графіком), якісь спеціальні слова, розвиваючі вірші та пісні, якась особлива пренатальна музика? Звичайна, природна, але гармонійне життя, яка дає нам спокій і радість – ось запорука правильного розвитку дитини.
Не думайте, що хтось краще за вас знає, як саме ви повинні спілкуватися зі своєю дитиною. Дотримуйтесь порад, тільки якщо вони здаються вам розумними, допомагають позбутися
від якихось проблем, якщо заняття піднімають вам настрій, заряджають енергією.