Лікарська алергія – це група симптомів, які викликані алергічною реакцією на препарат.
Причини
Побічні реакції на ліки є загальнопоширеними. Майже будь-який препарат може викликати лікарську алергію. Реакції варіюються від дратівливих або помірних побічних ефектів (наприклад, нудота і блювання) до небезпечної для життя анафілаксії.
Перший раз, коли ви приймаєте ліки, алергічна реакція може і не проявити себе. Тим не менш, імунна система вашого організму може виробити речовини (антитіла типу IgE) проти препарату. В наступний раз при прийомі цього препарату IgE простимулюють вироблення гістаміну, який викликає симптоми алергії. На ліки-алерген можуть вироблятися та інші види антитіл, а також виникати і реакції інших типів.
Більшість лікарських засобів здатне викликати незначні шкірні висипання і кропив’янка. Сироваткова хвороба є алергією сповільненого типу, яка проявляється через тиждень або більше після прийому ліків або вакцинації.
Основні викликають алергію препарати:
- протисудомні засоби;
- інсулін (особливо тваринного походження);
- йодовмісні препарати;
- речовини для контрастування при рентгенівських дослідженнях;
- пеніцилін і споріднені йому антибіотики;
- сульфаніламідні препарати.
Більшість побічних ефектів ліків не реалізуються у вигляді алергічної реакції. Багато людей плутають неприємний, але несерйозний побічний ефект ліків (наприклад, нудоту) з алергією. Також на препарат може виникнути реакція, суто індивідуальна для пацієнта і пов’язана з особливостями реагування організму на конкретну хімічна сполука.
Симптоми
Симптоми лікарської алергії проявляються:
- кропив’янкою,
- свербінням шкіри або очей,
- висипом,
- набряком губ, язика або особи,
- задишкою.
Симптоми анафілаксії включають в себе:
- біль у животі і спазми;
- дезорієнтацію;
- діарею;
- утруднене дихання або захриплість голосу;
- запаморочення;
- непритомність, втрата свідомості, марення;
- нудоту, блювоту;
- прискорений пульс;
- прискорене серцебиття або порушення серцевого ритму.
Фізикальне дослідження хворого може виявити:
- зниження артеріального тиску;
- кропивницю або набряк губ, обличчя, язика або статевих органів (набряк Квінке);
- висип;
- задишку.
Також проводиться безліч тестів для визначення алергії на різні лікарські препарати.
Якщо у вас коли-небудь виникали алергічні прояви після прийому лікарських препаратів або введення контрастної речовини (при рентгенобследовании), ваш лікуючий лікар зобов’язаний завжди мати це на увазі і зробити відповідну позначку у вашій медичній документації.
Метою лікування є полегшення симптомів та запобігання загрозливих для життя станів.
Лікування може включати:
- Антигістамінні препарати для полегшення помірних симптомів (висип, кропив’янка, свербіж тощо);
- Бронходилататори – (наприклад, сальбутамол) щоб зменшити симптоми астми, задишку;
- Кортикостероїди – шляхом нанесення на шкіру, перорального або внутрішньовенного прийому;
- Адреналін – шляхом ін’єкції при анафілаксії.
У деяких випадках при алергії на лікарські засоби (пеніцилін та ін) проводиться десенсибілізація. Це лікування включає введення в організм все більших і більших доз препарату, щоб поліпшити його переносимість. Десенсибілізація повинна проводитися тільки алергологом і лише за відсутності іншого альтернативного лікування.
Прогноз
Більшість лікарських алергій добре піддаються лікуванню. Проте іноді може виникнути і більш серйозне ускладнення – напад астми, розвиток анафілаксії або навіть летальний результат.
До можливих ускладнень, загрозливих для життя, належать: важкі алергічні реакції за типом анафілаксії, астма, генералізований набряк (ангіоневротичний).
У разі розвитку побічної реакції після прийому ліків слід звернутися за медичною допомогою, особливо якщо у вас виникли проблеми з диханням або розвиваються інші симптоми астми або анафілаксії.
Профілактика
Найкращим способом запобігання алергічної реакції є відмова від прийому лікарських засобів, що вже колись викликали у вас симптоми алергії, проте в деяких особливих випадках лікар може дозволити використання такого препарату, якщо ви спочатку приймете кортикостероїди (наприклад, преднізолон) та антигістамінні препарати (димедрол). Попередня терапія подібного роду часто проводиться перед обстеженням з рентгенконтрастними речовинами.