Що за звір небулайзер?

Що за звір небулайзер?

Что за зверь небулайзер?

Небулайзер – це пристрій для виконання інгаляцій лікарських речовин в дихальні шляхи шляхом їх розпилення на надмалі частинки. Назва його походить від латинського слова «nebula», що означає «туман» або «хмара». Небулайзери застосовуються при лікуванні бронхіальної астми, муковісцидозу та інших захворювань дихальної системи. Основна область застосування цих пристроїв – лікування загострень. Крім того, з їх допомогою проводиться терапія, спрямована на контроль захворювання у тих пацієнтів, які не здатні ефективно застосовувати інші засоби доставки ліків.

При інгаляційної терапії важливо, щоб аерозоль потрапляв безпосередньо в легені. Для цього його краплі повинні проникати в самі вузькі і дрібні гілки нижніх дихальних шляхів. Це можливо тільки за умови, що краплини мають діаметр від 1 до 5 мкм. В іншому випадку аерозоль буде поглинатися в порожнині рота, що практично не дає лікувального ефекту. Створити оптимальні умови для проникнення аерозолю в легені якраз і покликаний небулайзер.

Основна мета небулайзерної терапії – доставка необхідної дози препарату в аерозольній формі без синхронізації вдиху і за короткий проміжок часу.

Переваги використання небулайзерів:
– нескладна техніка інгаляції;
– немає необхідності координувати надходження ліки і дихання. Це полегшує використання і дозволяє застосовувати небулайзери у тих пацієнтів, які не можуть користуватися іншими інгаляторами (навіть при порушенні свідомості або штучної вентиляції легенів);
– відсутність пропеллентов – тобто додаткових газів для створення аерозолю;
– оптимальне проникнення діючої речовини в цільові відділи дихальних шляхів і навіть в погано вентильовані ділянки бронхів;
– можливість безперервної подачі препарату;
– створення відносно однорідного аерозолю.

Основні недоліки небулайзерів:
– висока вартість, особливо в компресорних моделях;
– обмежена кількість ліків, які підходять для застосування в небулайзере;
– ймовірність проникнення інфекції.

Трохи історії
Перший інгалятор, що працює під тиском, винайшли у Франції в 1858 р. Він був обладнаний ручним насосом, що працювали за принципом велосипедного. В 1864 р. в Німеччині був сконструйований небулайзер з паровим приводом, який і став першим подібним пристроєм, що застосовувалися в медицині. Сам термін «небулайзер» відомий з 1874 р., коли його вперше застосували для позначення «інструмента, який перетворює рідке речовина в аерозоль з лікувальними цілями». У 1930 р. з’явився електричний розпилювач, який став першим компресорним небулайзером. В 1956 р. для подачі аерозолю вперше використали додаткова речовина – пропелент. Ним став фреон. У 1964 р. стали застосовувати ультразвукові розпилювачі, які також використовуються в зволожувачах повітря.

Механізм дії небулайзера
Механізм дії цього пристрою заснований на розпиленні лікарського засобу, яке потім через дихальну трубку або маску подається пацієнту. Завдяки тому, що лікарська речовина розпорошується на дуже маленькі частинки, їм забезпечуються всі відділи дихальної системи, а також відбувається швидке його засвоєння. При цьому використання дихальної трубки більш переважно, оскільки при цьому не відбуваються втрати лікарського засобу в носовій порожнині.

Які бувають небулайзери?
Розрізняють стаціонарні моделі, призначені для роботи в лікувальних установах, і переносні, які використовуються пацієнтами самостійно в домашніх умовах. В залежності від того способу, яким розпорошується діюча речовина, виділяють компресорні, ультразвукові та мембранні небулайзери.

Компресорні небулайзери
У конструкцію компресорних небулайзерів, крім власне пристрою, в якому відбувається утворення аерозолю, входить електричний компресор, який подає потужний потік повітря. Недоліком компресорного небулайзера є досить великі розміри, а також шум, вироблений при його роботі.

Ультразвукові небулайзери
В ультразвуковому небулайзере аерозоль утворюється шляхом впливу на рідину ультразвукових коливань, що генеруються п’єзоелементом. Даний метод застосовується при виготовленні компактних портативних пристроїв, оскільки для таких небулайзерів не потрібен громіздкий компресор, стискає повітря. Крім того, створення аерозолю в УЗ-небулайзере відбувається практично безшумно. Недолік ультразвукового небулайзера – великі залишкові обсяги препарату і підвищення температури ліки під час його розпилення. Також УЗ-небулайзер не здатний перетворювати в аерозоль ліки, які випускаються у вигляді суспензій або масляних розчинів (наприклад, будесонид – єдиний глюкокортикостероїд для небулайзерів).

Мембранні небулайзери
Мембранний небулайзер володіє абсолютно новим принципом роботи: він використовує вібруючу мембрану з безліччю мікроскопічних отворів, схожу на сито. Через це сито пропускається рідке лікарська речовина, що і призводить до утворення аерозолю. Нове покоління мембранних небулайзерів також називають електронними небулайзерами або небулайзерами на основі технологій вібруючого сита.
Пристрої, що використовують цей принцип, дозволяють позбавитися від багатьох недоліків, які характерні для традиційних компресорних та ультразвукових небулайзерів. Мембранна технологія передбачає застосування невеликого об’єму лікарської речовини. Але при цьому воно утилізується практично повністю, цілком потрапляючи в дихальну систему. Це дозволяє істотно економити на дуже дорогих ліках. А також забезпечує створення дрібнокрапельне аерозолю та відмінне його проникнення навіть в самі вузькі бронхи.

З усіх видів таких пристроїв мембранні є найбільш компактними і портативними. Загальна вага приладу разом з елементом живлення становить всього близько 140 р. Крім того, мембранний небулайзер функціонує абсолютно безшумно. Його відмінність від ультразвукових пристроїв полягає в тому, що енергія коливань пьезокристалла спрямовується не на суспензію або розчин, а безпосередньо на вібруючий елемент. В результаті не відбувається нагрівання лікарської речовини. А адже в деяких випадках таке підвищення температури може призводити до руйнування хімічної структури препарату. Завдяки цим властивостям мембранні небулайзери зручно використовувати при інгаляції практично будь-яких ліків: інсуліну, білків, пептидів, антибіотиків, бронхорозширюючих речовин і глюкокортикостероїдів.

Потенційний недолік мембранного небулайзера – можливість засмічення мікроскопічних отворів частинками аерозолю у разі недотримання правил експлуатації. Але навіть при такій блокаді мембранних пор небулайзер здатний генерувати аерозоль. Однак характеристики аерозолю будуть значно порушені, а це призведе до зниження ефективності терапії.

Висновок
У сучасній медицині інгаляційний шлях введення ліків є кращим при більшості захворювань дихальної системи. Його використовують при бронхіальній астмі, хронічній обструктивній хворобі легенів, бронхоектазах, гострих і хронічних бронхітах і т. д. Введення препаратів за допомогою небулайзерів на практиці довело свою ефективність і безпеку. Крім того, воно є вигідним для пацієнта і з фінансової точки зору. Новітні небулайзери дозволяють використовувати до 98% лікарського розчину, доставляючи його точно за призначенням. Іншими словами це означає, що одного флакона препарату пацієнту тепер вистачає набагато довше при повному збереженні його терапевтичної ефективності.

Сьогодні небулайзерна терапія є невід’ємною частиною лікувальної програми при дихальних патологіях практично на всіх етапах – від відділень реанімації і інтенсивної терапії і до домашнього використання. А широкий спектр лікарських речовин, які ефективно піддаються небулизации, дозволяє використовувати їх у лікуванні хворих з різноманітними патологіями.