Лікарською алергією називається алергічна реакція, яка виникає в результаті застосування медикаментозних препаратів. Вона може проявлятися при прийомі ліків через рот, внутрішньовенному або внутрішньом’язовому введенні, зовнішньому нанесенні або при будь-якому іншому способі використання.
Важливо відрізняти справжню алергічну реакцію від побічних ефектів від застосування препаратів. Наприклад, висип на шкірі може з’являтися і в тому, і в іншому випадку. Провести диференціальну діагностику можна, виходячи з кількості використаного ліки:
– справжня лікарська алергія виникає незалежно від дози введеного препарату і проявляється навіть при мікроскопічному його утриманні;
– побічні ефекти від використання лікарських засобів зазвичай проявляються після перевищення рекомендованої дози.
Слід пам’ятати, що справжня алергія їдко формується відразу до декількох (4-5 і більше) лікарських засобів, а також до препаратів різних фармакологічних груп. В цьому випадку слід думати про псевдоаллергических реакціях, пов’язаних з синдромом вегетативної дистонії, хворобами ендокринної чи травної систем.
Причини лікарської алергії
Лікарська алергія є індивідуальною непереносимістю діючої речовини препарату або одного з допоміжних інгредієнтів, що входять до складу медикаментозного засобу. В основі даної патології – алергічна реакція, що виникає внаслідок сенсибілізації організму до діючої речовини ліки. Це означає, що після першого контакту з цим з’єднанням проти нього утворюються антитіла. Тому може виникнути виражена алергія навіть при мінімальному введення лікарського засобу в організм, в десятки і сотні разів менше звичайної терапевтичної дози.
Лікарська алергія виникає після другого або третього контакту з речовиною, але ніколи відразу після першого. Це пов’язано з тим, що організму потрібно час для вироблення антитіл проти даного засобу (не менше 5-7 днів).
Угрожаемыми з розвитку лікарської алергії є такі пацієнти:
– використовують самолікування, часто і тривало приймають медикаментозні засоби;
– люди, які страждають алергічними захворюваннями (бронхіальна астма, атопічний дерматит, харчова алергія, поліноз і інші);
– пацієнти, що мають гострі і хронічні хвороби;
– люди з ослабленим імунітетом;
– діти раннього віку;
– люди, які мають професійний контакт з лікарськими препаратами (провізори, лікарі, співробітники фармацевтичних заводів і інші).
Алергія може виникати на будь-яку речовину. Однак найбільш часто вона з’являється до наступних лікарських засобів:
– сироватки або імуноглобуліни;
– антибактеріальні препарати пеніцилінового ряду і групи сульфаніламідів;
– нестероїдні протизапальні засоби (аспірин, анальгін та інші);
– знеболюючі препарати (новокаїн та інші);
– препарати, зміст йод;
– вітаміни групи В;
– гіпотензивні засоби.
Можливе виникнення перехресних реакцій на препарати, що мають у своєму складі схожі речовини. Так, при наявності алергії на новокаїн може виникати реакція на сульфаніламідні лікарські засоби. Реакція на нестероїдні протизапальні препарати може поєднуватися з алергією на харчові барвники.
Симптоми лікарської алергії
Прояви лікарської алергії можуть бути різними і залежать від індивідуальних особливостей організму і ступеня сенсибілізації до даної речовини (тобто кількості антитіл, що є проти цього антигену).
За часом виникнення лікарська алергія може бути:
– блискавична (негайного типу – анафілактичний шок, набряк Квінке);
– відстрочена або підгостра (проявляється протягом доби після попадання ліків в організм – агранулоцитоз, лихоманка);
– уповільнена (через кілька діб після введення алергену – алергічний васкуліт, артрит).
Лікарська алергія найбільш часто може протікати у вигляді наступних варіантів:
– набряк Квінке;
– кропив’янка;
– сверблячі висипання на шкірі (токсидермія);
– бронхоспазм;
– набряк слизової оболонки носа (проявляється закладеністю, появою рясних виділень з носових ходів);
– сльозотеча;
– тривала лихоманка;
– анафілактичний шок;
– синдром Лайєлла.
Найбільш серйозними варіантами з перерахованих є анафілактичний шок і синдром Лайєлла, які є жизнеугрожающими станами і потребують проведення реанімаційних заходів. Набряк Квінке і виражений бронхоспазм також чреваті розвитком важких ускладнень.
Виникнення лікарської алергії – показання для термінового звернення до фахівця. Зволікати ні в якому разі не можна, так як стан хворого може значно погіршитися за лічені хвилини. Ознаками важких алергічних реакцій є: поширена висипи у вигляді пухирів, геморагічні висипання (у вигляді синців), виражений свербіж, утруднення дихання, розлад або втрата свідомості, погіршення зору, шлунково-кишкові розлади, падіння артеріального тиску.
Діагностика лікарської алергії
Діагностика лікарської алергії зазвичай не викликає труднощів. Фахівець може простежити чіткий взаємозв’язок між прийомом медикаментозного засобу і виникнення алергічної реакції. Але іноді все ж існують труднощі діагностики лікарської алергії. Наприклад, необхідно диференціювати справжню реакцію від псевдоаллергии. У цих випадках можливе визначення наявності антитіл в крові до найбільш поширених лікарських алергенів.
Провокаційні проби (введення мікроскопічного кількості алергену і спостереження за реакцією) не використовуються через можливість розвитку тяжких реакцій в результаті попадання навіть невеликої кількості речовини в організм. В деяких випадках можливо проведення шкірних проб.
В аналізі крові при лікарській алергії можуть спостерігатися неспецифічні зміни у вигляді підвищеного вмісту еозинофілів, агранулоцитозу.
Лікування лікарської алергії
Лікування лікарської алергії повинно здійснюватися лікарем. Легкі реакції у вигляді закладеності носа, сльозотечі, свербежу і висипу можуть лікуватись в амбулаторних умовах (на дому). При виникненні тяжких проявів слід негайно викликати «03».
Для лікування лікарської алергії можуть використовуватися наступні препарати:
– антигістамінні лікарські засоби;
– стероїдні гормональні препарати;
– блокатори гістамінових рецепторів;
– при тяжких реакціях – адреналін, симптоматичні засоби.
При підозрі на лікарську алергію необхідно припинити використання препарату. Якщо використовується декілька засобів, то слід скасувати їх усі.
Профілактика і прогноз лікарської алергії
До заходів профілактики виникнення лікарської алергії можна віднеси обмеження безконтрольного використання медикаментозних засобів. Всі препарати повинні призначатися лікарем. Якщо алергічна реакція на будь-які ліки вже виникала, слід уникати його використання, а також ретельно вивчати склад використовуваних засобів.
Необхідними заходами при лікарській алергії також є:
1) Повідомлення свого лікаря про непереносимості лікарського засобу. При цьому на медичній карті в поліклініці або стаціонарі робиться позначка з назвою препарату, який виникає алергія, і характером можливої реакції (наприклад, висип, набряк Квінке та інші).
2) Слід повідомити своїх близьких про наявність лікарської алергії, а також про заходи першої допомоги, які необхідно буде надати при її виникненні.
3) При собі потрібно мати засоби невідкладної допомоги при алергічних реакціях – наприклад, антигістамінні препарати. Для лікування тяжких проявів алергії існують спеціальні ручки-шприци, що містять адреналін.
При одноразовому виникнення лікарської алергії повторна реакція на дану речовину можлива навіть через кілька десятиліть. Але при виключення контакту з цим медикаментом можливо ведення повноцінного життя.