У цій статті ви дізнаєтеся:
- Що допомагає запустити зміни;
- Як визначити вектори змін;
- Коли важливо почати діяти.
Про що турбується моє серце? Що приносить мені справжню радість? Що я роблю просто тому, що не можу цього не робити? Різні виклики в долі людини – від сімейних проблем і самореалізації до психосоматики (психологічних причин хвороб) – так чи інакше стосуються відповідей на ці питання. Представляю вам три кроки для «самокристаллизации», які я вже багато років використовую і в роботі, і в житті. Сподіваюся, вам вони теж стануть у нагоді.
Крок 1: зупинись і поскучай
Зазвичай ми біжимо від нудьги як чорт від ладану, намагаючись себе розважити. Але поки нас захоплюють якісь заняття, поки наші розум і руки зайняті з ранку до вечора «корисними і невідкладними справами, який резон вносити зміни? Де взяти енергію і натхнення, щоб вибратися з звичного способу життя? Тому нудьга і неробство – відмінні помічники для початку змін. У цьому сенс зупинки.
Ви помічали, що у відпустці, на відпочинку, а іноді і просто у вихідний день настає приплив сил, в голову приходять геніальні ідеї щодо кардинальної зміни свого життя і хочеться негайно втілити мрії в реальність? Але з зануренням у рутинні обов’язки, у звичний ритм буднів ми немов повертаємося на старі рейки, де немає ні сил, ні часу, ні ресурсів на нововведення. Та й самі ідеї, які ще недавно окриляли і наповнювали енергією, вже здаються не такими привабливими, важко реалізованими, незначущими… Чому ж ми можемо втратити інтерес так швидко? Все просто: під час відпочинку вивільняється енергія (не тільки фізична, але і психічна), яка звичайно витрачається на повсякденні клопоти. Вона нам і потрібна.
Тому виділіть хоча б один день, коли ви навмисно нічого не будете робити, дайте собі час понудьгувати, устаньте від неробства. Виспалися, поїли… а що далі? Тоді енергія, що вивільнилася зможе вирушити на пошук нового, фантазування. І прийде час зробити наступний крок.
Крок 2: помрій і сплануй
Насолодившись нудьгою, напишіть список «Що я люблю робити» – хоча б 10 пунктів.
Лікар душ Зигмунд Фрейд вважав критерієм душевного здоров’я відповідь на питання «Як тобі кохається і як тобі працюється?» – коротко і ясно. Тому переконайтеся, що ваш список включає обидві категорії: сім’я/відносини і робота, два стовпи нашого благополуччя. Є і третя (на мій погляд, необхідна) категорія: для себе, або для душі. Це зовсім не означає, що сім’єю або роботою ми займаємося без душі. Проте бувають такі заняття, від яких душа співає, але їх не зарахуєш до сімейним, ні до професійних. Можна сказати, що це хобі. Але у слова «хобі» є відтінок чогось дуже важливого, побічного, і тоді його легко проігнорувати заради інших «серйозних» справ. Сміливо записуйте все, що любите.
Тепер постарайтеся виділити максимум три основних напрямки діяльності, які ви хотіли б розвивати в найближчий рік.
Чому не 10? Щоб не лякати розум надмірним масштабом і не провокувати його на саботаж.
Вибираючи ці три вектора для побудови життя, дозвольте собі виважено їх уявити, обдумати й відчути:
- Дійсно вони самі «смачні» з усього списку?
- Принесуть задоволення серцю і розуму?
- Наповнять чи радістю, розширять чи життєвий простір?
Адже саме це дає нам сили для звершень.
Отже, беремо чистий аркуш і записуємо три обраних напрямку.
Далі по кожному напрямку відповідаємо на питання, які допоможуть перейти від фантазування до реальних дій.
Ви, напевно, помічали, що вплив соціальних норм, вірувань часто відволікає нас від своїх глибинних прагнень. І часом при виборі діяльності ми неусвідомлено починаємо орієнтуватися лише на суспільні оцінки: правильно, престижно, модно, перспективно, вигідно… А потім, природно, кидаємося в іншу крайність, протиставляючи свою унікальність соціального схвалення. Тому я пропоную усвідомлено поєднувати в своїх планах душевну пристрасть і громадську включеність.
Крок 3: зафіксуй і дій!
Як ні банально це звучить, але свої плани варто зафіксувати, бо у вирі турбот вони мають властивість випаровуватися. Розпишіть план можливих дій настільки, наскільки вистачить фантазії і терпіння. Якщо з самодисципліною все в порядку, можете залишити його плаваючим. А якщо помічали за собою тенденцію відкладати «на потім, а потім назавжди», я б рекомендувала ставити дати, хоча б орієнтовно.
І останній рубіж: ми не тільки записуємо план, але і починаємо його реалізовувати! Не з першого числа, не з наступного понеділка, а бажано – прямо сьогодні, максимум завтра. Зробіть нехай маленький, але реальний крок. Спочатку це може виявитися непросто. Щоб прорости, нове має крок за кроком перевершувати звичне, іноді досить затишне і міцне. Найскладніше зазвичай – перевершити себе, свій спосіб життя, звички, уявлення про себе.
Вашим планам цілком можуть перешкодити і «об’єктивні обставини»: час не той, країна не така, освіта, оточення… Відмінно! А що хочеться зробити, якщо не скаржитися? «Чого я недоделываю з того, що реально можливо навіть у таких несприятливих умовах?» Поставивши собі подібне питання, ви з подивом виявите безліч начебто незначних справ, здійснити які цілком у ваших силах. Дивись, і обставини зміняться. Потроху, як у дитячій пісеньці: «Раз дощечка, два дощечка – буде драбинка». Труднощі – природний аспект життя, вони роблять нас сильнішими і мудрішими, без них просто нудно. Я пропоную їх вітати, коли вже зустрілися на шляху. І подолати не боротьбою, а любов’ю. Просто живіть тим, що любите: вирощуйте це, розвивайте і діліться з іншими.
Дорога народжується під ногами йде. Іноді ми можемо йти семимильними кроками, а деколи доводиться рухатися повільно і обережно, майже на дотик. Якщо серце вказує напрямок, будь-який крок може принести радість, варто тільки його зробити.