Для дошкільника гра-набагато більш важливе заняття, ніж домашнє завдання на «подготовішках». Саме за допомогою ігор дитина розвивається так, як йому і належить за віком: формує навички, які потім допоможуть йому вчитися. Ми поговорили про це з Іриною Воробйовою, провідним науковим співробітником лабораторії розвитку дитини Інституту системних проектів МДПУ.
Навіщо діти грають
Дитинство-це особливий період, коли дитина може «доростати». Зараз воно подовжується і закінчується мало не в 22 роки, тому що діяльність стає різноманітніше і важче, а вчитися потрібно довше.
Дитинство з’явилося в історії людства не відразу. І в XX столітті ще залишалися рідкісні країни і регіони, де діти взагалі не грали. У 50-ті роки етнографи виявили племена, які вели «Доісторичний» спосіб життя, в Уганді, Австралії та Центральній Америці. Виявилося, що діти в них не грають, тому що різниця між дитиною і дорослим і типом їх діяльності дуже невелика. Однорічна дитина, як тільки його спустили з рук, починає робити рівно те ж саме, що робить будь-який інший член племені: ходить і добуває собі їжу і воду. А періоду, коли дитина грає, там просто немає.
Є різні теорії про те, навіщо дітям потрібно грати. Найпопулярніша: вони роблять це для того, щоб освоїти якісь навички, які допоможуть їм по життю. Вітчизняна теорія говорить, що в грі дитина усвідомлює деякі функції своєї психіки, які йому недоступні без неї. Наприклад, гра з правилами-кращий спосіб сформувати у дитини довільність. Також в цей час у нього розвивається уява і мислення.
Чим складніше гра, тим розумніша дитина
Ігри в житті дитини має бути не просто багато: вона повинна ускладнюватися і поступово переходити в інший вид діяльності. Якщо в молодшому шкільному віці дитина награвся, далі йому буде цікаво вчитися, тобто ставити собі завдання, придумувати спосіб вирішення і таким чином розвиватися.
У кожному віці закладені свої завдання розвитку. Одна з багатьох цілей дошкільного віку-перетворення образного мислення в абстрактно-логічне. Потрібно, щоб це відбувалося безпечно, ефективно і з задоволенням для дитини і оточуючих. Якщо ви посадите його за парту в п’ять років, то, швидше за все, зруйнуєте цей процес. Це можна порівняти з гусеницею, якій пришивають крила від метелика: вона, може, і злетить, але ненадовго і невисоко, тому що ще не готова і їй ще нецікаво.
Взагалі, ігри-це така характерна, типова, провідна діяльність дошкільного віку. До речі, у них дуже багато класифікацій, і ось тільки один приклад, як типи ігор можна узагальнити.
Маніпуляція. Це рання модель гри, причому спосіб дії задає сама іграшка. Наприклад, якщо півторарічній або дворічній дитині дати машинку, він почне її катати, тому що іграшка це передбачає: у неї є колеса. Якщо дати йому молоток, він буде стукати, якщо дати м’ячик — він буде його катати або кидати.
Зараз іграшок стає все більше, з кожним роком вони більш красиві і більш складні. Тому часто період маніпулятивних ігор у дитини затягується: дитина не придумує, як грати, а просто експлуатує властивість іграшки. Важливо, щоб через якийсь час дитина сама почала придумувати спосіб гри.
Рольові ігри. Дитина вибирає собі роль і діє саме в ній. Завжди є якесь правило, за яким ця роль існує і взаємодіє з іншими учасниками гри. Від маніпуляції це відрізняється тим, що тут вже з’являється уява і дитина сама задає спосіб гри.
Режисерські ігри. Дитина може і не приймати роль на себе, але він діє від імені іграшок, тобто як би передає їм ролі, вибудовує між ними відносини. Часто діти розігрують сюжети з мультфільмів, які вони бачили. Тобто дитина діє як режисер: придумує сюжет, говорить від імені персонажів, які у нього в руках.
А ось кілька найвідоміших ігор, в які грають діти.
Гра в магазин
Дітям, а особливо дошкільнятам, дуже подобається, коли світ стабільний і впорядкований. Не дарма психологи радять, щоб в сім’ї не було різних вимог до дитини від різних дорослих. Якщо ви щось забороняєте дитині, це повинно бути заборонено завжди, щоб не було Хаосу.
Прагнення психіки до стабільності проявляється по-різному-наприклад, тому діти люблять все колекціонувати. При цьому виробники експлуатують таку властивість психіки-випускають багато журналів з наклейками, вкладишами та іншим. Колекція як би дозволяє зробити світ кінцевим, впорядкованим.
Гра в магазин теж допомагає впорядкувати світ. У дитини є набір, яким він може оперувати-як би управляти мініатюрної реальністю
У такій грі дуже зрозумілі правила і проста колекція. Крім цього, гра в магазин-це ще й спілкування. Дитина вчиться вступати в діалог, представляючи покупця і продавця, вчиться розуміти, які між ними відносини. Під час такої гри він хоче домовлятися, сперечатися, торгуватися.
І, звичайно ж, гроші: дитина ще не розуміє, як їх заробити, але розуміє, що це щось абстрактне і йому недоступне. Але просто потримати в руках дорослі гроші або якось відтворити їх за допомогою декількох папірців або взагалі листя дуже важливо для дитини і викликає у нього багато емоцій.
Гра в лікарню
Гра в доктора не обов’язково передбачає якісь залізні правила, в це можна грати по-різному. Тому тут відразу багато факторів, які для дитини важливі. По-перше, граючи в лікарню, він моделює соціальні відносини. По-друге, зазвичай лікарня або поліклініка асоціюються з чимось неприємним. Часто цей досвід буває навіть травматичним. У наших поліклініках такі манери, що лікар може сказати мамі:» поставте його, роздягніть його”, — і все це не звернено до дитини. Це може для нього стати складним переживанням, тому гра в лікарню — іноді просто відігравання якихось ситуацій.
По-третє, часто доктор виглядає для дитини сильнішою фігурою, ніж батьки. Мама може сказати: “лікар сказав робити так. Ось це можна, а це не можна». Тобто доктор-це хтось, кому навіть батьки підкоряються і висловлюють респект. Тому іноді гра в доктора – це ще й Гра у владу. По-четверте, це можливість досліджувати себе і своє тіло: просто помацати, посувати, постукати молоточком — таке маніпулятивне обстеження.
Крім цього, гра в доктора може бути і рольовою. І вона проста для дітей: наприклад, в офіс-менеджера дитині складно грати, тому що незрозуміло, що він робить і як виглядає. А ось лікар, пірат або космонавт-це зрозуміло. Для дитини дуже приваблива яскрава атрибутика.
Гра в вчителя
Гра в вчителя-це теж гра у владу. Учитель строгий, він вказує, кому і що робити. Для дитини вчитель-людина, яка точно визначає зміст часу, проведеного з ним. Він знає, хто і що повинен робити, у нього є підручник, він може перевірити зошит і змусити щось в ній написати.
Іноді така гра може бути способом висловити агресію. Але не в сенсі щоб заявити:»я головний, я вирішую, ви мені підкоряйтеся”. А просто визначити межі своєї сміливості:»від мене щось залежить, я сильний, я можу сказати щось, і інші мене послухають”. Це вплине на людей, на їх рішення і вчинки. “Я розумний, я на щось здатний — на мене реагують-і світ, і люди». Гра в вчителя дуже здорово це моделює.
Курінь з підручних засобів
Будь-якій дитині потрібно своє місце або простір, де він вирішує, яким саме воно буде. По-перше, курінь – це простір для релаксу, відпочинку, усамітнення. Діти можуть його створювати штучно: городитися, кудись залізти, забратися в нірку. Для дитини усамітнення дуже важливо, особливо якщо він живе з батьками в невеликій квартирі або ходить в дитячий сад, де він цілий день на виду. Навіть якщо дитина там втомлюється, йому буквально нікуди присісти або прилягти. Будинки це буває рідше, але тим не менше.
По-друге, побудувати курінь з подушок означає створити простір за власними правилами. У дитини в житті дуже мало ситуацій, коли у нього є особиста влада, коли він приймає рішення, як це буде і що станеться. Модель будиночка – як модель світу, яка дозволяє дитині цю ситуацію сконструювати.
Войнушка
Войнушка-це назва типу гри, тому що діти не завжди грають саме у війну. Це гра, де є дві опозиції. Наприклад, пірати і жителі якогось острова. Це може бути модель комп’ютерної гри. Усередині цього дійства діти вчаться контактувати зі своєю агресією: вони намагаються зрозуміти, яка у неї сила, чи можуть вони підкорятися, що потрібно зробити, щоб стати сильнішими, як цією агресією керувати. Батьки не повинні цього боятися.
Крім того, в таких іграх діти вчаться захищатися, вибудовувати свої кордони. Дуже важливо, що це можна виконати фізично. У тебе начебто є право завалити іншого на землю, або уявно вбити, або взяти в полон. А іноді дитині, навпаки, потрібно побути в ролі слабкого, щоб навчитися підкорятися чиїмось правилам.
Також тут добре формується довільність: зазвичай в таких іграх потрібно довго повзти, куди-небудь підкрастися, різко вибігти або піти на розвідку.
Салочки, піжмурки та інші спортивні ігри
Ігри з правилами потрібні, щоб діти вчилися взаємодіяти і разом слідувати правилам. Такі колективні ігри-найкраще, що може підготувати дитину до школи, тому що саме тут найкраще формується довільність: дитина вчиться досліджувати правила, стримувати імпульс і робити не те, що хочеться, а то, то пропонує зовнішня ситуація.
Крім цього, для дітей дуже важливі фізичні межі: межі тіла і межі своїх можливостей (наскільки швидко я можу бігти, наскільки швидко я можу сховатися). Освоєння простору теж грає важливу роль-найкраще в цій справі допомагає гра в хованки. До речі, вона ж допомагає впоратися з агресією, а також вчить досліджувати себе і світ.
Гра в чарівників і магію
У такій грі діти можуть робити що завгодно, бути ким завгодно і вести себе як завгодно і з собою, і з іншими. Це важлива гра для тих дітей, які розуміють, що вони маленькі і ще багато чого не можуть. Вони переживають, що не здатні якось змінювати світ, але, будучи чарівником в грі, знаходять таку можливість.
Не факт, що, граючи в чарівника, дитина буде придумувати щось оригінальне: він взагалі може просто перетворювати всіх дітей в жаб і таким чином відреагує свою агресію. Але може і придумати якийсь чарівний світ, який буде дуже складним: тут вже працюють фантазія і уява. Дивлячись як він грає. Сама гра не створює якийсь окремий тип корисності.